Рішення № 17864349, 15.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.11 Справа№ 5015/4403/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Прокурора м.Борислава в інтересах Держави в особі Державно-комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора №1”(м.Борислав)

до відповідача:Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Борислав)

про:стягнення заборгованості по оплаті за експлуатаційні витрати в сумі 1 393,83 грн. Суддя:В.М.Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак Представники сторін:

від прокуратури:Не з”явився

від позивача:Не з”явився

від відповідача:Не з”явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора м.Борислава в інтересах Держави в особі Державно-комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора №1”(м.Борислав) до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Борислав) про стягнення заборгованості по оплаті за експлуатаційні витрати в сумі 1 393,83 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.08.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 08.08.2011 року. Ухвалою від 08.08.2011 року розгляд справи відкладено до 15.08.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.08.2011 року, про відкладення від 08.08.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 09.08.2011 року, а явка прокурора була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.08.2011 року, про відкладення від 08.08.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 09.08.2011 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.08.2011 року, про відкладення від 08.08.2011 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 09.08.2011 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

08.08.2011 року за вх.№272 від відповідач надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Позов розглянуто у відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 15.08.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

03 липня 2006 р. між ДКП „Житлово-експлуатаційною конторою №1" (надалі позивач) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено договір №20 про участь у витратах на експлуатацію та технічне обслуговування будинку №31 по вул. Шевченка у м. Бориславі, що є власністю територіальної громади міста Борислава і знаходиться на балансі Державно-комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора № 1”, згідно якого ДКП ЖЕК № 1 - "Власник будинку" забезпечує експлуатацію, технічне обслуговування житлового фонду, в якому розміщене орендоване, а згодом викуплене, нежитлове приміщення, а також утримання прибудинкової території, а ПП ОСОБА_1 - "Співвласник" приймає участь у витратах по виконанню названих робіт.

Відповідно до п.2.2.3. даного договору, "Співвласник" зобов'язується до 10-го числа наступного місяця вносити плату на рахунок "Власника будинку" за витрати на експлуатацію та технічне обслуговування нежитлових приміщень в житловому фонді відповідно зайнятій загальній площі. Згідно договору, ПП ОСОБА_1 займає 183,1 кв.м площі вищевказаного будинку.

Однак, за твердженням позивача, плата за понесені витрати на експлуатацію та технічне обслуговування нежитлового приміщення в житловому фонді по вул.Шевченка, 31 не вносилась в повному обсязі на рахунок ДКП ЖЕК №1 з березня 2010 року.

Проте, ДКП „Житлово-експлуатаційна контора №1" понесла витрати на утримання будинку та прибудинкової території, на утримання лінійного персоналу, робітників.

Відповідно до ст.1. Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" №686-ХІУ від 20.05.1999 р., суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Як вказано у позовній заяві, заборгованість, яка утворилася по витратах на експлуатацію та технічне обслуговування нежитлового приміщення, відповідачем погашена не була.

Станом на 01.07.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 333 грн. 73 коп.

Згідно п.2.2.3 договору про участь у витратах на експлуатацію та технічне обслуговування будинку та у відповідності до Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ПП ОСОБА_1 позивачем нараховано пеню в розмірі 60 грн. 10 коп.

Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості в повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно статті 5 Закону України «Про прокуратуру», до функцій прокуратури входить представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», однією з форм представництва прокурора є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Зважаючи на те, що не сплачуючи експлуатаційні витрати відповідачем порушуються інтереси: держави, оскільки до їх складу входять податки (податок на додану вартість та сплачується податок на прибуток), а також інтереси державно-комунального підприємства, оскільки унеможливлюється стабільне фінансово-господарське функціонування, що в свою чергу впливає на своєвчасність виплати заробітньої плати, сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Прокурора м.Борислава в інтересах Держави в особі Державно-комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора №1” (м.Борислав) до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Борислав) про стягнення заборгованості по оплаті за експлуатаційні витрати в сумі 1 393,83 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державно-комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора №1” (82300, м.Борислав, вул.Івасюка,12; р/р 260053021863 в ВАТ “Ощадбанк України”, МФО 325796, код ЄДРПОУ 05452244) - борг у сумі 1 393 (одна тисяча триста дев”яносто три) грн. 83 коп.

3.Стягнути із Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 102 (сто дві ) грн. 00 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.