Ухвала суду № 17864265, 17.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ УХВАЛА

17.08.11 Справа № 21/40/2011.

За позовом

позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Рубіжне Луганської області,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю

“Рубіжанський залізобетон”, м. Рубіжне Луганської області,

про стягнення 10932 грн. 27 коп. боргу

суддя Кривохижа Т.Г.,

при секретарі судового засідання Меженській Ю.О.,

представники:

від позивача:

- ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_1 за договором №12гс/11 від 07.07.2011, посвідчення №983

від 19.06.2008

від відповідача:

- ОСОБА_4, довіреність № 03-08/11 від 03.08.2011, ТОВ «Рубіжанський залізобетон»,

розглянувши матеріали справи,

в с т а н о в и в:

- суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Рубіжанський залізобетон”, м. Рубіжне Луганської області, 10325 грн. 77 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 137 грн. 84 коп. трьох відсотків річних, 468 грн. 66 коп. збитків, завданих невиконанням грошового зобовязання за період з 20.01.2011 по 12.07.2011, та віднесення судових витрат за позовом на відповідача;

- сторони своєчасно та належним чином повідомлені судом про час та місце проведення цього судового засідання (ухвала суду від 03.08.2011 № 21/40/2011);

- клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від присутніх не надходило;

- на початку засідання 17.08.2011 суду надано:

- відзив від 17.08.2011 №17-08/2011-В відповідача на позовну заяву;

- заява від 17.08.2011 позивача про відмову від позову у даній справі;

- матеріали справи та додатково надані були предметом розгляду у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані, заслухавши пояснення та доводи присутніх та приймаючи до уваги, що:

- за ухвалою від 15.07.2011 суд порушив провадження у справі № 21/40/2011 про стягнення 10932 грн. 27 коп. боргу, який виник внаслідок несплати ініціюючим кредитором, відповідачем за цим позовом, оплати послуг ліквідатора у сумі 8972 грн. 41 коп. та відшкодування йому витрат у сумі 778 грн. 08 коп., разом 9750 грн. 49 коп., по справі про банкрутство №22/50б згідно з рішенням суду за ухвалою від 21.12.2010 №22/50б з урахуванням індексу інфляції, що складає 575 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань, за період з січня по червень 2011 року включно, разом 10325 грн. 77 коп., та 3% річних станом на 12.07.2011 за 172 дня прострочки (період їх нарахування відсутній) у сумі 137 грн. 84 коп. та збитків за період з 20.01.2011 по 12.07.2011 у сумі 468 грн. 66 коп., разом 10932 грн. 27 коп., та зобовязав позивача і відповідача надати додаткові матеріали;

- за уточнення до позовної вимоги від 23.07.2011 №187/32926450-11 (новацією) позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, які складаються із оплати послуг ліквідатора у сумі 8972 грн. 41 коп. та відшкодування витрат ліквідатора у сумі 778 грн. 08 коп., разом 9750 грн. 49 коп. боргу, з урахуванням інфляційних нарахувань за період з січня по червень 2011 року включно у сумі 575 грн. 28 коп. (10325 грн. 77 коп. 9740 грн. 49 коп.), 3% річних станом на 12.07.2011 у сумі 137 грн. 84 коп. (без зазначення строку їх нарахування) та збитків за період з 20.01.2011 по 11.07.2011, тобто за 172 дні, у сумі 468 грн. 66 коп.; разом 10932 грн. 27 коп. боргу, що складає збитки за вступною частиною цього уточнення, з відшкодуванням йому сплачених ним послуг адвоката у сумі 5000 грн. 00 коп., з віднесенням цих судових витрат на відповідача; з посиланням в обґрунтування позову на постанову Вищого господарського суду України (далі - ВГСУ) від 25.11.2009 у справі №12/6-09 щодо стягнення оплати послуг ліквідатора та відшкодування йому збитків згідно з приписами спеціального нормативного акту, яким є Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за якою, за змістом ст.ст. 44, 84 ГПК України, витрати на оплату послуг арбітражних керуючих входять до складу судових витрат і їх стягнення повинно здійснюватись у справі, під час розгляду якої вони виникли, тобто у справі про банкрутство;

- отже, за наданою позивачем в обґрунтування уточнення позову постановою ВГСУ, правова позиція останнього заключається в тому, що оплата послуг арбітражного керуючого, як і відшкодування його витрат, відбувається в межах справи про банкрутство та не може бути предметом самостійних позовних вимог. Таке можливе лише у випадку стягнення збитків у вигляді вже сплачених судових витрат. У випадку відмови ініціюючого кредитора від оплати послуг арбітражного керуючого в добровільному порядку, суд, припиняючи провадження у справі, повинен вирішити це питання та видати наказ про примусове стягнення грошових коштів, оскільки вимоги безпосередньо витікають зі справи про банкрутство і повинні розглядатися судом у межах справи про банкрутство, а не позовного провадження;

- унормування правовідносин за позовом:

- відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК) зобовязання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу;

- відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК цивільні права і обовязки можуть виникати на підставі інших юридичних фактів; поняття “інші юридичні факти” містить ряд (низку) категорій, на підставі яких можуть виникати цивільні права та обовязки у субєктів правовідносин, серед яких певне місце займають такі категорії, як правомірні дії (оголошення конкурсу, рятування, ведення чужих справ тощо), які не є правочинами; та неправомірні дії, що не підпадають під поняття завдання шкоди (безпідставне збагачення, створення небезпеки тощо); приписи Закону; судові рішення, події тощо;

- предметом даного спору є правовідносини, що виникли із рішення суду (ухвала господарського суду від 21.12.2010 по справі №22/50б), за приписами Закону, тобто із зобов'язань щодо оплати послуг арбітражного керуючого, які регулюються нормами спеціального нормативного акту - ст. ст. 31, 13, 16, 25, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом Закон про банкрутство);

- відповідно до положень статті 31 згаданого Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) це фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка призначається господарським судом для забезпечення виконання судових процедур банкрутства. Підставою виникнення правовідносин арбітражного керуючого є судовий акт - ухвала чи постанова господарського суду про його призначення;

- оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням своїх зобов'язань здійснюється в порядку, встановленому Законом (ст. ст. 31-10, 12, 16-8 Закону про банкрутство), зокрема: на підставі відповідного рішення повноваженого комітету кредиторів у справі про банкрутство, яке оформлюється протоколом засідання (зборів), у протоколі засідання (зборів) комітету кредиторів містяться рішення комітету щодо встановлення періоду, розміру та джерел оплати послуг арбітражного керуючого, це рішення комітету по справі №22/50б затверджене господарським судом у встановленому порядку і на цей час чинне (ухвала від 21.12.2010 №22/50б);

- відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушень;

- отже, спори щодо оплати послуг арбітражного керуючого за своєю правовою природою не носять характеру спорів з виплати заробітної плати за трудовими договорами, укладеними власником підприємства з працівниками, і є підвідомчими господарському суду, оскільки виникають із правовідносин з банкрутства, які регулюються нормами Закону про банкрутство;

- ч. 10 ст. 31 Закону про банкрутство передбачено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) у звязку з виконанням ним своїх обовязків здійснюється за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника або за рахунок кредиторів чи коштів, отриманих від виробничої діяльності боржника; оплата послуг арбітражного керуючого, в тому числі розпорядника майна, за період від дня його призначення і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат, здійснюється кредитором (кредиторами) або боржником, за заявою якого (яких) порушена справа, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею; саме ця ситуація має місце за позовом;

- за ч. 12 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, але не менше двох мінімальних розмірів заробітної плати й не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні 12 місяців його роботи перед порушенням справи про банкрутство;

- отже, позовні вимоги позивача ґрунтуються на ухвалі господарського суду від 21.12.2010 по справі №22/50б і є преюдиційними;

- у відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якою зазначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду;

- ст. 611 ЦК України регулює питання правових наслідків порушення зобовязань, згідно з п.п.3, 4 ч.1 якої у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або Законом, зокрема, щодо сплати неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди;

- між сторонами відсутні договірні правовідносини, оскільки останні виникли внаслідок застосування Закону про банкрутство, зокрема положення ст. 31 Закону про банкрутство не передбачають будь-яких наслідків щодо несплати оплати послуг арбітражного керуючого зобовязальною стороною, тому відсутні правові підстави трансформації оплати послуг у збитки (підстави: ст.ст. 610, 611, 623, 624 ЦК України);

- згідно з приписами ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або відшкодування її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; однак, ця норма не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки відсутні господарські правовідносини між сторонами за позовом;

- згідно з приписами ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);

- господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов;

- стягнення - дія позовного провадження, але вимога щодо оплати послуг ґрунтується спеціальному Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому у цьому випадку позивач вправі ставити питання про видачу лише наказу за справою про банкрутство;

- втім, у даному судовому засіданні позивач за заявою від 17.08.2011 б/н відмовився від позову, посилаючись на те, що йому відомі негативні наслідки цієї його процесуальної дії, передбачені ст. 78 ГПК України; після розяснення судом у засіданні наслідків відмови позивача віднесення на нього судових витрат за позовом та підтвердження ним своєї відмови, суд прийняв відмову позивача від позову;

- відповідно до ч.4 ст. 80 ГПК України, якщо позивач відмовився від позову, суд прийняв відмову позивача від позову, то провадження у справі припиняється;

- отже, суд, керуючись ст. ст. 75, 78, 80-4, 86 ГПК України, приймає рішення про припинення провадження у даній справі;

- за цих обставин, згідно із ст. 49 ГПК України, державне мито у сумі 102 грн. 00 коп., сплачене за платіжним дорученням № 4 від 11.07.2011, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., сплачені за платіжним дорученням №5 від 11.07.2011, слід віднести на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 43, 75, 77, 78, 80-4, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в :

1. Провадження у справі припинити.

2. Державне мито у сумі 102 грн. 00 коп., сплачене за платіжним дорученням № 4 від 11.07.2011, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., сплачені за платіжним дорученням №5 від 11.07.2011, віднести на позивача.

3. Ухвалу надіслати:

- позивачу;

- відповідачу.

СуддяТ.Г. Кривохижа