Рішення № 17864160, 18.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.11 Справа № 11/94/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ

про стягнення 79 783 грн. 84 коп.

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, дов. № 741 від 01.06.2011,

від відповідача - ОСОБА_2, дов. № 466 від 20.04.2011,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань у розмірі 17153 грн. 15 коп. та 3 % річних в сумі 62630 грн. 69 коп. за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії № 1008нн від 01.08.2008.

У судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Відповідач у відзиві №20/ від 18.08.2011 на позовну заяву, посилаючись на важке фінансове становище підприємства внаслідок великої кредиторської та дебіторської заборгованості, заявив письмове клопотання про зменшення розміру неустойки на 50 % на підставі приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши повноважних представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 19/302 від 10.12.2009 між тими ж сторонами стягнуто на користь позивача у даній справі борг за активну та реактивну електроенергію у сумі 1184418,64 грн., пеню за прострочення платежів у сумі 60301,88 грн., 3% річних у сумі 26616,46 грн., інфляційні нарахування у сумі 49874,25 грн. за вересень, листопад, грудень 2008 року та січень-липень 2009 року (а.с. 17,18)

На виконання вказаного судового рішення господарським судом Луганської області позивачу було видано наказ № 19//302 від 26.12.2009. Наказ виконаний частково, у сумі 200000,00 грн.

У звязку з невиконанням відповідачем вказаного вище рішення суду, позивач звертався до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на несплачену відповідачем за судовим рішенням частину заборгованості за активну електроенергію у розмірі 984418,64 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області № 17/87 від 21.06.2010 було додатково стягнуто на користь позивача інфляційні нарахування та 3% річних за період прострочення з 01.10.2009 по 01.04.2010, а рішенням господарського суду Луганської області № 17/312 від 15.11.2010 стягнуто на користь позивача інфляційні нарахування та 3% річних за період прострочення з 01.04.2010 по 01.10.2010 (а.с. 19-24).

На час розгляду даної справи стягнута рішеннями господарського суду Луганської області від 10.12.2009 у справі № 19/302 заборгованість не сплачена, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи, у звязку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом, яким просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні нарахування в сумі 62630,69 грн. та 3% річних у розмірі 17153,15 грн. за період прострочення з 02.10.2010 по 01.05.2011.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обовязковими для виконання на усій території України.

Згідно з приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 26.12.2009 у справі № 19/302 позивачем в рамках вказаної справи заявлялися вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за договором № 1008нн від 01.08.2008, інфляційних нарахувань у сумі 49874,25грн. та 3% річних у сумі 26616,46 грн., нарахованих за вересень, листопад, грудень 2008 року та січень-липень 2009 року.

Судом встановлено, що на час розгляду даної справи відповідач має перед позивачем прострочену заборгованість на суму 984418,64 грн.

Оскільки вказана сума відповідачем не сплачена, позивачем позову нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування у розмірі 62630,69 грн. та 3% річних у розмірі 17153,15 грн. за період прострочення з 02.10.2010 по 01.05.2011.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

Доказів часткової або повної сплати суми заборгованості відповідачем під час судового розгляду справи не надано.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обовязок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 N 1/384-07).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань на суму невиконаного за рішенням господарського суду Луганської області від 10.12.2009 у справі № 19/302 грошового зобовязання є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, розмір заявлених до стягнення вимог є обґрунтованим та підтверджений наданим до матеріалів справи розрахунком суми позовних вимог.

Відповідачем з посиланням на скрутне фінансове становище підприємства заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки на 50%.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки судом відхиляється, оскільки відповідачем заявлені інфляційні нарахування та 3% річних, які не є неустойкою.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням судових витрат у справі на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», кв. Пролетаріату Донбаса,1663, м. Луганськ, код 35554719, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об»єднання», кв. Гайового, 35а, м. Луганськ, код 31443937, інфляційні нарахування у розмірі 17153 грн. 15 коп., 3 % річних в сумі 62630 грн. 69 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 797 грн. 84 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 18.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення 22.08.2011.

Суддя М.О. Москаленко