Рішення № 17863990, 16.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.11 Справа № 28/115/2011

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Антоновій І.В., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін", м. Олександрія

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганські акумулятори", м. Луганськ

про стягнення 239 668 грн. 09 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., представник за дов. № 95 від 01.06.2011,

від відповідача: представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором у сумі 152 781 грн. 10 коп., пені у сумі 18 618 грн. 80 коп., 3% річних у сумі 13 572 грн. 56 коп., інфляційних втрат у сумі 54 695 грн. 63 коп.

Відповідач до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.07.2011, причини неявки не повідомив, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався. Відзив відповідач на позовну заяву не надав.

Неприбуття до судового засідання (явка судом не визнавалась обовязковою) та не подання відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи, суд розглядає справу за наявними у неї матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладений договір № С-02-0116/14 від 16.01.2008, за умовами якого постачальник (позивач) постачає, а покупець (відповідач) придбає продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, марка, ціна, кількість та строк поставки якого вказується у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Постачальник зобовязується поставити товар у необхідній кількості та в строки, вказані в специфікації до даного договору.

Ціна одиниці товару визначається постачальником по узгодженню з покупцем та вказується у відповідній специфікації до даного договору.

Покупець проводить оплату товару на умовах та в строки, вказані у відповідній специфікації до даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно виставленому рахунку. Датою поставки вважається дата, вказана у відповідній накладній (п.п. 5.1, 5.2).

Відповідно до специфікації № 11 від 21.06.2008 сторонами узгоджено поставку на суму 147 215 грн. 15 коп. та визначено порядок оплати товару: 80% передоплата, залишок протягом 14 календарних днів з дати отримання товару.

Відповідно до специфікації № 12 від 10.07.2008 сторонами узгоджено поставку на суму 6 676 грн. 60 коп. та визначено порядок оплати товару: 80% передоплата, залишок протягом 14 календарних днів з дати отримання товару.

Відповідно до умов договору позивачем поставлено товар відповідачу, як зазначає позивач, на загальну суму 3 127 980 грн. 00 коп., однак товар не оплачений відповідачем за видатковими накладними № ЕЛ-282 від 23.06.2008 на суму 147 215 грн. 15 коп., № ЕЛ-356 від 15.07.2008 на суму 6676 грн. 60 коп., усього на суму 153 891 грн. 75 коп. Факт отримання товару підтверджується наданими до справи довіреностями (а.с. 17-20).

Станом на 23.06.2008 відповідачем була здійснена попередня оплата у сумі 1 110 грн. 65 коп., сума 152 781 грн. 10 коп. залишена неоплаченою.

На оплату даного товару позивачем були виставлені рахунки-фактури № ЕЛ-356 від 15.07.2008 на суму 6676 грн. 60 коп., № ЕЛ-282 від 23.06.2008 на суму 147 215 грн. 15 коп.

Актом звірення розрахунків станом на 08.09.2008 сторонами визначена заборгованість відповідача за договором № С-02-0116/14 від 16.01.2008 у сумі 157 931 грн. 40 коп. (а.с. 23).

06.06.2011 позивачем направлено відповідачу претензію № 1 (а.с. 24) з вимогою сплатити суму боргу 152 781 грн. 10 коп.

Дана претензія залишалась без відповіді, а сума боргу не оплаченою, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи доведено наявність заборгованості відповідача за договором № С-02-0116/14 від 16.01.2008 у сумі 152 781 грн. 10 коп. Факт отримання товару та наявність заборгованості відповідачем не спростований.

За таких обставин, сума основного боргу підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі у сумі 152 781 грн. 10 коп.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені у сумі 18 618 грн. 80 коп.

Обґрунтовуючи вимоги по пені, позивач зазначає, що договором строк нарахування пені не встановлений, тому він посилається на ст. 232 Господарського кодексу України і нараховує пеню у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

У задоволенні вимог по стягненню пені слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.

Тобто, штрафні санкції встановлюються за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня є різновидом неустойки, яка, в свою чергу, є видом забезпечення виконання зобовязання.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тобто, порядок застосування та нарахування штрафних санкцій повинні бути встановлені виключно договором, укладеного в письмовій формі.

Сторони у справі у договорі № С-02-0116/14 від 16.01.2008 у розділі 9 договору передбачили лише відповідальність постачальника, умови про нарахування пені покупцю у разі прострочення ним оплати товару договором не передбачені.

Таким чином, відповідальність покупця за невиконання або неналежне виконання зобов'язання сторонами не передбачена ані у договорі, ані у специфікаціях до нього.

Тому законних підстав нараховувати та стягувати пеню з відповідача у позивача не має.

За таких підстав, у задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 18 618 грн. 80 коп. слід відмовити.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню 3% річних та інфляційних нарахувань.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання зобовязання відповідно настав 07.07.2008 за поставкою від 23.06.2008 та 29.07.2008 за поставкою від 15.07.2008.

За обґрунтованим розрахунком позивача (а.с. 46) 3% річних за період з 07.07.2008 по 15.06.2011 за поставкою від 23.06.2008 становлять 12 995 грн. 26 коп., за період з 29.07.2008 по 15.06.2011 за поставкою від 15.07.2008 становлять 577 грн. 30 коп., усього 13 572 грн. 56 коп., які підлягають задоволенню.

За обґрунтованим розрахунком позивача (а.с. 47) інфляційні нарахування за липень 2008 року по квітень 2011 року становлять 54 695 грн. 63 коп. Даний розрахунок позивача є обґрунтованим, а тому ці вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розрахунок позивача, наданий суду 16.08.2011, судом не розглядається, оскільки позивачем хоча і вірно визначений початок періоду нарахування інфляційних втрат (не з липня 2008 року, а з серпня 2008 року), але у звязку з тим, що у липні 2008 року мала місце не інфляція, а де інфляція, фактично збільшилась сума інфляційних нарахувань, яка за позовом не заявлялась.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем доказів відсутності боргу або його сплати до справи не надано, заперечень з боку відповідача щодо вірності розрахунку суми боргу, 3% річних, інфляційних нарахувань не надійшло, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення. У задоволенні вимог по стягненню пені слід відмовити за їх необґрунтованістю.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганські акумулятори", м. Луганськ, вул. Оборонна, 105в, ідентифікаційний код 30597103, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін", м. Олександрія, пров. Суворова, 9, ідентифікаційний код 31116080, заборгованість у сумі 152 781 грн. 10 коп., 3% річних у сумі 13 572 грн. 56 коп., інфляційні нарахування у сумі 54 695 грн. 63 коп., державне мито у сумі 2210 грн. 49 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 217 грн. 67 коп., видати наказ позивачу.

3.У задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 18 618 грн. 80 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.08.2011.

СуддяІ.В. Семендяєва

Надр. 3 прим.

1-до справивих.№

2-позивачу

3- відповідачу (рекомендованою з повідомленням)2