Рішення № 17863982, 10.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.11 Справа № 18/96/2011

За позовом державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи», м. Київ

до державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ

про стягнення 134847,03 грн.

СуддяКорнієнко В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. за дов. від 05.08.2011;

від відповідача: ОСОБА_2. за дов. від 25.12.2010.

СУТЬ СПОРУ: позивачем з аявлен о вимоги про стяг нення з відповідача:

-боргу в су мі 21600 грн. по оплаті вартості робіт з проведення експертизи, виконаної для відповідача за договором від 01.09.2008 № 151-1-2008/Буд, пені в сумі 2244,24 грн., втрат від інфляції в сумі 8272,80 грн. та трьох процентів річних в сумі 1844,58 грн. за прострочення платежів;

-боргу в су мі 83861,52 грн. по оплаті вартості робіт з проведення експертизи, виконаної для відповідача за договором від 10.03.2010 № 00-00058-10 (00-00076-09), пені в сумі 9057,04 грн., втрат від інфляції в сумі 2096,54 грн. та штрафу в сумі 5870,31 грн. за прострочення платежів.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 10.08.2011 визнав позовні вимоги частково, а саме основний борг за обома договорами та вимоги про стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних. Проти вимог про стягнення пені та штрафу відповідач заперечує посилаючись на сплив строку позовної давності та на необґрунтованість цих вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору на виконання комплексної державної експертизи техніко-економічного обґрунтування від 01.09.2008 № 151-1-2008/Буд, укладеному між сторонами за позовом, позивач виконав для відповідача комплексну державну експертизу техніко-економічного обґрунтування проекту: «Будівництво шахти «Новосвітлівська»на суму 216000 грн., що підтверджується актами здавання-приймання робіт від 26.02.2010, від 07.12.2010 та визнано відповідачем.

Відповідач зобовязувався сплатити вартість експертизи протягом 5 банківських днів з дня підписання договору.

У порушення умов договору відповідач у повному обсязі вартість експертизи позивачу не сплатив, його борг складає 21600 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 21600 грн. за договором від 01.09.2008 № 151-1-2008/Буд, підлягають задоволенню.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в звязку з чим, на вимогу позивача, на підставі ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно обґрунтованому розрахунку позивача, втрати від інфляції за період з 09.09.2008 по 14.07.2011 складають 8272,80 грн., три проценти річних 1844,58 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Позивач на підставі пункту 6.2. договору також заявив вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 2244,24 грн. за період прострочення з 09.09.2008 по 14.07.2011 (договором встановлена пеня за прострочення грошового зобовязання у розмірі 0,01 % він несплаченої суми).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 10.08.2011 заявив про застосовування до цих вимог позовної давності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Строк виконання обовязку відповідача (сплатити вартість експертизи) закінчився 08.09.2008 (відповідачу слід було оплатити вартість робіт протягом 5 банківських днів з дня підписання договору; договір підписано 01.09.2008).

Таким чином, право на позов у позивача виникло з 09.09.2008.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені припиняється 09.03.2009.

З урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо стягнення пені сплив 09.03.2010.

Позов, в тому числі і про стягнення пені, предявлено позивачем 15.07.2011 (що підтверджується поштовим штемпелем на конверті у якому позовна заява надійшла до господарського суду), тобто після спливу позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 2244,24 грн. слід відмовити в звязку із спливом позовної давності.

Згідно договору від 10.03.2010 № 00-00058-10 (00-00076-09), укладеному між сторонами за позовом, позивач виконав для відповідача комплексну державну експертизу техніко-економічного обґрунтування проекту: «Розкриття і підготовка гор. 568 м»ВП «Шахта «Лутугінська»на суму 119802,17 грн., що підтверджується актом здавання-приймання робіт від 21.03.2010 та визнано відповідачем.

Відповідач зобовязувався сплатити вартість експертизи протягом 5 банківських днів після підписання акту всіма сторонами.

У порушення умов договору відповідач у повному обсязі вартість експертизи позивачу не сплатив, його борг складає 83861,52 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 83861,52 грн. за договором від 10.03.2010 № 00-00058-10 (00-00076-09), підлягають задоволенню.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в звязку з чим, на вимогу позивача, на підставі ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно обґрунтованому розрахунку позивача, втрати від інфляції за період з 23.03.2011 по 14.07.2011 складають 2096,54 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 9057,04 грн. за період прострочення 23.03.2011 по 14.07.2011 та штрафу в сумі 5870,31 грн.

Договором від 10.03.2010 № 00-00058-10 (00-00076-09) відповідальність відповідача у вигляді пені та штрафу не встановлена.

Позивач заявив вимоги про стягнення пені та штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак, вказана норма передбачає можливість застосування до боржника штрафної санкції якщо допущено прострочення виконання негрошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і розраховується розмір штрафу.

Аналогічної правової позиції притримуються і Верховний Суд України і Вищій господарський суд України у своїй судовій практиці (постанова ВСУ від 28.02.2011 по справі № 23/225, постанова ВГСУ від 17.11.2010 по справі № 23/225).

Відповідач прострочив виконання саме грошового зобовязання, тому, ч. 2 ст. 231 ГК України не може застосовуватися у якості підстави для нарахування відповідачу пені та штрафу.

За таких обставин, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення грошового зобовязання за договором від 10.03.2010 № 00-00058-10 (00-00076-09), слід відмовити в звязку з безпідставністю цих вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення:

за договором від 01.09.2008 № 151-1-2008/Буд:

борг в сумі 21600 грн., втрати від інфляції в сумі 8272,80 грн. та три проценти річних в сумі 1844,58 грн.; всього 31717,38 грн.

за договором від 10.03.2010 № 00-00058-10 (00-00076-09):

борг в сумі 83861,52 грн. та втрати від інфляції в сумі 2096,54 грн.; всього 85958,06 грн.

Всього (за обома договорами) з відповідача підлягають до стягнення грошові кошти в сумі 117675,44 грн.

Позивачем неправильно визначено ціну позову і відповідно, неправильно визначено та сплачено державне мито.

Позивач у позовній заяві вказав, що ціна позову складає 138847,03 грн., однак, насправді ціна позову складає 134847,03 грн. (якщо скласти розмір усіх вимог).

Позивач допустив арифметичну помилку у розрахунку за договором від 10.03.2010 № 00-00058-10 (00-00076-09) невірно здійснив арифметичні дії.

Позивачем при предявленні позову сплачено державне мито в сумі 1388,47 грн. (платіжне доручення від 15.07.2011 № 3375), тоді як треба було сплатити мито в сумі 1348,47 грн. (1 % від ціни позову 13997,87 грн.). Таким чином зайве сплачено 40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» зайве сплачене державне мито підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на держмито в сумі 1176,75 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 205,95 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, ідентифікаційний код 32473323 на користь державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 35691621:

-борг в сумі 21600 грн., втрати від інфляції в сумі 8272,80 грн., три проценти річних в сумі 1844,58 грн. за договором від 01.09.2008 № 151-1-2008/Буд;

-борг в сумі 83861,52 грн., втрати від інфляції в сумі 2096,54 грн. за договором від 10.03.2010 № 00-00058-10 (00-00076-09) всього 31717,38 грн.;

-витрати на державне мито в сумі 1176,75 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 205,95 грн., наказ видати.

3.В решті прозову відмовити.

4.Повернути державному підприємству «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи», м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 35691621 з Державного бюджету України зайве сплачене за платіжним дорученням від 15.07.2011 № 3375 державне мито в сумі 40 грн.

Підставою для повернення зайве сплаченого державного мита є дане рішення суду скріплене печаткою суду.

10 серпня 2011 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15 серпня 2011 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко