Рішення № 17863765, 08.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2011 р. Справа № 24/036-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область

про стягнення штрафних санкцій та вилучення предмету лізингу

за участю представників:

позивача:ОСОБА_2 довіреність № 3796 від 29.11.2010р.

відповідача:ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_4; ОСОБА_3 довіреність № 802 від 19.07.2010р.;

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (далі Позивач) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення штрафних санкцій та вилучення предмету лізингу, а саме: 239558,00 грн. штрафних санкцій та вилучення предмету лізингу Автокран XCMG модель QY25K5, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_5, номер vin.code НОМЕР_6 вартістю 550000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 080214-75/ФЛ-Ю-С від 15.02.2008р. в частині зобовязання щоквартального інформування про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення щоквартального звіту, зобовязання здійснення погодження обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та вилучення предмету лізингу у звязку з закінчення строку лізингу.

До господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 1564 від 24.05.2011 року (вх. № суду 7560 від 02 червня 2011 року) про уточнення суми позовних вимог відповідно до якої останній в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог, а саме відмовився від позовних вимог в частині вилучення предмету лізингу та просить суд стягнути з відповідача суми штрафів у розмірі 239580,00 грн.

02 червня 2011 року в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог № 1564 від 24.05.2011р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № суду 7556 від 02 червня 2011 року) в якому відповідач проти позовних вимог заперечив повністю, посилаючись на повернення предмету лізингу, про, що надав акт прийому-передачі майна за договором фінансового лізингу № 080214-75/ФЛ-Ю-С від 15.02.2008 року. Також до відзиву на позов відповідач долучив заяву про застосування строку позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо стягнення штрафних санкцій за 9 кварталів на момент дії договору, фіскальні чеки № 3106 від 26.11.2010р., № 3977 від 23.03.2011р., № 3976 від 23.03.2011р., про надсилання квартальних звітів про стан і місцезнаходження майна за третій, четвертий 2010 року і за перший квартал 2011 року та поліс № ВС/9860547 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

02 червня 2011 року в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав свої заперечення які були викладені у відзиві на позов та просив в позові відмовити.

Суд заслухавши пояснення сторін та відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, вирішив оголосити перерву на 10 червня 2011 року з метою зобовязання сторін подати додаткові пояснення у справі.

До господарського суду Київської області від представника позивача надійшло пояснення до позовної заяви та відзиву відповідача № 1771 від 10.06.2011 року (вх. № суду 7962 від 10 червня 2011 року).

В судовому засіданні 10 червня 2011 року суд заслухавши додаткові пояснення сторін та відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, вирішив оголосити перерву на 30 червня 2011 року з метою вивчення судом представлених позивачем пояснень.

Від представника позивача до господарського суду Київської області надійшла заява № 2010 від 24.06.2011 року (вх. № суду 8890 від 30 червня 2011 року) про уточнення суми позовних вимог відповідно до якої останній в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог, а саме відмовився від позовних вимог в частині стягнення штрафної санкції за непогодження відповідачем з позивачем страхової компанії відповідно до п.п. 7.7 та 11.2.5 договору. Відповідно просить суд стягнути з відповідача 32 670,00 грн. за порушення щоквартального інформування відповідно до п. 8.2.1 договору про стан та місце знаходження предмета лізингу за другий, третій та четвертий квартал 2010 року.

30 червня 2011 року в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог № 2010 від 24.06.2011р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 32 670,00 грн. штрафної санкції по договору лізингу.

В судовому засіданні суд заслухавши додаткові пояснення сторін та відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, вирішив оголосити перерву на 08 липня 2011 року з метою оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву про стягнення штрафних санкцій (вх. № суду 9261 від 08 липня 2011 року) в якому відповідач просив на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір неустойки та в задоволенні позову відмови повністю.

08 липня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір фінансового лізингу № 080214-75/ФЛ-Ю-С від 15.02.2008 року (далі договір), відповідно до умов якого позивач лізингодавець надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (далі майно) для використання у власних потребах лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 (тридцять сім) місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3 договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за договором.

12 березня 2008 року відповідачем предмет лізингу відповідно до специфікації, а саме: Автокран XCMG, 2007 року випуску, модель QY25K5 загальною вартість на момент укладення договору 1089 000,00 грн. був прийнятий, що підтверджується актом прийому-передачі майна в користування, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 8.2.1 договору встановлено, що лізингоодержувач зобовязаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (додаток № 3 до договору).

Пунктом 11.2 договору встановлено, що лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обовязків, а саме сплачує такі штрафні санкції.

Згідно п. 11.2.3 договору передбачено, що за використання майна не за призначенням, невиконання обовязку з утримання його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п. 8.2.1 договору, порушення умов пункту 14.7 договору штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості майна на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” вiд 16.12.1997 № 723/97-ВР передбачено, що лізингоодержувач може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.

Відповідно до останнього уточнення позовних вимог, позивач нарахував штраф у розмірі 3% від вартості предмету лізингу, посилаючись на те, що в другому, третьому та четвертому кварталі 2010 року відповідач звіт у встановленій формі не надавав, у звязку з чим просить стягнути з останнього 32670,00 грн. штрафу за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу.

Однак, факт неподання звітів за вказаний період відповідачем заперечується, посилаючись на вчасне відправлення таких звітів, яке на його думку підтверджується фіскальними чеками № 3106 від 26.11.2010 року та № 3977 від 23.03.2011 року, завірені копії яких долучені до відзиву на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно частин 1, 2, 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було прострочено зобовязання щодо надання щоквартальних звітів про стан і місцезнаходження майна відповідно до п. 8.2.1 договору по третьому та четвертому кварталі 2010 року, яке і підтверджується наданими відповідачем фіскальними чеками № 3106 від 26.11.2010 року та № 3977 від 23.03.2011 року.

Що ж стосується другого кварталу 2010 року відповідач будь-яких належних доказів відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України суду не надав, обставин щоб унеможливлювали виконати передбачене договором зобовязання відповідачем не наведено.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зобовязання відповідачем належним чином не виконане, розрахунок вказаного штрафу є арифметично вірним, підтверджується наявними матеріалами справи, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 32 670,00 грн. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08130, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, код ЄДРПОУ 33880354) 32 670 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 00 коп. штрафної санкції; 326 (триста двадцять шість) грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Т.В.Лутак

Дата підписання рішення 12.07.2011р.