Рішення № 17863717, 08.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2011 р. Справа № 12/083-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт»;

2) товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Вересень»;

3) товариства з обмеженою відповідальністю «Неттелко Люкс Лімітед»

про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним

договору купівлі-продажу екскаватора та свідоцтва про реєстрацію машини

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім»

про визнання права власності на екскаватор, визнання дійсним договору

та свідоцтва про реєстрацію машини

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №665 від 25.10.2010 року);

від відповідача 1: ОСОБА_2 представник (довіреність від 11.07.2011 року);

від відповідача 2: не зявився;

від відповідача 3: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім»(далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт»(далі відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Вересень»(далі відповідач 2) та товариства з обмеженою відповідальністю «Неттелко Люкс Лімітед»(далі відповідач 3) про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу екскаватора, свідоцтва про реєстрацію машини, визнання права власності на екскаватор.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем 3 умов договору фінансового лізингу (оренди) №301/0307 від 02 квітня 2007 року (далі договір), згідно з якими позивач зобовязувався передати у платне користування на умовах фінансового лізингу зокрема екскаватор САТ 330 L, SN:2EL00217 (далі майно), а відповідач 3 зобовязувався зазначене майно прийняти, вчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

У звязку з тим, що відповідач 3 не виконував належним чином своїх зобовязань за договором, позивач звернувся до суду з метою повернення майна.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім»до товариства з обмеженою відповідальністю «Обєднання Шахтострой»(правонаступником якого є відповідач 3) про вилучення майна, що було передано у користування за договором фінансового лізингу, відповідача 3 було зобовязано повернути майно позивачу.

У червні 2009 року позивачу стало відомо, що належне йому майно було продано відповідачу 1 та знаходиться у нього.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.12.2007 року екскаватора одноківшового гусеничного Caterpillar 330 L, SN:2EL00217, рік випуску 1994 року, заводський номер 2EL00217, номер двигуна 13Z30685, номер шасі 2ЕL00217, укладений між відповідачем 1, відповідачем 2 та відповідачем 3, визнати недійсним реєстраційне свідоцтво серії АБ №438395, видане Броварською інспекцією Управління Держтехнагляду у Київській області, витребувати у відповідача 1 екскаватор одноківшовий гусеничний Caterpillar 330 L, SN:2EL00217, рік випуску 1994 року, заводський номер 2EL00217, номер двигуна 13Z30685, номер шасі 2ЕL00217 та повернути його позивачу, визнати право власності позивача на екскаватор одноківшовий гусеничний Caterpillar 330 L, SN:2EL00217, рік випуску 1994 року, заводський номер 2EL00217, номер двигуна 13Z30685, номер шасі 2ЕL00217.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2011 року, справу призначено до розгляду 31.05.2011 року.

У позовній заяві містилось клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на екскаватор одноківшовий гусеничний Caterpillar 330 L, SN:2EL00217, рік випуску 1994 року, заводський номер 2EL00217, номер двигуна 13Z30685, номер шасі 2ЕL00217, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Крім цього, містилось клопотання про витребування документів, що підтверджують право власності відповідача 1 на екскаватор, яке частково було задоволено судом.

31 травня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні надала відзив на позовну заяву та долучила до матеріалів справи банківську виписку на підтвердження оплати майна відповідачем 1. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідачів 2 і 3 у судове засідання не зявились, витребувані ухвалою суду документи не надали, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 05.07.2011 року.

23 травня 2011 року на адресу суду надійшли довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до яких місцезнаходженням відповідача 2 є: м. Львів, Сихівський р-н, пр-т Червоної Калини, 49, кв. 60, а місцезнаходженням відповідача 3 є: м. Луцьк, пр-т Президента Грушевського, 28, що свідчить про те, що відповідачі 2 і 3 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

29 червня 2011 року представник позивача направила на адресу суду клопотання про заміну відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю «Вересень»на товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП Вересень», у звязку з тим, що саме останнім був укладений договір поставки №2711/07-1 від 27.11.2007 року з відповідачем 1. Клопотання підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України.

04 липня 2011 року на адресу суду представник відповідача 1 направила зустрічний позов про визнання права власності, визнання дійсним договору та свідоцтва про реєстрацію машини, який був взаємоповязаний з первісним та підлягав прийняттю до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

05 липня 2011 року представник позивача за первісним позовом (далі позивач) у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 1 за первісним позовом (далі відповідач 1) у судовому засіданні проти первісного позову заперечувала, просила суд зустрічний позов задовольнити.

Представники відповідачів 2 та 3 у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 02.08.2011 року.

Ухвалою суду від 05.07.2011 року інспекцію державного технічного нагляду Київської обласної державної адміністрації було зобовязано надати відомості щодо реєстрації екскаватора САТ 330 L, заводський номер 2EL00217, номер двигуна 13Z30685, номер шасі 2ЕL00217 (далі екскаватор).

01 серпня 2011 року представник позивача направила на адресу суду відзив на зустрічну позовну заяву та клопотання про витребування документів на підтвердження обставин справи, яке було задоволено судом частково.

02 серпня 2011 року представник позивача направила на адресу суду заперечення на зустрічну позовну заяву. У судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просила суд первісний позов задовольнити, у зустрічному позові відмовити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти первісного позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити. Зустрічні позовні вимоги вважала обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідачів 2 і 3 у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином про причини не явки суд не повідомили. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 08.08.2011 року.

04 серпня 2011 року на адресу суду надійшов лист від інспекції державного технічного нагляду Київської обласної державної адміністрації №786, у якому повідомлялось, що підставою для реєстрації екскаватора був договір поставки №2711/07-1 від 27.11.2011 року, укладений між відповідачами 1 та 2.

08 серпня 2011 року представник позивача направила на адресу суду заперечення на зустрічну позовну заяву. У судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд первісний позов задовольнити, у зустрічному позові відмовити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Представники відповідачів 2 і 3 у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

02 квітня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім»(далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Обєднання Шахтострой»був укладений договір фінансового лізингу (оренди) №301/0307 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався передати товариству з обмеженою відповідальністю «Обєднання Шахтострой»у платне користування екскаватор одноківшовий гусеничний Caterpillar 330 L, SN:2EL00217, рік випуску 1994 року, заводський номер 2EL00217, номер двигуна 13Z30685, номер шасі 2ЕL00217 (далі майно), а товариство з обмеженою відповідальністю «Обєднання Шахтострой»зобовязувалось вчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 24 вересня 2010 року найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Обєднання Шахтострой»було змінено на «Неттелко Люкс Лімітед»(далі відповідач 3).

Ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України встановлено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

15 червня 2007 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі, з якого вбачається, що позивач передав майно у користування відповідачу 3.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім»до товариства з обмеженою відповідальністю «Обєднання Шахтострой»про вилучення майна, що було передано у користування за договором фінансового лізингу №301/0307 від 02.04.2007 року, встановлено, що відповідач не сплачував позивачу лізингові платежі з січня 2009 року до травня 2009 року, що умовами договору було передбачено як підставу для його розірвання в односторонньому порядку та вилучення майна, переданого в оренду на умовах фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

27 листопада 2007 року між відповідачем 1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП Вересень»(далі відповідач 2) був укладений договір поставки №2711/07-1 (далі договір поставки), згідно з умовами якого відповідач 2 зобовязувався поставити та передати у власність відповідачу 1 екскаватор Caterpillar 330 L, SN:2EL00217, рік випуску 1994 року, заводський номер 2EL00217, номер двигуна 13Z30685, номер шасі 2ЕL00217 (далі майно), а відповідач 1 зобовязувався вказаний товар прийняти та оплатити.

Відповідач 2 передав майно відповідачу 1, що підтверджується видатковою накладною №271104 від 27.11.2007 року, а відповідач 1 отримане майно оплатив, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача 1, долученою до матеріалів справи.

31 травня 2011 року представник відповідача 1 у судовому засіданні надала відзив на позовну заяву, зазначила, що відповідач 1 на момент придбання майна не знав і не міг знати про відсутність у відповідача 2 правових підстав на його відчуження, тому відповідач 1 є добросовісним набувачем. У звязку з чим, представник відповідача 1 просила у задоволенні позову відмовити.

Крім цього, звернулась із зустрічним позовом до позивача, просила суд визнати право власності відповідача 1 на екскаватор Caterpillar 330 L, SN:2EL00217, рік випуску 1994 року, заводський номер 2EL00217, номер двигуна 13Z30685, номер шасі 2ЕL00217 (далі екскаватор), визнати дійсним договір купівлі-продажу №2711/07-1 від 27.11.2007 року, визнати дійсним свідоцтво про реєстрацію машини серія АБ №438395, виданого Броварською інспекцією державного технічного нагляду від 20.12.2007 року.

01 серпня 2011 року представник позивача за первісним позовом (далі позивач) направила на адресу суду відзив на зустрічну позовну заяву, вважала зустрічний позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, з огляду на те, що представник відповідача 1 за первісним позовом (далі відповідач 1) не надала доказів оплати спірного майна. Доводи представника позивача спростовуються наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку відповідача 1, з якої вбачається, що відповідач 1 перерахував відповідачу 2 грошові кошти у розмірі 620000,00 грн. в якості оплати за екскаватор за договором №2711/07-1 від 27.11.2007 року.

02 серпня 2011 року та 08 серпня 2011 року представник позивача направила на адресу суду заперечення на зустрічну позовну заяву, зазначила, що відповідач 1 не переконався належним чином у тому, що відповідач 2 є власником майна, яке він продає, тому не може вважатись добросовісним набувачем.

04 серпня 2011 року на адресу суду надійшов лист від інспекції державного технічного нагляду Київської обласної державної адміністрації №786, у якому зазначалось, що підставою для реєстрації екскаватора був договір поставки №2711/07-1 від 27.11.2007 року.

У свідоцтві про реєстрацію технічного транспортного засобу ДО №027644, виданому 06.12.2007 року, власником екскаватора зазначено відповідача 3, а у свідоцтві про реєстрацію машини АБ №438395, виданому 20.12.2007 року, власником екскаватора зазначено відповідача 1. Документів, що підтверджують право власності відповідача 2 на екскаватор, суду надано не було. Так, суд дійшов висновку про те, що відповідач 2 не мав правових підстав для його відчуження.

Згідно зі ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача 1 не довела, що відповідач 1 належним чином переконався у тому, що відповідач 2 володів майном на праві власності, а отже не може вважатись таким, що не знав і не міг знати про те, що майно відчужується особою, яка не має на це права, а відтак не вважається добросовісним набувачем.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 цієї статті, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України закріплено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Так, суд дійшов висновку про те, що відповідач 2 не був власником майна, проданого ним згідно з договором поставки №2711/07-1 від 27.11.2007 року, що порушує вимоги чинного законодавства України, а тому зазначений договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору поставки №2711/07-1 від 27.11.2007 року, витребування у відповідача 1 екскаватора одноківшового гусеничного Caterpillar 330 L, SN:2EL00217, рік випуску 1994 року, заводський номер 2EL00217, номер двигуна 13Z30685, номер шасі 2ЕL00217 та визнання права власності на нього за позивачем є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просив суд визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію машини АБ №438395.

Разом з тим, ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Відтак, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача 3, суд покладає господарські витрати на нього.

04 липня 2011 року представник відповідача 1 звернулась до суду із зустрічним позовом, просила суд визнати право власності відповідача 1 на екскаватор Caterpillar 330 L, SN:2EL00217, рік випуску 1994 року, заводський номер 2EL00217, номер двигуна 13Z30685, номер шасі 2ЕL00217, визнати дійсним договір поставки №2711/07-1 від 27.11.2007 року, визнати дійсним свідоцтво про реєстрацію машини серія АБ №438395, видане Броварською інспекцією державного технічного нагляду від 20.12.2007 року.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача 1 не довела, що договір поставки був укладений з додержанням вимог чинного законодавства України.

Крім цього, усе вищевикладене дозволяє дійти висновку про те, що зустрічні позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові, господарські витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, ст. 330, ст. 387, ст. 204, ч. ч. 1, 3 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ст. 655, ч. 2 ст. 712, ст. 658, ст. 392 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 35, ч. 1 ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 80, ч. ч. 2, 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію машини АБ №438395 припинити.

Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім»до товариства з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт», товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Вересень», товариства з обмеженою відповідальністю «Неттелко Люкс Лімітед»про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу екскаватора, визнання права власності на екскаватор задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір поставки №2711/07-1 від 27.11.2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП Вересень»та товариством з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт».

Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім»на екскаватор одноківшовий гусеничний Caterpillar 330 L, SN:2EL00217, рік випуску 1994 року, заводський номер 2EL00217, номер двигуна 13Z30685, номер шасі 2ЕL00217.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт»екскаватор одноківшовий гусеничний Caterpillar 330 L, SN:2EL00217, рік випуску 1994 року, заводський номер 2EL00217, номер двигуна 13Z30685, номер шасі 2ЕL00217 та повернути його товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Неттелко Люкс Лімітед» (Волинська обл., м. Луцьк, пр-т Президента Грушевського, 28, код 31933561) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім»(м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, код 31730064) 3963,35 грн. (три тисячі девятсот шістдесят три грн. 35 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт»до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім»про визнання права власності на екскаватор, визнання дійсним договору та свідоцтва про реєстрацію машини відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 15.08.2011 року.