Рішення № 17863198, 22.08.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.08.11р.Справа № 17/5005/8705/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Оболонь", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Інноваційний-промисловий банк" в особі Дніпропетровської філії, м. Дніпропетровськ

про стягнення 684316,07 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 29.04.11р.;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Оболонь" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інноваційний-промисловий банк" в особі Дніпропетровської філії (далі відповідач) суму 641280,03 грн. основного боргу, 32064,00 грн. пені, 8336,64 грн. індексу інфляції, 2635,40 грн. 3% річних, а всього 684316,07 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору банківського рахунку у національній валюті від 05.07.05р.

Відповідач не забезпечив присутність повноважного представника в призначеному судовому засіданні. Відзив на позов та документи на вимогу суду не надав. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином свідченням чого є документи долучені до матеріалів справи.

Суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті за відсутності представника відповідача, згідно ст. 75 ГПК України, оскільки останній про слухання справи повідомлений належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

05.07.2006 року між позивачем (клієнтом) та відповідачем (банком) було укладено договір банківського рахунку у національній валюті (далі - Договір), згідно з умовами п. 11 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок в українській гривні, забезпечує комплексне обслуговування, веде облік руху коштів на рахунку і проводить, за дорученням клієнта, усі розрахункові та касові операції.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч.1 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно п 3.1.3 Договору банк зобовязується своєчасно здійснювати розрахункові операції згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»та Інструкцією Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Згідно платіжного доручення № 1 від 31 березня позивач дав вказівку відповідачу на здійснення перерахування грошових коштів у сумі 641280,03 грн, однак до теперішнього часу банк не вчинив жодних дій для фактичного перерахування цих коштів та виконання доручення позивача.

Згідно ч. 1 ст. 22. Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Частина 4 ст. 22 зазначеного закону зазначає, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

31 березня 2011 року відповідачем було надано виписку з рахунку, що свідчить про те, що кошти на рахунку позивача для здійснення операції є, отже останнім було порушено ч. 1 ст. 22, ч. 4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»та ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Також, п. 4.5 Договору передбачено, що у випадку порушення банком строків виконання доручення клієнта на переказ, банк сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що не може перевищувати 10% суми платежу, позивач нарахував відповідачу за період з 31.03.11р. по 19.05.11р. розмір пені на суму 32064,00 грн.

Однак, перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені господарський суд задовольняє їх частково, так як заявником невірно взято період нарахування, оскільки прострочення платежу наступає з наступного дня після виставлення платежу, тобто за період з 01.04.11р. по 19.05.11р. у сумі 31422,73 грн., а в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу розмір інфляційних за період з квітня по травень 2011 року на суму 8366,64 грн., а також за період з 31.03.11р. по 19.05.11р. суму 2635,40 грн. 35 річних.

Перевіривши здійснені нарахування інфляційних та 3% річних суд задовольняє їх частково, а саме за період з 01.04.11р. по 19.05.11р. суму 2582,69 грн. 3% річних та 8366,64 грн. інфляційних, а в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи відповідачем не надано господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, а обставини на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інноваційний-промисловий банк" в особі Дніпропетровської філії (49005, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 23/83; ЄДРПОУ 25771483) на користь Публічного акціонерного товариства "Оболонь" (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3; ЄДРПОУ 05391057) суму 641280,03 грн. (шістсот сорок одна тисяча двісті вісімдесят грн. 03 коп.) основного боргу, 31422,73 грн. (тридцять одна тисяча чотириста двадцять дві грн. 73 коп.) пені, 8366,64 грн. (вісім тисяч триста шістдесят шість грн. 64 коп.) інфляційних, 2582,69 грн. (дві тисячі пятсот вісімдесят дві грн. 69 грн.) 3% річних, 6836,52 грн. (шість тисяч вісімсот тридцять шість грн. 52 коп.) державного мита, 235,77 грн. (двісті тридцять пять грн. 77 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ______