Рішення № 17862878, 16.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

16.08.2011Справа №5002-1/2372-2011 за позовом Комунального підприємства «Мирний наш дім», (97492, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Шкільна, 14-а),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк», (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44),

про стягнення 32705,19грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність від 19.03.2010р. № 170/2,

від відповідач ОСОБА_2. представник, дов. від 11.07.2011р.,

Суть спору: Комунальне підприємство «Мирний наш дім» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк» про стягнення суми боргу в розмірі 32084,00 грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 301,67 грн., 3 % річних в розмірі 319,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором на право проживання в пансіонаті «Мирний» в частині своєчасного внесення плати за користування приміщеннями.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив про сплату заборгованості в розмірі 30000,00грн. у червні 2011р. Стосовно вимоги підприємства про стягнення інфляційних витрат та річних відповідач звертає увагу на відсутність закріпленої у договорі можливості стягнення санкцій за порушення зобовязання.

Заявою від 13.07.2011р. позивач зменшив розмір позовних вимог, просить стягнути з відповідача 2084,00грн. заборгованості, 301,67грн. витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 319,32грн. річних.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення розміру позовних вимог, оскільки це не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у інформаційному листі від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» зазначив, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Отже, у даному випадку, предметом позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк» заборгованості в сумі 2084,00грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 301,67грн. та 319,32грн. річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, оцінивши надані докази суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010р. між Комунальним підприємством «Мирний наш дім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопластк» укладений договір на право проживання в пансіонаті «Мирний», (аркуш справи 7, далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору власник надає наймачу у тимчасове користування строком на 1 рік житлову кімнату площею 143,4 кв.м. в пансіонаті «Мирний».

У пункті 3.5 договору сторони обумовили обовязок наймача своєчасно до 10 числа місяця вносити плату за користування житловою площею.

У розділі 7 договору встановлений строк його дії з 01.06.2010р. по 01.06.2011р.

У позовній заяві КП «Мирний наш дім» зазначає, що відповідачем порушено умови укладеного 01.06.2010р. договору, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У порушення вимог статей 33, 34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного та повного виконання зобовязань за договором від 01.0.2010р. суду не надано.

Станом на час розгляду справи заборгованість товариства становить 2084,00грн. яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, згідно статті 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до відшкодування суму 3% річних в розмірі 301,67 та витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 319,32грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно можливості стягнення з товариства як інфляційних витрат так і річних внаслідок відсутності закріпленого у правочині положення щодо застосування санкцій за порушення зобовязання, з наступних підстав.

Господарський кодекс України налічує декілька видів господарських санкцій, що застосовуються у сфері господарювання, зокрема відшкодування збитків, штрафні санкції та оперативно-господарські санкції.

За своєю юридичною суттю господарські санкції (відшкодування збитків та штрафні санкції) відрізняються від адміністративно-господарських санкцій субєктом ініціювання. Зокрема господарські санкції застосовуються за ініціативою учасника господарських відносин, в свою чергу адміністративно-господарські санкції застосовуються лише уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, у даному випадку, відповідачем оспорюється застосування Комунальним підприємством «Мирний наш дім» саме штрафних санкцій.

У розумінні діючого законодавства штрафними санкціями визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф пеня).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно до пункту 9 Розяснень Вищого господарського суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань» - пеню як один із видів неустойки, яка стягується за кожний день прострочки і в межах 6-місячного строку позовної давності, необхідно відрізняти від відсотків за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобовязання. Стягнення з боржника, що порушив грошове зобовязання, сум індексації грошового боргу і річних не перешкоджає стягненню неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобовязання, оскільки індексація і річні не є штрафними санкціями за порушення грошового зобовязання.

Отже, вимогу позивача про стягнення витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, а також річних не можна розцінювати як застосування учасником господарських відносин будь-яких санкцій. При цьому, можливість стягнення вищевказаних сум за користування чужими коштами закріплено саме на законодавчому рівні, а можливість регулювання нею відносин між сторонами не ставиться в залежність від наявності цієї норми в договорах.

Належні до сплати судові витрати з оплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.08.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк», (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44, банківські реквізити: рахунок 26006029587 у КФ АБ «Експрес-банк», м. Сімферополь, МФО 384674, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 35034693) на користь Комунального підприємства «Мирний наш дім», (97492, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Шкільна, 14-а, банківські реквізити: рахунок 260043013423 в Ощадбанку України, МФО 384050, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 30494844) 2084,00грн. заборгованості, 301,67грн. витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 319,32грн. річних, 23,53грн. державного мита та 19,52грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.