Постанова № 17862840, 22.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2011 р. Справа № 12/277-31/325

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Першиков Є.В.

суддіДанилова Т.Б., Осетинський А.Й.

розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.05.2011р.

у справі

господарського суду №12/277-31/325

міста Києва

за позовомдержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до

треті особи ТОВ "Ністас-Україна"

1) державне підприємство "Донецька залізниця"

2) державне підприємство "Придніпровська залізниця"

3) ДТГО "Південно-Західна залізниця"

4) державне підприємство "Одеська залізниця"

про

за участю

представників сторін:

позивача

відповідача

третіх осіб стягнення 614 166,62грн. штрафу та зобов'язання провести заміну 55 одиниць поставлених систем контролю

ОСОБА_3.дов. № цхп-18/440 від 28.03.2011

не з'явився

1.не з'явився

2.ОСОБА_1 дов. №73 від 01.01.2011

3.ОСОБА_2 дов.№ 3089-НЮ від 01.11.10

4.не з'явився Розпорядженням №03.08-05/495 від 22.08.2011 змінено склад колегії суддів у справі №12/277-31/325, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Осетинський А.Й.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2008 року Державне підприємство матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НістасУкраїна", за участю третіх осіб на стороні позивача: Державне підприємство "Донецька залізниця", Державне підприємство "Придніпровська залізниця", Державне територіально галузеве обєднання "Південно Західна залізниця", державне підприємство "Одеська залізниця" ( з урахуванням змін та уточнень позовних вимог) про зобов'язання відповідача замінити 55 одиниць неякісних поставлених систем контролю та стягнення штрафу в розмірі 614166,62 грн. за неякісну поставку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010р. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010 за касаційною скаргою Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" судові рішення були скасовані і справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2010 у справі № 12/277-31/325 (суддя Качан Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 (головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Дикунської С.Я., Чорної Л.В.) в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами своїх позовних вимог.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Порушенням норм матеріального права заявник зазначає невірне застосування ст.636, 638, 678 Цивільного кодексу України, а порушенням норм процесуального права заявник вважає неправильну оцінку судами складених рекламаційних актів на неякісні прилади, які на думку заявника відповідають приписам Інструкцій П-6 та П-7.

Заслухавши присутніх представників сторін та третіх осіб, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 07.03.2007 між Державним підприємством матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ністас Україна" (постачальник) було укладено договір поставки № ЦХП-07-00207-01 (надалі Договір поставки).

Відповідно до Договору поставки постачальник зобовязався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікації до даного договору, що є невідємною його частиною.

Згідно специфікації № 1 до Договору поставки сторони погодили поставку продукції системи контролю експлуатації транспортних засобів "Дельта" (ТУ У 30011577.001-2000) у кількості 784 шт. ціною за штуку 45833,33 грн., загальною вартістю 35933330,72 грн. (разом з ПДВ 43119996,86 грн.).

З договорів від 28.12.2006: № ЦХП-40107 з ДТГО "Південно-Західна залізниця", № ЦХП-30107 з СТГО "Південна залізниця", № ЦХП-20107 з ДП "Придніпровська залізниця", № ЦХП-10107 з ДП "Донецька залізниця" та №ЦХП-50107 з Одеською залізницею на матеріально-технічне забезпечення, укладеними між позивачем та залізницями України, вбачається, що кінцевими одержувачами продукції визначені залізниці України, які виступають у справі третіми особами.

Згідно Програми модернізації тепловозів електронними системами контролю витрат дизельного палива у 2007році, затвердженого Наказом генерального директора Укрзалізниці від 26.12.2006, постачання системи контролю експлуатації транспортних засобів "Дельта" розподілено між залізницями України у таких розмірах: Донецька залізниця 122 од., Придніпровська залізниця 160 од., Південна залізниця 207 од., Одеська залізниця 192 од., Львівська залізниця 187 од.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що згідно умов Договору поставки, укладеного між сторонами, продукція передається у власність позивачу як покупцю, зобовязання з поставки продукції належної якості у відповідача як постачальника виникло перед позивачем як покупцем, тоді як жодних зобовязань перед третіми особами (залізницями України), яким позивач, в свою чергу, передав отриману продукцію, у відповідача не виникло.

Судами встановлено, що починаючи з квітня протягом усього 2008 року, на адресу позивача від залізниць як кінцевих споживачів почали надходити акти про приховані недоліки продукції, поставленої відповідачем.

Як встановлено судами та вбачається з актів про приховані недоліки, загальна кількість системи контролю для тепловозів, яка постачалась відповідачем та під час експлуатації яких були виявлені несправності, дорівнює 67 одиницям, з яких 55 одиниць поставлених систем потребують заміни.

Пунктом 2.1. Договору постачання визначено, що якість продукції, яка постачається, повинна відповідати державним стандартам та технічним умовам (ТУ У 30011577.001-2000) і підтверджуватися технічним паспортом виробника з відміткою органу технічного контролю та декларацією відповідності.

Згідно з п. 2.3. Договору постачання гарантійний термін продукції визначено 12 місяців з моменту вводу її в експлуатацію. Гарантійний термін збереження продукції, що поставляється 6 місяців з моменту її виготовлення.

Відповідно до п. 2.5 Договору постачання відповідач гарантує доброякісність продукції, що поставляється, протягом гарантійного терміну експлуатації, передбаченого в п. 2.3 Договору постачання, крім випадків псування через недотримання умов збереження, транспортування та експлуатації.

Таким чином, на підставі ст. 680 Цивільного кодексу України, ст. 269, 231 Господарського кодексу України ДП МТЗЗТ "Укрзалізничпостач" просив суд зобовязати відповідача замінити неякісну продукцію у кількості 55 одиниць та стягнути з відповідача штраф за поставку продукції неналежної якості в розмірі 20% вартості неякісної продукції, що становить 614166, 62 грн. згідно умов Договору поставки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула доводи касаційної скарги ДП МТЗЗТ "Укрзалізничпостач" і зазначає, що обов'язок встановлення недоліків поставлених товарів за змістом частини 1 статті 269 Господарського кодексу України покладено на покупця.

Стаття 269 Господарського кодексу України, зазначаючи про строки та порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, що не могли бути виявлені при звичайному прийманні, не обмежує будь-яким чином спосіб встановлення покупцем таких недоліків.

Частина шоста ст.269 Господарського кодексу України встановлює, що постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Частина сьома ст.269 Господарського кодексу України встановлює, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Умовами договору поставки № ЦХП-07-00207-01 передбачено приймання продукції по якості вантажоодержувачем відповідно до Інструкції № П-7 від 25.04.1966р. "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству"

Пунктом 5 Інструкції П-7 встановлено, що продукція, що надійшла у справній тарі, приймається, як правило, на складі кінцевого одержувача. Покупці, що перенаправляють продукцію в тарі (упаковці) первісного виготовлювача (відправника), повинні проводити прийомку продукції по кількості та комплектності у випадках, передбачених обов'язковими правилами чи договором, а також при отриманні продукції у пошкодженій тарі, тарі з пошкодженою пломбою чи ознаках псування.

Акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений на протязі 5 днів з виявлення недоліків, однак не пізніше 4 місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Якщо приховані недоліки продукції можуть бути виявлені тільки в процесі її обробки, що виконується послідовно кількома підприємствами, акт про приховані недоліки складається підприємством, що виявило недоліки, не пізніше 4 місяців з дня отримання ним продукції (пункт 9 Інструкції).

Якщо покупець в силу умов укладеного договору не зобов'язаний проводити перевірку додержання продавцем вимог щодо якості чи комплектності продукції, то в разі виявлення таких порушень у покупця виникає обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу у строк, визначений договором, чи в розумний строк у відповідності із ст. 688 Цивільного кодексу України.

За частиною 2 статті 675 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк); протягом дії цього строку діють відповідні зобовязання продавця за договором купівлі-продажу перед покупцем, яким кореспондують права покупця, передбачені договором купівлі-продажу.

Статтею 678 Цивільного кодексу України, яка встановлює правові наслідки передання товару неналежної якості, передбачено, що якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Статтею 679 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. У всіх інших випадках відповідальність за поставку неякісної продукції покладається на постачальника.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виявлення ним як покупцем або споживачами неналежної якості товару, а відтак і факту істотного порушення вимог щодо якості товару зі сторони постачальника.

Суди під час нового розгляду справи встановили, що умовами договору поставки № ЦХП-07-00207-01 передбачено приймання продукції по якості вантажоодержувачем відповідно до Інструкції № П-7 від 25.04.1966р., проаналізували та надали правову оцінку додержанню позивачем вимог цієї Інструкції та відповідність наданих позивачем до матеріалів справи доказів вимогам Інструкції П-7.

Судами встановлено, що згідно з п. 2.6 Договору поставки при виявленні дефектів продукції, невідповідності кількості або якості, виклик представника постачальника для складання двостороннього акту обовязковий.

Виклик представника постачальника для складення такого акту передбачений також п. 20 Инструкции "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" від 25.04.1966 р. № П-7, що застосовується до правовідносин сторін згідно умов Договору поставки.

Представник постачальника відповідача ТОВ "Ністас-Україна" не викликався для складання рекламаційних актів, не був присутній при підписанні актів про приховані недоліки. Крім того, в жодному акті не встановлено обставин та причини, з якої вбачалось би, в звязку з чим виявились недоліки в продукції та чи є вони прихованими.

Зокрема, надані суду акти про приховані недоліки (акти рекламацій) складені третіми особами як кінцевими споживачами продукції і не відповідають вимогам Інструкції П-7.

До того ж, згідно листів скаржника до відповідача від 07.08.2008 № ЦХП 18/2745, від 01.09.2008 № ЦХП 18/2805, від 17.09.2008 № ЦХП 19/1431, повідомлення відповідача про несправність систем контролю відбувалось вже після складання третіми особами актів про приховані недоліки.

Відповідно до п. 2.7. Договору постачання, якщо протягом гарантійного терміну будуть виявлені дефекти продукції або якість продукції не буде відповідати умовам договору, постачальник за свій рахунок зобовязується провести гарантійний ремонт протягом 30-днів або замінити дефектну продукцію на якісну в 20-денний термін, за умови складання двостороннього акту про приховані недоліки.

З листа ТОВ "НВК “Дніпротехтран"” від 16.01.2008 № 20, протоколу № ЦЗТ 5/32 наради при заступнику генерального директора Укрзалізниці від 20.06.2008 судами встановлено, що зобовязання по гарантійному обслуговуванню систем "Дельта-СУ" взяло на себе ТОВ "НВК “Дніпротехтранс".

В той же час до продукції допускалися треті особи ( виробник ВАТ НДП "Дніпротехтран"”) для встановлення причин несправності, які, в свою чергу, підписати акт відмовилися (лист від 22.08.2008р. № 2654 до позивача).

З наявних актів рекламації, наданих залізницями, судами встановлено, що вони складені з порушенням вимог Договору постачання та норм чинного законодавства, зокрема Інструкції П-7, акти складено до введення в експлуатацію, без присутності представника постачальника, акти складено з порушенням строків, визначених в Інструкції № П-7, у звязку з чим вони не можуть бути прийняті в якості належних доказів по справі.

З огляду на викладене суди дійшли до висновку, що надані позивачем акти про приховані недоліки продукції не можуть вважатись належними та допустимими доказами по справі, що підтверджують позовні вимоги ДП "Укрзалізничпостач" у відповідності із ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011р. у справі №12/277-31/325 залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

А. Осетинський