Рішення № 17857921, 11.08.2011, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«11 »серпня 2011 року Справа №17/71

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю „Петрус-Інвесткомпанія”

юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32

адреса для листування: 04050, м. Київ, вул. М. Пимоненка, 13, корпус 4-А

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ашер”

14037, м. Чернігів, вул. Борисенка, 47

Про стягнення 26914,28 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: ОСОБА_1. представник, довіреність № б/н від 10.05.2011р.

Від Відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №10/12 від 10.12.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвесткомпанія" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашер" про стягнення 26914,28 грн., в тому числі 19649,83 грн. основного боргу, 5835,68 грн. пені та 1428,77 грн. 3% річних.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги.

У судовому засіданні 28.07.11р. представник Відповідача надав відзив, яким заперечив проти позову з наступних підстав. Станом на вересень 2010р. на складі ТОВ “Ашер” знаходилась поставлена ТОВ “Петрус-Інвесткомпанія” продукція загальною вартістю 11737,56 грн., крім того ПДВ 20%: 2374,51 грн., всього з ПДВ: 14085,07 грн., термін придатності якої сплив, але її реалізовано не було. Регіональний менеджер ТОВ “Петрус-Інвесткомпанія” ОСОБА_3 повідомив директору ТОВ “Ашер” Петренко І.С., що генеральний директор Позивача прийняв рішення дозволити Відповідачу цю продукцію знищити самостійно, з умовою того, що оплата за неї здійснюватись не буде. Крім того, це рішення менеджер по розвитку бізнесу ТОВ “Петрус-Інвесткомпанія” ОСОБА_4 особисто повідомив комерційному директору ТОВ “Ашер” ОСОБА_5 30.09.2010р. вказана продукція була знищена, про що було складено акт про знищення неякісної продукції від 30.09.2010р. № АШ/оф-000120. Представником Позивача під час знищення товару був їх регіональний менеджер ОСОБА_3, який підписав зазначений акт. Примірник акту був йому переданий. Викладені відомості підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 25.07.2011р., доданими представником Відповідача до відзиву.

Також у судовому засіданні 28.07.11р. представник Відповідача надав письмові пояснення, в яких зазначено, що 17.02.2009р. між ТОВ “Петрус-Інвесткомпанія”, як постачальником та ТОВ “Ашер”, як дистрибютором, було підписано дистрибюторський договір №17/2-С-09, але, підписуючи даний договір, сторонами не було досягнуто згоди щодо необхідних для його укладання істотних умов (найменування товару, його ціни, кількості та строку поставки), а тому цей договір вважається неукладеним, а, отже, вимоги Позивача, які ґрунтуються на такому договорі, є безпідставними.

У судовому засіданні 11.08.11р. представник Позивача надав письмові пояснення, в яких Позивачем зазначено, що ОСОБА_3 ніколи не перебував у трудових відносинах з ТОВ “Петрус-Інвесткомпанія”, що підтверджується довідкою відділу кадрів ТОВ “Петрус-Інвесткомпанія” від 04.08.2011р. №12/45-11. ОСОБА_4 дійсно з 01 вересня 2008 року був прийнятий на роботу в ТОВ “Петрус-Інвесткомпанія” на посаду територіального менеджера Департаменту продаж продуктів харчування (наказ №98-к від 01.09.08р.), а пізніше 01.09.09р. переведений на посаду менеджера з розвитку бізнесу. Відносно тверджень Відповідача, викладених у його поясненнях, про те, що договір від 17.02.2009р. №17/2-С-09 вважається неукладеним, Позивачем зазначено, що оскільки відповідний договір підписаний уповноваженими особами Позивача та Відповідача і скріплений печатками обох сторін, то, на думку Позивача, такі твердження Відповідача є хибними. Зазначений договір у встановленому законодавством порядку не оскаржувався. Разом з тим, Позивач вказує, що дозвіл на знищення продукції за умови, що оплата за неї здійснюватися не буде, про що зазначено Відповідачем у відзиві та акті про знищення неякісної продукції, ні генеральним директором Позивача Карпенко Р.І., ні менеджером по розвитку бізнесу ОСОБА_4 не надавався.

У судовому засіданні 11.08.11р. представником Відповідача надано письмове клопотання, в якому зазначено, що Відповідачем було сплачено заборгованість по оплаті товару, отриманого по дистриб'юторському договору від 17.02.2009р. №17/2-С-09, у сумі 19649,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3036 від 10.08.11р., копія якого додана до даного клопотання. Разом з тим, Відповідач просить зменшити розмір пені, яку вимагає сплатити Позивач, врахувавши, що зобов'язання по оплаті товару Відповідачем виконано у повному обсязі, затримка його виконання збитків Позивачу не завдала і сталася за відсутності вини ТОВ “Ашер”, оскільки, Відповідач вважав, що знищення товару здійснювалося за згодою Позивача та знищений товар оплаті не підлягав, про що, як зазначено у клопотанні, Відповідача запевняли працівники Позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

17.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвесткомпанія" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ашер" (Відповідач) укладений дистрибюторський договір №17/2-С-09 (далі Договір).

Згідно п.2.1. Договору Постачальник (Позивач) на умовах, передбачених цим Договором, передає товар Дистрибютору в розмірі необхідному для підтримання товарного запасу, а Дистрибютор (Відповідач) виконує дії необхідні для підтримання необхідного запасу товару на своєму складі а також здійснює його продаж клієнтам за цінами, зазначеними у прайс-листах Постачальника і здійснює своєчасну оплату отриманого від Постачальника товару.

Відповідно до п.2.4. Договору Постачальник постачає товар Дистрибютору за ціною, передбаченою для Дистрибютора в офіційному прайс-листі Постачальника з урахуванням п.12.2. даного Договору.

За умовами п.2.8. Договору Постачальник зобовязується при поставці кожної партії товару надавати Дистрибютору наступні документи: накладну, податкову накладну, документи, підтверджуючі якість товару, а саме: сертифікати якості, гігієнічні висновки та інші, встановлені чинним законодавством для даного виду товару.

Відповідно до п.4.1. Договору суму Договору складає сума всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснювалось постачання товару на виконання даного Договору.

Згідно п.5.1. Договору постачання товару Дистрибютору здійснюється партіями, згідно умов DDP, на склад Дистрибютора м. Чернігів, вул. Борисенка, 47 відповідно до правил інтерпретації міжнародних торгових термінів «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000 року. Сторони можуть переглянути місце і умови поставки відповідно до зазначених вище правил.

За умовами п.п.6.1.-6.2. Договору ціни на товари, що поставляються за даним Договором встановлюються в українських гривнях. Оплата кожної отриманої партії товару здійснюється Дистрибютором в безготівковій формі протягом 21 календарного дня з моменту відвантаження товару зі складу Постачальника.

Відповідно до п.13.5. Договору він набирає силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобовязань за даним Договором. У випадку, якщо жодна із сторін, до закінчення зазначеного терміну не заявить про розірвання даного Договору, він вважається продовженим на тих самих умовах іще на один календарний рік.

Позивачем відповідно до умов Договору року було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 99018,47 грн., що підтверджується видатковою накладною №І-ЧК01092 від 22 березня 2010р.

Відповідач за отриманий товар розрахунок здійснив частково, сплативши 79368,64грн., в тому числі 10.08.10р. 4368,64 грн., 11.08.10р. 15000,00 грн., 13.08.10р. 15000,00 грн., 17.08.10р. 15000,00 грн., 18.08.10р. 15000,00 грн., 19.08.10р. 15000,00грн., що підтверджується журналом проводок за 01.01.09-30.09.11.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становила 19649,83грн.

Суд вважає необґрунтованими посилання Відповідача на акт про знищення неякісної продукції від 30.09.2010р. № АШ/оф-000120, погоджений начебто з Позивачем, оскільки Позивачем належними письмовими доказами спростовано як факт надання генеральним директором Позивача та менеджером по розвитку бізнесу ОСОБА_4 дозволу Відповідачу на самостійне знищення зазначеної у відзиві та акті про знищення неякісної продукції за умовою того, що оплата за неї здійснюватися не буде, так і факт праці у Позивача регіонального менеджера ОСОБА_3

Разом з тим, Відповідачем на підтвердження вищевказаних фактів надано лише письмові пояснення ОСОБА_3, причому без будь-яких ідентифікуючих ознак, що дане пояснення написане саме ним, а тому дане пояснення суд не може вважати належним, допустимим та достатнім доказом звільнення Відповідача від оплати знищеної продукції.

Також, суд відхиляє доводи представника Відповідача, що підписуючи дистрибюторський договір №17/2-С-09 сторонами не було досягнуто згоди щодо необхідних для його укладання істотних умов (найменування товару, його ціни, кількості та строку поставки), а тому цей договір вважається неукладеним, з наступних підстав.

Відповідно до п.4.1. Договору суму Договору складає сума всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснювалось постачання товару на виконання даного Договору.

У вищевказаній видатковій накладній №І-ЧК01092 від 22 березня 2010р. зазначено вид, кількість та ціна товару, а факт підписання її обома сторонами підтверджує сам факт поставки.

Враховуючи, що даний товар був прийнятий Відповідачем та не повернутий Позивачу, Відповідач фактично погодився з видом, кількістю, ціною поставленого товару, фактом та строком його поставки.

Разом з тим, з наданої Відповідачем копії платіжного доручення №3036 від 10.08.2011р. на суму 19649,83 грн. з відміткою банку про її проведення, вбачається, що Відповідачем було сплачено 19649,83 грн. за товар, отриманий згідно договору №17/2-С-09 від 17.02.09р.

В судовому засіданні 11.08.11р. представник Позивача усно підтвердив факт сплати Відповідачем основного боргу.

Тобто, в період розгляду справи сторонами було врегульовано спір щодо стягнення 19649,83 грн. основного боргу і предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, а тому суд доходить висновку, що провадження у справі в частині стягнення 19649,83 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами з приводу передачі товару та його оплати свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір поставки.

Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

„За договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.”

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

«Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.»

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.12.1. Договору у випадку, якщо Дистрибютор у термін, зазначений у п.6.2. даного Договору не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриманий товар, він зобовязаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дійсної на момент виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати.

Позивач відповідно до п.12.1. Договору обґрунтовано просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 5835,68 грн., в тому числі:

- 389,29 грн., нарахованих на суму 99018,47 грн. за період з 01.06.10р. по 07.06.10р. (7 днів прострочки);

- 1546,32 грн., нарахованих на суму 99018,47 грн. за період з 08.06.10р. по 07.07.10р. (30 днів прострочки);

- 1521,90 грн., нарахованих на суму 99018,47 грн. за період з 08.07.10р. по 09.08.10р. (33 дні прострочки);

- 2378,17 грн., нарахованих на суму 19649,83 грн. за період з 19.08.10р. по 30.05.11р. (285 днів прострочки).

Разом з тим, у судовому засіданні 11.08.11р. представником Відповідача надано письмове клопотання, в якому зазначено, що Відповідачем було сплачено заборгованість по оплаті товару, а тому Відповідач просить зменшити розмір пені, яку вимагає сплатити Позивач, врахувавши, що зобов'язання по оплаті товару Відповідачем виконано у повному обсязі, затримка його виконання збитків Позивачу не завдала і сталася за відсутності вини ТОВ “Ашер”, оскільки, Відповідач вважав, що знищення товару здійснювалося за згодою Позивача та знищений товар оплаті не підлягав, про що, як зазначено у клопотанні, Відповідача запевняли працівники Позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4

З приводу даного клопотання представника Відповідача про зменшення розміру нарахованої пені суд відмічає наступне.

Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України:

„Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.”

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України:

“У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.”

Доказів завдання реальних збитків ТОВ “Петрус-Інвесткомпанія” суду не надано.

Враховуючи викладене, а саме відсутність фактичних збитків Позивачу, та те, що Відповідачем в період розгляду справи повністю погашено суму основного боргу, що розмір пені, нарахований Відповідача становить майже 30% від суми заявленого основного боргу, тобто на думку суду розмір пені є надмірно великим порівняно з заявленою заборгованістю, суд доходить висновку про можливість задоволення клопотання представника Відповідача та зменшення розміру пені до 1500 грн.

Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково в розмірі 1500грн.

В решті стягнення суми пені має бути відмовлено.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 1428,77 грн., в тому числі 968,48 грн. за період з 13.04.10р. по 09.08.10р. та 460,29 грн. за період з 19.08.10р. по 30.05.11р.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 1500 грн. пені та 1428 грн. 77 коп. 3% річних.

Враховуючи, що погашення суми основного боргу Відповідачем здійснено лише 10.08.11р., відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати суд в повному обсязі покладає на Відповідача.

Керуючись ст.ст.525,526,530,546-549,599,610,612,625,631,655,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218,230,233, 265 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, п.1-1 ст.80, ст.82, п.3 ст.83, ст.ст.84-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення 19649 грн. 83 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ашер” (14037, м.Чернігів, вул. Борисенка, 47, код ЄДРПОУ 14236924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Петрус-Інвесткомпанія” (юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32, адреса для листування: 04050, м. Київ, вул. М. Пимоненка, 13, корпус 4-А, код ЄДРПОУ 35080975) 1500 грн. пені за неналежне виконання зобовязань по оплаті отриманого по дистрибюторському договору №17/2-С-09 від 17.02.2009р. товару, 1428 грн. 77 коп. - 3% річних за прострочку виконання грошового зобовязання по дистрибюторському договору №17/2-С-09 від 17.02.2009р., 269 грн. 14 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя І.В. Кушнір

11.08.11