Рішення № 17857563, 07.07.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2011 рокуСправа № 18/5026/938/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2. представники за довіреностями,

від відповідача представник не зявився,

від третьої особи представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк

“ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ в особі філії “Черкаське

головне регіональне управління” публічного акціонерного

товариства комерційний банк “ПриватБанк”, м. Черкаси

до сільськогосподарського кооперативу “Ятрань”, м. Умань, Черкаської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_3, м. Умань, Черкаської області

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 року публічне акціонерне товариство “ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до сільськогосподарського кооперативу “Ятрань” про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: кафе “Застава”, загальною площею 675,8 кв.м., з прибудовами: сараєм, водокачкою, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку загальною площею 0,4024 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки публічним акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені сільськогосподарського кооперативу “Ятрань” договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк “ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Позивачем вказано, що загальна сума боргу ОСОБА_3 перед позивачем по кредитній угоді №38мку/2007 від 09 липня 2007 року становить 185555,14 доларів США та 128086 грн. 76 коп., в тому числі: 148387, 12 доларів США - заборгованість по кредиту, 37 168,02 доларів США заборгованість по відсотках, 51680 грн. 13 коп. - заборгованість по пені, 76406 грн. 63 коп. заборгованість зі штрафу.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29 квітня 2011 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та призначено розгляд справи на 11 травня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 травня 2011 року продовжено строк розгляду спору до 12 липня 2011 року.

Справа розглядається після відкладення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 29 квітня 2011 року, від 11 травня 2011 року та від 23 травня 2011 року було зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 07 липня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/938/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач зазначав, що у звязку з неналежним виконаням позичальником - ОСОБА_3 умов кредитної угоди №38мку/2007 від 09 липня 2007 року та укладених до неї договорів про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року та №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року, позивач має право задовольнити свої вимоги по погашенню заборгованості до настання строку погашення боргу по кредитній угоді за рахунок заставленого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 09 липня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (найменування банку на публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” змінено на підставі вимог ч. 5 розділу ХVІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про акціонерні товариства”) (банк) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитну угоду №38мку/2007.

Відповідно до п.1.1. вищевказаної кредитної угоди предметом даної угоди є загальні умови і порядок надання банком, у рамках програми мікрокредитування, кредиту позичальнику. Кредит надається при наявності вільних коштів.

Надання коштів здійснюється окремими частинами траншами кредиту (транш визначена сума коштів, обговорена в договорі про видачу траншу, надана в рамках кредитної угоди), сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обговорену п. 1.2. даної угоди.

Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу, на термін і на умовах, передбачених у даній угоді, а також у договорі про видачу траншу.

Умови видачі сума кожної частини, термін по кожному траншу кредиту оформляється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частини кредиту. Кожний договір про видачу траншу є невідємною частиною даної угоди.

Позичальник зобовязується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.2. кредитної угоди загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди складає 200000, 00 доларів США.

Термін повернення кредиту й окремих частин траншів кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невідємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 09 липня 2017 року. Зазначений термін може бути змінений згідно п.п. 2.3.3., 2.4.1. даної угоди (п. 1.3. кредитної угоди).

На виконання вимог п. 1.1. кредитної угоди, 09 липня 2007 року між банком та позичальником було укладено договір про видачу траншу №01-38мку/2007, згідно умов якого банком було видано ОСОБА_3 суму траншу в розмірі 120000,00 доларів США, терміном повернення 07 липня 2017 року.

В подальшому 28 грудня 2007 року сторонами кредитної угоди було укладено договір про видачу траншу №02-38мку/2007, відповідно до умов якого позичальнику було видано кредит в розмірі 50000, 00 доларів США зі строком повернення до 07 липня 2017 року.

Згідно умов п. 1.3. договорів про видачу траншу терміни повернення траншу та відсотків визначаються відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток №1 до договорів про видачу траншів).

Однак позичальником було сплачено лише частину кредитних коштів в розмірі 21612,88 доларів США, в тому числі: 16597, 51 доларів США згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року та 5 015, 37 доларів США згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року.

Отже, борг позичальника по кредиту згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року складає 103402, 49 доларів США, а борг по кредиту згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року становить 44984, 63 доларів США, всього 148387,12 доларів США.

Відповідно до п. 4.1. кредитної угоди та умов договорів про надання траншів, за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення траншу кредиту згідно п.п. 2.2.3., 2.3.3., 2.4.1., 4.10. цієї угоди, п.п. 1.3., 4.1., 4.2., 4.3. договорів про видачу траншів, позичальник сплачує відсотки в розмірі 14% річних.

Згідно п. 4.2. кредитної угоди сплата відсотків за користування кредитом, зазначених у п. 4.1. даної угоди, а також п. 4.1. договорів про видачу траншу, здійснюється щомісяця, відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, що складається для кожного траншу кредиту окремо і є невідємним додатком до кожного договору про видачу траншу. При несплаті відсотків у термін, визначений у графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, вони вважаються простроченими.

При порушенні позичальником, будь якого із зобовязань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 2.2.3., 2.3.3., 2.4.1., 4.10. цієї угоди, а також п.п. 1.3., 2.2.3. договорів про видачу траншів позичальник сплачує банку відсотки за користування траншем кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості ( п. 4.3. кредитної угоди).

Сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п. 4.3. даної угоди, здійснюється 11 числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому виникла прострочена заборогованість, починаючи з дати підписання даної угоди.

При непогашенні траншу кредиту в термін, встановлений договором про видачу траншу, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми траншу кредиту вважається прострочена, на залишок заборгованості по простроченій сумі траншу кредиту розрахунок відсотків здійснюється відповідно до п. 4.3. цієї угоди, а також п. 4.3. договорів про видачу траншу (п. 4.4. кредитної угоди).

Як вбачається із матеріалів справи та розрахунків позивача (а.с. 28 - 32), а також не спростовано відповідачем і третьою особою, заборгованість по відсотках згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року складає 26 575,74 доларів США (54728, 79 доларів США нараховані відсотки за період з 12 липня 2007 року по 30 листопада 2010 року 28153, 05 доларів США сплачені відсотки позичальником).

Сума нарахованих відсотків за користування кредитом згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року за період з 28 грудня 2007 року по 30 листопада 2010 року складає 19881, 18 доларів США.

За вищевказаний період позичальником було сплачено 9288,90 доларів США процентів за користування кредитом.

Отже, борг зі сплати відсотків за користування кредитом згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року складає 10592,28 доларів США.

Розрахунки заборгованості позичальника по кредиту та процентах за користування кредитом виконані вірно.

Ні відповідач, ні позичальник за кредитною угодою не спростували встановлені факти, не заперечили доводи позивача щодо наявності та розміру заборгованості, не подали суду доказів проведення розрахунку із позивачем в повному обсязі відповідно до умов кредитної угоди та договорів про видачу траншу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вимагає дострокового повернення несплаченої частини кредиту в звязку з порушенням позичальником своїх зобовязань за кредитною угодою та договорів про видачу траншу щодо щомісячної сплати кредиту і процентів та допущення ним прострочення сплати кредиту з жовтня 2010 року згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року та з липня 2010 року згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року, та процентів за користування кредитом з квітня 2010 року згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року, з вересня 2009 року згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року.

Це відповідає праву позивача, встановленому в п. 2.3.3. а) кредитної угоди та в статті 1050 Цивільного кодексу України, в частині другій якої вказано, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України положення частини 2 статті 1050 Кодексу застосовуються до відносин за кредитним договором.

Згідно п. 2.3.3. а) кредитної угоди банк, на свій розсуд, має право змінити умови даної угоди і договорів про видачу траншів вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України, по зобовязаннях, терміни виконання яких не наступили, вважаються такими, що настали згідно вказаної в повідомленні дати. В цю дату позичальник зобовязується по всіх договорах про видачу траншів повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобовязання за даною угодою і договорами про видачу траншів.

Судом встановлено факт порушення позичальником своїх зобовязань щодо повернення частин кредиту (траншів) та сплати процентів за користування кредитними коштами в установлені кредитною угодою строки (відповідно до графіків, що є додатками № 1 до кредитних договорів про видачу траншів та є їх невідємними частинами), тобто, встановлено наявність фактів, які дали підстави позивачу надіслати позичальникові вимогу про дострокове повернення, а саме до 10 червня 2009 року суми кредиту, сплати відсотків за фактичний термін його користування, неустойку, винагороду (повідомлення від 02 червня 2009 року), яка була отримана позичальником особисто 03 червня 2009 року).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі заставою, окремим видом якої за ст. 575 ЦК України є іпотека.

Згідно частини 1 ст. 574 ЦК України підставою виникнення застави є договір.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань, згідно умов кредитної угоди №38мку/2007 від 09 липня 2007 року між сільськогосподарським кооперативом “Ятрань”, що є майновим поручителем позичальника ОСОБА_3 (іпотекодавець) та банком (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки за участю майнового поручителя від 09 липня 2007 року.

Предметом іпотеки за цим договором являється нерухоме майно, а саме: кафе “Застава”, загальною площею 675,8 кв.м., з прибудовами: сараєм, водокачкою та земельна ділянка кадастровий номер 7124382500:02:000:0001, загальною площею 0,4024 га., на якій розташована вказана нерухомість.

Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 13 договору іпотеки сторони, за взаємною домовленістю, визначили, що загальна вартість предмета іпотеки (майна і земельної ділянки) складає 1125 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 19.8.3. договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно та (або) земельну ділянку незалежно від настання термінів виконання якого небудь із зобовязань за кредитним договором у випадку порушення позичальником якого небудь із зобовязань, пердбачених умовами кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Матеріалами справи підтверджується, що позичальником несвоєчасно сплачується сума боргу по кредиту та процентів за користування кредитом.

Вимогу від 12 січня 2011 року за № 20-21/52 про сплату заборгованості за кредитною угодою №28мку/2007 від 09 липня 2007 року відповідач отримав 15 січня 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24).

Також банк в даній претензії повідомив відповідача, що у разі невиконання вимог по погашенню боргу в добровільному порядку на протязі місяця, останній звернеться до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно частини 1 статті 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно частини 3 статті 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право позивача на предявлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на умовах договору іпотеки, кредитному договорі, а також підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 6.1. кредитної угоди при порушенні позичальником якого небудь із зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 2.4.1., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. цієї угоди, п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договорів про видачу траншів, а також графіком погашення (додаток №1 до договорів про видачу траншів), термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.3., 2.2.3., 2.3.3. цієї угоди, п.п. 1.3., 2.2.3. договорів про видачу траншів, а також графіком погашення (додаток №1 до договорів про видачу траншів), винагороди, предбаченої п.п. 4.5., 4.6. цієї угоди, а також п.п. 4.5., 4.6. договорів про видачу траншів позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня. Сплата пені здійснюється у гривні.

У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування.

Як вбачається зі змісту позовної заяви станом на 30 листопада 2010 року сума нарахованої пені становить 7725, 27 доларів США, з яких сплачено позичальником 1208, 23 доларів США.

В звязку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача борг по пені в розмірі 6517, 04 доларів США, що становить в гривневому еквіваленті станом на 01 грудня 2010 року 51680 грн. 13 коп.

Однак як вбачається з розрахунку боргу по пені, поданому позивачем в судовому засіданні 07 липня 2011 року розмір пені за несвоєчасну сплату кредиту згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року складає 954,97 доларів США, а розмір пені за несвоєчасну сплату відсотків згідно зазначеного договору становить 2167, 45 доларів США.

Розмір пені за несвоєчасну сплату кредиту згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року складає 420, 08 доларів США, а розмір пені за несвоєчасну сплату відсотків 839,09 доларів США.

Таким чином загальна сума нарахованої пені складає 4381, 59 доларів США (954,97 доларів США + 2167, 45 доларів США + 420, 08 доларів США + 839,09 доларів США).

Вищевказаний розрахунок пені здійснений позивачем вірно.

В той же час, позивачем зазначено, що третьою особою сплачено пені в розмірі 1365, 37 доларів США (довідка банку про погашення пені), в тому числі:

пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 384, 43 доларів США та пені за несвоєчасну сплату відсотків 702,44 доларів США, згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року;

пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 123,88 доларів США та пені за несвоєчасну сплату відсотків 154, 62 доларів США, згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року.

Таким чином загальний розмір пені за несвоєчасну сплату кредиту згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року складає 570, 54 доларів США, пені за несвоєчасну сплату відсотків 1465, 01 доларів США;

пені за несвоєчасну сплату кредиту згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року 296, 20 доларів США, пені за несвоєчасну сплату відсотків 684, 47 доларів США. Всього - 3016, 22 доларів США.

Оскільки позивачем не було подано заяви до суду в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення розміру пені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок предмета іпотеки пені в розмірі 24043 грн. 80 коп. (що в доларовому еквіваленті станом на 07 липня 2011 року становить 3016, 22 доларів США), в тому числі:

пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 4548 грн. 06 коп. (що в доларовому еквіваленті станом на 07 липня 2011 року становить 570, 54 доларів США) та 11678 грн. 33 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків (що в доларовому еквіваленті станом на 07 липня 2011 року становить 1465, 01 доларів США), згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року;

2361 грн. 16 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту (що в доларовому еквіваленті станом на 07 липня 2011 року становить 296, 20 доларів США) та пені за несвоєчасну сплату відсотків 5456 грн. 25 коп. (що в доларовому еквіваленті станом на 07 липня 2011 року становить 684, 47 доларів США), згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року, в решті вимог про стягнення пені в розмірі 3500,82 доларів США слід відмовити, в звязку з безпідставним нарахуванням.

Вимога позивача про стягнення за рахунок предмета іпотеки штрафу за порушення позичальником грошових зобовязань кредитної угоди в розмірі 250 грн. 00 коп. та 9603,61 доларів США (що в гривневому еквіваленті, за курсом долара США до гривні з розрахунку 7,93 грн. за один долар США станом на 01 грудня 2010 року становить 76 156 грн. 63 коп.) підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

В пункті 6.6. кредитної угоди вказано, що при порушенні позичальником будь якого з грошових зобовязань, передбачених даною угодою, більше ніж на 120 днів, у звязку з чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Оскільки загальна сума позову, яка підлягає стягненню складає 188571, 36 доларів США, тому сума штрафу яка підлягає стягненню з відповідача становить 9428, 57 доларів США, в решті вимог про стягнення штрафу в розмірі 175, 04 доларів США слід відмовити.

В пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, № 14 “Про судове рішення у цивільній справі” вказано, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”).

Виходячи із викладеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок переданого відповідачем в іпотеку майна відповідно до договору іпотеки боргу позичальника по кредиту згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року - 103402, 49 доларів США (що в гривневому еквіваленті, за курсом долара США до гривні з розрахунку 7,9715 грн. за один долар США станом на 07 липня 2011 року становить 824 272 грн. 95 коп.), боргу по кредиту згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року - 44984, 63 доларів США (що в гривневому еквіваленті, за курсом долара США до гривні з розрахунку 7,9715 грн. за один долар США станом на 07 липня 2011 року становить 358 594 грн. 98 коп.);

заборгованості по процентам згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року 26 575,74 доларів США (що в гривневому еквіваленті, за курсом долара США до гривні з розрахунку 7,9715 грн. за один долар США станом на 07 липня 2011 року становить 211 848 грн. 51 коп.), згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року 10592,28 доларів США (що в гривневому еквіваленті, за курсом долара США до гривні з розрахунку 7,9715 грн. за один долар США станом на 07 липня 2011 року становить 84 436 грн. 36 коп.);

пені за несвоєчасне погашення кредиту згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року в розмірі 4 548 грн. 06 коп.;

пені за несвоєчасне погашення кредиту згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року в розмірі 2 361 грн. 16 коп.;

пені за несвоєчасну сплату відсотків згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року в розмірі 11678 грн. 33 коп.;

пені за несвоєчасну сплату відсотків згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року в розмірі 5456 грн. 25 коп.);

штрафу в розмірі 250 грн. 00 коп. та 9428, 57 доларів США (що в гривневому еквіваленті, за курсом долара США до гривні з розрахунку 7,9715 грн. за один долар США станом на 07 липня 2011 року становить 75 159 грн. 83 коп.).

Позивач також просив суд в рішенні встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу публічним акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк” з укладанням від імені сільськогосподарського кооперативу “Ятрань” договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк “ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідно до положень ст. 39 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Тобто, рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього ж Закону.

Даний висновок також відображено в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26 січня 2010 року зі справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Амкріс-Пласт” до відкритого акціонерного товариства “Інноваційні хіміко-фармацевтичні технології” про звернення стягнення на нежитлову будівлю.

Відповідно до ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Тобто, ст. 38 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що продаж предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, а не від імені іпотекодавця.

До повноважень суду не входить видання доручень банку від імені позичальника чи іпотекодавця на реалізацію майна, в звязку з чим підстав для встановлення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу майна банком не від свого імені, а від імені відповідача не вбачається.

Пунктом 25. договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 19.6., 19.8.1., 19.8.2., 19.8.3, 19.9. цього договору, відповідно до розділу V Закону України “Про іпотеку” на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застреженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, та у звязку з невиконанням відповідачем зобовязання, забезпеченого заставою, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідача підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Як вбачається з платіжного доручення від 04 квітня 2011 року позивачем сплачено державне мито в розмірі 1292 грн. 15 коп.

Згідно ст. 3 п. 2 підпункту “а” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року розмір ставки державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 47 ГПК України передбачено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Отже, оскільки 1% від ціни позову в національній грошовій одиниці складає 1 280 грн. 87 коп., то сума коштів в розмірі 11 грн. 28 коп. підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 47 ГПК України, в звязку з надмірною сплатою.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 47, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з сільськогосподарського кооперативу “Ятрань”, Шосе Ленінградське, 1390 км., м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 21377938 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, вул. Б. Вишневецького, 40, м. Черкаси, ідентифікаційний код 22792510 - 103402, 49 доларів США (що в гривневому еквіваленті станом на 07 липня 2011 року становить 824 272 грн. 95 коп.) боргу по кредиту згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року, 44984, 63 доларів США (що в гривневому еквіваленті станом на 07 липня 2011 року становить 358 594 грн. 98 коп.) боргу по кредиту згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року; 26 575,74 доларів США (що в гривневому еквіваленті станом на 07 липня 2011 року становить 211 848 грн. 51 коп.) заборгованості по прецентам згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року, 10592,28 доларів США (що в гривневому еквіваленті станом на 07 липня 2011 року становить 84 436 грн. 36 коп.) заборгованості по процентам згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року; пені за несвоєчасне погашення кредиту згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року в розмірі 4548 грн. 06 коп.; пені за несвоєчасне погашення кредиту згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року в розмірі 2361 грн. 16 коп.; пені за несвоєчасну сплату відсотків згідно договору про видачу траншу №01-38мку/2007 від 09 липня 2007 року в розмірі 11678 грн. 33 коп.; пені за несвоєчасну сплату відсотків згідно договору про видачу траншу №02-38мку/2007 від 28 грудня 2007 року в розмірі 5 456 грн. 25 коп.; штрафу в розмірі 250 грн. 00 коп. та 9428, 57 доларів США (що в гривневому еквіваленті станом на 07 липня 2011 року становить 75 159 грн. 83 коп.), 994 грн. 60 коп. витрат на сплату державного мита, 1855, 55 дол. США витрат на сплату державного мита (що в гривневому еквіваленті станом на 07 липня 2011 року становить 14 791 грн. 52 коп.) та 183 грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: кафе “Застава”, загальною площею 675,8 кв.м., з прибудовами: сараєм, водокачкою, а також на земельну ділянку загальною площею 0,4024 га, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить сільськогосподарському кооперативу “Ятрань”.

3.Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” предмета іпотеки - кафе “Застава”, загальною площею 675,8 кв.м., з прибудовами: сараєм, водокачкою та земельної ділянки загальною площею 0,4024 га, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від свого імені на підставі договору іпотеки від 09 липня 2007 року будь-якій особі покупцю, визначивши початкову ціну вартості предмету іпотеки в розмірі 1125 000 грн. 00 коп.

4.В решті вимог - в позові відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України, реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, вул. Б. Вишневецького, 40, м. Черкаси, ідентифікаційний код 22792510 11 грн. 28 коп. державного мита.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 12 липня 2011 року.