Рішення № 17856735, 10.08.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2011 р.Справа № 10/5025/1058/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів

до ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Старокостянтинівський райавтодор" м. Старокостянтинів

про стягнення 67235,07 грн. боргу, з яких 45922,25 грн. - основний борг за Договором №1 від 29 грудня 2010 року, 16280,11 грн. - пені, 670,48 грн. - 3% річних, 4362,23 грн. - інфляційних нарахувань

Суддя Виноградова В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат за угодою від 01.03.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 11.01.2011р.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 85771,38 грн., з яких 45922,25 грн. - основного боргу, 33002,90 грн. - пені, 1362,97 грн. - 3% річних, 5483,26 грн. - інфляційних згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів №1 від 29.12.2010р. В обґрунтування вимог посилається на умови договору та ст.ст. 193, 229 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 550, 551, 625, 627, 629, 655 Цивільного кодексу України. Також просить стягнути з відповідача витрати за надані послуги адвоката у розмірі 1600,00 грн.

Повноважним представником позивача в порядку ст. 22 ГПК України, в зв'язку із проведеним перерахунком нарахувань, подано письмову заяву , яка прийнята судом , про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних, 3% річних, а саме просить суд стягнути з відповідача відповідно до поданого розрахунку 16280,11 грн. - пені, 670,48 грн. - 3% річних, 4362,23 грн. - інфляційних нарахувань та 45922, 25 грн. основного боргу. Дана заява прийнята судом.

Позивачем подано заяву від 21.07.2011р.. в якій зазначив, що відповідач після подання позову до суду сплатив позивачу суму основного боргу в сумі 45992, 25 грн. , що підтверджується платіжними дорученнями №348 від 07.06.2011р. №391 від 23.06.2011р. касовим прибутковим ордером №183 від 23.06.2011р. Просить суд стягнути з відповідача 16280,11 грн. - пені, 670,48 грн. - 3% річних, 4362,23 грн. - інфляційних нарахувань, судові витрати визначені в позовній заяві.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні, письмовому відзиві на позов та додаткових поясненнях до заперечення з позовними вимогами не погоджується. В обґрунтування позиції вказує на погашення відповідачем суми основного боргу та посилаючись на ст.ст. 232, 233 , 343 ГК України вважає необґрунтованим нарахування пені відповідно до п. 5.2 договору. Вважає, що в договорі відсутні посилання на строки оплати товару. Крім того , посилається на ч. 2 ст. 343 ГК України в силу якого платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період , за який сплачується пеня.

З приводу стягнення витрат за послуги адвоката, вважає, що заявлена до стягнення сума є необґрунтованою, посилаючись на Постанову КМУ від 27.04.2006р. №590.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між суб'єктом підприємницької діяльності- фізичною особою ОСОБА_1 м. Старокостянтинів (продавець) та ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Старокостянтинівський райавтодор" м. Старокостянтинів (покупець) 29.12.2010р. укладено договір №1 купівлі-продажу нафтопродуктів, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити нафтопродукти (надалі - Товар), відповідно до умов цього договору та Додатків до нього, які є невід'ємною частиною. Номенклатура, кількість, ціна й умови поставки Товару визначаються в Додатках до договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що покупець одержує Товар в роздріб (заправка проводиться щоденно в розрізі кожного механізму). Відвантажувальні документи й Паспорти якості підлягають відправленню один раз в місяць.

Розділ 4 договору від 29.12.2010р. визначає ціну та порядок розрахунків. Відповідно до п.п. 4.1-4.4 договору, ціна товару встановлюється відповідно звичайної ціни, яка утворюється на ринку продажу нафтопродуктів на дату реалізації. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставленої продавцем накладної. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору реалізація Товару відбувається шляхом накопичення ПММ на суму 15000,00 грн. і дана сума перераховується на розрахунковий рахунок продавця в термін 5 днів. У випадку несплати або несвоєчасної оплати вартості Товару в строк покупець оплачує продавцеві пеню в розмірі 0,2% за кожен день прострочення платежу від суми неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням його печатками сторін і діє до 31.12.2011р.

За видатковою накладною №РН-0000100 від 30.06.2010р. по довіреності №109 від 30.06.2010р. позивач продав відповідачу нафтопродукти (ПММ) на 680 грн., видатковою накладною №РН-0000121 від 30.07.2010р. по довіреності №116 від 10.07.2010р.- на 22105, 58 грн., видатковою накладною №РН-00141 від 13.08.2010р. по довіреності №124 від 05.08.2010р.- на 4475,50 грн., видатковими накладними №РН-00243 від 29.12.2010р. та №РН-0000247 від 31.12.2010р. по довіреності №203 від 18.12.2010р.,відповідно на 20995,60 грн. та 17302,75 грн., видатковою накладною №РН-0000003 від 17.01.2011р. по довіреності №9 від 17.01.2011р.- на 51382 грн., всього на загальну суму 116941,33 грн. Відповідачем за паливно-мастильні матеріали перераховано позивачу 71019,08 грн. що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Позивачем виставлено відповідачу претензію №2 від 11.02.2011р. з вимогою оплатити заборгованість до 21.02.2011р.

Між сторонами проведено звірку взаємних рахунків, про що складено акт звірки станом на 27.04.2011р, який складений , підписаний та скріплений печатками сторін. Станом на 27.04.2011р. сума боргу складала 60922,25 грн. Згідно банківської виписки відповідачем 20.05.2011р. сплачено позивачу 15000 грн. за отримані ПММ.

Решту суми отриманих ПММ в розмірі 45922,25 грн. відповідач не сплатив.

Відповідач платіжними дорученнями №348 від 07.06.2011р. сплатив позивачу 20000 грн. за отримані ПММ.

У зв'язку з несплатою в добровільному порядку заборгованості, позивачем подано позов до суду, враховуючи уточнення позовних вимог, про стягнення з відповідача 45922,25 грн. основного боргу , 16280,11 грн. - пені, 670,48 грн. - 3% річних, 4362,23 грн. - інфляційних нарахувань.

Відповідач після подання позову до суду ( 10.06.2011р.) сплатив позивачу за платіжним дорученням №391 від 23.06.2011р. 25 000 грн. , прибутковим касовим ордеру №183 від 23.06.2011р.-922,25 грн. 71 грн. , всього 25922, 25 грн..

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 1 від 29.12.2010р.

Відповідно до ст. 655, 692 Цивільного кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи ( видаткові накладні, акт звірки , виписки з банківського рахунку) позивачем продав відповідачу ПММ на загальну суму 116941,33 грн., які відповідач оплатив лише частково, сума заборгованості на 20.05.2011р. склала 45922, 25 грн., що не заперечується сторонами.

Позивачем заявлено позов (вх. №01-08/1190/11 від 10.06.2011р.), враховуючи уточнення позовних вимог, про стягнення з відповідача 45922, 25 грн. основного боргу, 16280,11 грн. - пені, 670,48 грн. - 3% річних, 4362,23 грн. - інфляційних нарахувань.

Щодо позовних вимог про стягнення 45922,25 грн. основного боргу, судом враховується, що відповідачем до подання позову (10.06.2011р.), платіжними дорученнями №348 від 07.06.2011р. сплачено позивачу 20000 грн. за отримані ПММ. Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення 20000 грн. основного боргу необхідно відмовити.

Відповідач після подання позову до суду ( 10.06.2011р.) сплатив позивачу за платіжним дорученням №391 від 23.06.2011р. 25000 грн. , прибутковим касовим ордеру №183 від 23.06.2011р.-922,25 грн. 71 грн. , всього 25922, 25 грн., тому провадження у справі в частині стягнення 25922, 25 грн. основного боргу підлягає припиненню відповідно до п.1.-1 ст. 80 ГПК України, з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до даної норми, позивачем нараховано відповідачу 670,48 грн. 3% річних та 4362, 23 грн. інфляційних втрат згідно розрахунку поданого в матеріали справи .

Враховуючи вищенаведені обставини, лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97-р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляцій при розгляді судових справ", аналізуючи наданий позивачем розрахунок, при перерахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 670, 48 грн. 3% річних та 4162,02 грн. інфляційних втрат .В задоволенні позову про стягнення 200, 21 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити, в зв'язку з необґрунтованим нарахуванням та недотримання вищезазначених рекомендацій Верховного Суду України. .

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач нарахував відповідачу 16280, 11 грн. пені за період з 06.01.2011р. по 01.06.2011р. згідно поданого розрахунку.

Аналізуючи поданий позивачем розрахунок пені, враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" згідно якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд приходить до висновку , що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 3470,01 грн. пені . В задоволенні позову про стягнення 12810, 01 грн. пені необхідно відмовити.

З огляду на матеріали справи, вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню , а саме в частині стягнення з відповідача 3470, 01 грн. пені, 670,48 грн. 3% річних, 4162, 02 грн. інфляційних нарахувань. В задоволенні позову в частині стягнення 20000 грн. основного боргу відмовити, провадження у справі в частині стягнення 25922, 25 грн. основного боргу припинити.

У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України суми державного мита та на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання відшкодування витрат за послуги адвоката судом враховується наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат, в тому числі, входять витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката. Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснювала ОСОБА_2, яка є адвокатом згідно свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 15.12.2008р. Позивач на підставі угоди про надання правової допомоги від 01.03.2011р., згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 25.05.2011р. перерахував адвокату ОСОБА_2 1600 грн. за надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості з відповідача.

У п.12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: „Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи наявні матеріали справи, документи, заборгованість відповідача, предмет позову, обєм виконуваної адвокатом роботи, а також ту обставину, що відповідач погасив заборгованість,, суд прийшов до висновку про розумність та обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 1000 грн.

За таких обставин, в порядку ст.49 ГПК України відшкодуванню підлягає також 1000 грн. оплати послуг адвоката.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, п.п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82, 85, 116, 118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів до ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Старокостянтинівський райавтодор" м. Старокостянтинів про стягнення 67235,07 грн. боргу, з яких 45922,25 грн. основного боргу 16280,11 грн. пені, 670,48 грн. 3% річних, 4362,23 грн. інфляційних нарахувань задовольнити частково.

Стягнути з ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Старокостянтинівський райавтодор" м. Старокостянтинів , провулок, 7, вул. Матросова, 1 ( код 03447820) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) 670,48 грн. (шістсот сімдесят гривень 48 коп.) - 3% річних, 3470, 01 грн. ( три тисячі чотириста сімдесят гривень 01 коп.) пені, 4162, 02 грн. ( чотири тисячі сто шістдесят дві гривні 02 коп.) інфляційних нарахувань, 342, 25 грн. ( триста сорок дві гривні 25 коп.) витрат по оплаті державного мита, 120,13 грн. (сто двадцять гривень 13 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1000 грн. ( тисяча гривень) витрат на адвокатські послуги.

Видати наказ.

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів до ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Старокостянтинівський райавтодор" м. Старокостянтинів про 20000 грн. основного боргу , 12540,15 грн. пені відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 25922, 25 грн. основного боргу припинити.

СуддяВ.В. Виноградова

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2011р.

Віддрук. 3 прим.: 1 до справи, 2 позивачу, 3 відповідачу.