Рішення № 17856017, 08.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2011 р.Справа № 25/17-2436-2011

За позовом: Міністерства інфраструктури України

до відповідачів: 1.Одеської міської ради

2.Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеської залізниці

про визнання права власності

Суддя: Малярчук І.А.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2538/15/14-11 від 14.06.2011 р.

Від відповідача Одеської міської ради: не з`явився

Від відповідача КП „ОМБТІ та РОН”: ОСОБА_2, довіреність №1414 від 13.09.2010 р.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ДП „Одеська залізниця”: ОСОБА_1, довіреність від 04.01.2011 р.

В засіданні 08.08.2011 р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2538/15/14-11 від 14.06.2011 р.

Від відповідача Одеської міської ради: не з`явився

Від відповідача КП „ОМБТІ та РОН”: ОСОБА_2, довіреність №1414 від 13.09.2010 р.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ДП „Одеська залізниця”: ОСОБА_1, довіреність від 04.01.2011 р.

Суть спору: про визнання за державою Україна в особі Міністерства транспорту та звязку України право державної власності на обєкт нерухомого майна „Будівля переїзду „Дальницький”, загальною площею 22,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, в їх обґрунтування зазначає, що з метою проведення державної реєстрації прав власності на обєкт нерухомого майна „Будівля переїзду „Дальницький”, загальною площею 22, 6 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, Одеська залізниця листом від 26.06.2008 р. №1388 звернулася до Одеської міської ради із проханням оформити свідоцтво про право власності на спірний обєкт. Листом від 14.07.2008 р. вих.№41 Одеською міською радою надано відповідь про можливість розгляду питання щодо оформлення права власності лише після надання документів, які посвідчують право власності. Крім того, листом від 13.07.2009 р. №1200 Міністерство транспорту та звязку України звернулось до Одеської міської ради з проханням оформити свідоцтво на право власності на спірний обєкт, однак, відповіді на нього не отримав. Позивач зазначає, що будівництво обєкту здійснювалось Одеською залізницею самостійно, обєкт введений в експлуатацію, однак, акти введення до експлуатації не збереглись, обєкт експлуатується, відображений у самостійному балансі та утримується за рахунок відокремленого структурного підрозділу Одеської дистанційної колії Одеської залізниці, на нього ведеться інвентарна картка для обліку основних засобів №10035. Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії 1-ОД №000301, виданого на підстав рішення Одеської міської ради від 28.04.2000 р. №1234-ХХIII, Одеській залізниці надано у постійне користування для виробничої діяльності земельну ділянку площею 377,06 га та з викопіровки ділянки смуги відводу вбачається, що обєкт знаходиться на земельній ділянці, яка надана Одеській залізниці у користування. Вище викладене, на думку, позивача, свідчить про те, що у Одеської залізниці існує право господарського відання відносно обєкту, а у Міністерства транспорту та звязку України право власності згідно ч.3 ст.397, ст.322, ч.2 ст.328 ЦК України.

08.08.2011 р. позивач звернувся до суду із заявою вх.№26919/2011 про відмову від позову в частині позовних вимог про зобовязання КП „ОМБІ та РОН” зареєструвати за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України право державної власності на обєкт нерухомого майна - „Будівля переїзду „Дальницький”, загальною площею 22,6 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

Відповідно до п.4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на вищезазначене, так як відмова позивача від позову не порушує права та інтереси інших осіб, суд приймає її та припиняє провадження у справі у порядку п. 4 ст. 80 ГПК України в частині заявлених Міністерством інфраструктури України позовних вимог про зобовязання КП „ОМБІ та РОН” зареєструвати за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України право державної власності на обєкт нерухомого майна „Будівля переїзду „Дальницький”, загальною площею 22,6 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

08.08.2011 р. Міністерство інфраструктури України звернулось до суду із заявою за вх.№26903/2011 про залучення до участі у справі КП „ОМБТІ та РОН” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача із посиланням на ст.1 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, відповідно до якої відповідна державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжуються внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, у звязку з тим, що у випадку визнання права власності за державою в особі Міністерства інфраструктури України у КП „ОМБТІ та РОН” виникне обовязок зареєструвати зазначене право власності.

Вказана заява судом не задовольняється, оскільки у розумінні положень ст.ст.3, 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація прав на нерухоме майно є обовязком реєстратора відповідного БТІ у порядку, визначеному Розділом IV зазначеного Закону. У звязку з тим, що такий обовязок виникає у КП „ОМБТІ та РОН” в силу Закону при наявності відповідного правовстановлюючого акту, яким також може бути судове рішення про визнання права власності на обєкт нерухомого майна, не є доцільним залучення КП „ОМБТІ та РОН” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в той час коли останнє є відповідачем в даній справі.

За клопотанням Міністерства інфраструктури України від 25.07.2011 р. вх.№24041/2011, ухвалою від 25.07.2011 р. замінено позивача Міністерство транспорту та звязку України на його правонаступника Міністерство інфраструктури України у порядку ст.25 ГПК України.

Відповідач КП „ОМБТІ та РОН” подав до суду пояснення по справі від 25.07.2011 р. вх.№23980/2011, в яких зазначив, що виконати позовні вимоги в частині зобовязання КП „ОМБТІ та РОН” зареєструвати право власності на обєкт нерухомого майна „Будівля переїзду „Дальницький”, загальною площею 22,6 кв.м., розташована за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, неможливо, оскільки станом на 25.07.2011 р. така топонімічна назва у словнику вулиць населених пунктів, створеному в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (п.6.1. Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. №7/5) відсутня. Позивачу необхідно звернутись до КП „Право” для резервування адреси обєкта нерухомого майна щодо якого є спір. Після отримання довідки про резервування адреси позивачу необхідно провести поточну інвентаризацію обєкту нерухомого майна та отримати технічний паспорт із зазначенням адреси, зарезервованої в комунальному підприємстві „Право”.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Одеська залізниця пояснення по суті позовних вимог не надала, усно в судовому засіданні пояснила, що проти задоволення позову позивача не заперечує.

Відповідач Одеська міська рада в судові засідання не зявлявся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до п.1.1 Статуту Одеської залізниці, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 29.12.97 р. №456, із наступними змінами, Одеська залізниця це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутне територіально-галузеве обєднання, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Статуту Одеської залізниці, майно залізниці становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Положеннями ч. 5 статті 4 Закону України „Про залізничний транспорт” №273-96/ВР від 04.07.1996р. визначено, що управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України, підпорядкованим Міністерству транспорту України.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України „Про залізничний транспорт”, майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Відповідно до ст. 116 Конституції України від 28.06.1996 р. Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-Vвизначено, що управління об'єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, а також положення статуту Одеської залізниці суд доходить висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, субєктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та звязку України.

Спірний обєкт нерухомості, а саме, „Будівля переїзду „Дальницький”, загальною площею 22,6 кв.м., розташована за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, обліковується у складі основних засобів Одеської дистанції колії №1 Одеської залізниці №10043.

Акт прийняття спірного нежитлового обєкту до експлуатації, дозвільна та проектно-кошторисна документація на будівництво втрачені, у звязку із давністю будівництва даного обєкту. На зазначений обєкт нерухомості КП „Одеське БТІ та РОН” було виготовлено технічний паспорт станом на 22.09.2007 р. та в 2009 р. отримано технічний висновок про стан будівлі, яким встановлено, що будівля знаходиться в задовільному стані та придатна для подальшої експлуатації.

Земельна ділянка, на якій знаходиться спірний обєкт, знаходиться у постійному користуванні Одеської залізниці відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.04.2000р. №1234-ХХІІІ, згідно якого Одеській залізниці було видано Державний акт серії І-ОД №000301 на право постійного користування землею площею 377,06га для виробничої діяльності в межах відповідно до плану землекористування.

Листом від 26.06.2008 р. №1388 Одеська дистанція колії №1 Одеської залізниці звернулась до Одеського міського голови з проханням оформити право власності на обєкти нерухомого майна, які знаходяться на балансі Одеської дистанції колії з видачею свідоцтв на право державної власності на ці обєкти в особі Міністерства транспорту та звязку України (на праві повного господарського відання Одеської залізниці). На що отримала відповідь Одеської міської ради від 14.07.2008 р. №41 про відмову у оформленні права власності з посиланням на те, що серед поданих Одеська дистанція колії №1 документів відсутні ті, що посвідчують право власності на обєкти нерухомого майна, визначені Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Доказів надання Одеською міською радою відповіді на лист Міністерства транспорту та звязку України від 13.07.2009 р. №1200 про оформлення права державної власності на спірний обєкт суду не надано.

Зазначені обставини і стали підставою для Міністерства інфраструктури України звернутися з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі положень чинного законодавства та законодавства, яке діяло на момент будівництва спірної будівлі, суд дійшов висновку про правомірність заявлених Міністерством інфраструктури України позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 6 Конституції УРСР від 30.01.1937 р. визначено, що земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудні, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т. п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.

Відповідно до положень ст.13 Конституції України (28.06.1996 р.) земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963р. № 1540-VI, що була чинна на момент існування спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

03.08.1990р. Верховною радою УРСР було прийнято Закон №142-ХІІ „Про економічну самостійність УРСР”, частиною 2 статті 4 якого було встановлено, що до власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном в Українській УРСР були також врегульовані прийнятим 07.02.1991 р. Законом №697-ХІІ „Про власність”, який діяв до 20.06.2007 р.

Зокрема, зазначеним Законом було визначено форми власності: приватну, колективну, державну та субєктів права власності в Україні: народ України, громадян, юридичних осіб та державу.

Відповідно до ст.31, ч.1 ст.34 Закону України „Про власність” в редакції 07.02.1991р. до державної власності в Україні належали загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Загальнодержавну (республіканську) власність складали: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. №1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, що діяв до 18.10.2006 р. було покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд дійшов висновку, що на момент зведення нежитлової будівлі переїзду „Дальницький”, площею 22,6 кв.м., остання належала до державної форми власності, оскільки була збудована засобами Одеської залізниці, яка входила у систему транспорту загального користування УРСР.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Враховуючи проведений аналіз норм законодавства, суд встановив, що нежитлова будівля переїзду „Дальнийцький”, площею 22,6 кв.м., є власністю держави з моменту її зведення і до теперішнього часу, у звязку з чим вважає правомірними заявлені Міністерством інфраструктури України, як уповноваженим державою органом управління, позовні вимоги про визнання права власності на зазначену будівлю за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, що є підставою для їх задоволення.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє заявлені Міністерством інфраструктури України позовні вимоги в повному обсязі, у звязку з чим визнає право власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на будівлю переїзду „Дальницький”, загальною площею 22,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, що перебуває на праві повного господарського відання у ДП „Одеська залізниця”, знаходиться на балансі Одеської дистанції колії №1 Одеської залізниці. При цьому, в частині позовних вимог позивача про зобовязання КП „ОМБТІ та РОН” зареєструвати за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України право державної власності на будівлю „Будівлю переїзду „Дальницький”, загальною площею 22,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, що перебуває на праві повного господарського відання у ДП „Одеська залізниця”, знаходиться на балансі Одеської дистанції колії №1 Одеської залізниці.

Позивачу за рахунок відповідача Одеської міської ради згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 42,50 грн. державного мита, 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати позивачу довідку на повернення надлишково сплаченого державного мита в сумі 569,40 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п.4 ст.80, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр.Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 00017584) право власності на будівлю переїзду „Дальницький”, загальною площею 22,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, що перебуває на праві повного господарського відання у ДП „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, код 01071315), знаходиться на балансі Одеської дистанції колії №1 Одеської залізниці.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Міністерства інфраструктури України про зобовязання Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” зареєструвати за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України право державної власності на „Будівлю переїзду „Дальницький”, загальною площею 22,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, що перебуває на праві повного господарського відання у ДП „Одеська залізниця”, знаходиться на балансі Одеської дистанції колії №1 Одеської залізниці.

4. Стягнути з Одеської міської ради (65011, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, пр.Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 00017584) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять)грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати Міністерству інфраструктури України довідку про повернення надмірно сплаченого за платіжним дорученням №2631 від 30.05.2011 р. державного мита в сумі 219 (двісті девятнадцять) грн. 30коп.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 12.08.2011 р.