Рішення № 17855945, 10.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2011 р.Справа № 8/17-2288-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників учасників процесу:

від позивача Тяглий Д.О.,

від відповідача не зявився,

від третьої особи не зявився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ” до Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, про стягнення 12649,34 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.06.2011 р. прийнято позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю „ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ”, порушено провадження у справі № 8/17-2288-2011, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 06.07.2011 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 06.07.2011 р. розгляд справи відкладено на 27.07.2011 р., у судовому засіданні 27.07.2011 р. на 10.08.2011 р.

Учасники процесу повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представників сторін. При цьому третя особа жодного разу не скористалась наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судових засіданнях, а, відтак, розгляд справи здійснено за її відсутності.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 10.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з додатковою відповідальністю „ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ” (далі ТДВ „ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ”) звернулось в господарський суд Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (далі ЗАТ „Міська страхова компанія”), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2.), про стягнення 8353,40 грн. страхового відшкодування та 1622,67 грн. пені.

До початку судового засідання 10.08.2011 р. позивач збільшив свої вимоги шляхом подачі письмової заяви, в якій просить стягнути 10300,00 грн. страхового відшкодування та 2349,34 грн. пені.

Обґрунтовуючи уточнений позов, ТДВ „ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ” посилається на положення ст.ст.992,1166,1187,1188 ЦК України, ст.ст.1,3,5,6, 22,35,36,37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, поліс серії ВЕ/2632314, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20.08.2010 р. по справі № 3-8649/10 тощо та зазначає, що відповідачем не в повному обсязі перераховано страхове відшкодування, сплата якого зумовлена настанням дорожньо-транспортної пригоди з вини особи, відповідальність котрої застрахована ЗАТ „Міська страхова компанія”.

Відповідач у відзиві на первісну редакцію позову його визнав, підтвердивши, що вимоги ТДВ „ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ” документально обґрунтовані, в т.ч. факт сплати тільки 15200,00 грн. страхового відшкодування.

ОСОБА_2 пояснень по суті спору не надав.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

26.07.2010 р. о 17 год. 10 хв. у м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки „Рено”, державний номер НОМЕР_1, у порушення п.п.2.3б, 10.1, 10.4 ПДР України перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде небезпечним, завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїздній частині, виїхав на смугу руху автомобіля „ГАЗ”, державний номер НОМЕР_2, внаслідок чого відбулося з зіткнення, яке призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.08.2010 р. по справі № 3-8649/10 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, який є власником автомобілю „Рено”, державний номер НОМЕР_1, на момент ДТП застрахована ЗАТ „Міська страхова компанія”, про що свідчить поліс серії ВЕ/2632314 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 03.03.2010 р. по 02.03.2011 р.

Власником автомобілю марки „ГАЗ”, державний номер НОМЕР_2, являється ТДВ „ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ”. Водій керував вказаним автомобілем на підставі подорожнього листа вантажного автомобіля від 26.07.2010 р. № 279334 серії АБП.

06.08.2010 р. представником ТДВ „ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ” подано, а ЗАТ „Міська страхова компанія” отримано заяву про виплату страхового відшкодування.

20.09.2010 р. ЗАТ „Міська страхова компанія” складено страховий акт № 20-10/09/10-ГО-КРГФ, де зафіксовано, що страхова сума, яка підлягає виплаті складає 25500,00 грн., її отримувачем виступає ТОВ „Торговий дім „Запчасть-Сервіс” (останнє, за поясненнями представників сторін, виконувало ремонт пошкодженого автомобілю марки „ГАЗ”, державний номер НОМЕР_2).

В подальшому ЗАТ „Міська страхова компанія” здійснило на користь ТОВ „Торговий дім „Запчасть-Сервіс” часткову виплату страхового відшкодування в розмірі 15200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 20.01.2011 р. № 1604, від 04.02.2011 р. № 1692 на суму 7600,00 грн. кожне.

Несплата решти суми страхового відшкодування спричинила звернення з уточненим позовом у рамках провадження у даній справі.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом п.2 ч.1 ст.980 ЦК України, з яким кореспондується ст.4 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (із змінами), предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і повязані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

В ч.1 ст.999 ЦК України визначено, що законом може бути встановлений обовязок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обовязкове страхування).

Пунктом 9 ч.1 ст.7 Закону України „Про страхування” передбачено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є різновидом обовязкового страхування.

Згідно із преамбулою Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 р. № 1961-IV (із змінами) він регулює відносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п.1.1 цього Закону України страхувальники юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Пункт 1.4 зазначеного Закону України передбачає, що під особами, відповідальність яких застрахована, слід розуміти визначені в договорі обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Стаття 6 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначає поняття страхового випадку подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно із ст.22 названого Закону України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи; відповідно до цього закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Відповідно до ст.35 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву та пакет документів.

Як вказано вище, ТДВ „ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ” як особа, котра вправі в даному випадку отримати страхове відшкодування, подало заяву про його виплату, а також необхідні документи, які отримано ЗАТ „Міська страхова компанія” 06.08.2010 р., проти чого та факту повноти наданої документації страховик не заперечує.

В п 37.1 ст.37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” закріплено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст.35 цього закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Враховуючи викладене, ЗАТ „Міська страхова компанія” повинна була виплатити страхове відшкодування в розмірі 25500,00 грн. до 06.09.2010 р. (за текстом страхового акту від 20.09.2010 р. № 20-10/09/10-ГО-КРГФ власнику автомобілю „ГАЗ”, державний номер НОМЕР_2, завдано шкоду в сумі 33232,62 грн., проте 25500,00 грн. ліміт відповідальності за полісом серії ВЕ/2632314).

Між тим, у порушення спеціального законодавства з питань обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЗАТ „Міська страхова компанія” не перерахувала ТДВ „ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ” 10300,00 грн. страхового відшкодування, в звязку з чим та з огляду на позицію відповідача, згідно якої ним, не дивлячись на виникнення обовязку сплатити 25500,00 грн., перераховано тільки 15200,00 грн., господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основного боргу.

Відповідно до вимог ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобовязаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За змістом п.37.2 ст.37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Приймаючи до уваги ту обставину, що ТДВ „ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ” доведено невиконання ЗАТ „Міська страхова компанія” зобовязань по виплаті страхового відшкодування в сумі 10300 грн. та несвоєчасну сплату решти суми страхового відшкодування, господарський суд вважає, що відповідач має сплатити 1688,88 грн. пені, період нарахування якої обмежується з ініціативи суду до шести місяців, виходячи з положень ч.6 ст.232 ГК України.

Таким чином, позов у частині стягнення пені підлягає задоволенню частково.

Окремо необхідно відмітити, що з наявних у справі документів вбачається зміна найменування Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія” на Приватне акціонерне товариство „Міська страхова компанія”.

Згідно ст.25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності субєкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обовязкові для нього так само, як вони були обовязкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відтак, господарський суд здійснює процесуальне правонаступництво відповідача.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.25,33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача, замінивши Закрите акціонерне товариство „Міська страхова компанія” на Приватне акціонерне товариство „Міська страхова компанія”.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б/1; код 30244124) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „ЕЛЕКТРОНАГРІВАЧ” (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Кожанське шосе, 4; код 00212831) 10300/десять тисяч триста/грн. 00 коп. основного боргу, 1688/одна тисяча шістсот вісімдесят вісім/грн. 88 коп. пені, 119/сто девятнадцять/грн. 89 коп. державного мита та 223/двісті двадцять три/грн. 68 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 15.08.2011 р.

Суддя Лічман Л.В.