Рішення № 17855939, 10.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2011 р.

Справа № 8/17-2541-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Фуртатова М.Ю.,

від відповідача Тітова С.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІК ОЙЛ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп” про стягнення 9166,08 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2011 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІК ОЙЛ”, порушено провадження у справі № 8/17-2541-2011 та призначено справу до розгляду на 18.07.2011 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 18.07.2011 р. розгляд справи відкладено на 03.08.2011 р., у судовому засіданні 03.08.2011 р. оголошено перерву до 10.08.2011 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представників сторін.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 10.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВІК ОЙЛ” (далі –ТОВ „ВІК ОЙЛ”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненнями до неї про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп” (далі –ТОВ „Чорноморінвестгруп”) 8200,00 грн. боргу за послуги, надані згідно договору про зберігання, транспортування та видачу нафтопродуктів за допомогою водного транспорту від 04.01.2011 р. № 7, 506,34 грн. пені, 98,94 грн. –3% річних та 360,80 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ „ВІК ОЙЛ” посилається на положення ст.ст.509,530,526,610,611,625 ЦК України, ст.ст.193,198,222 ГК України, Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, умови названого вище договору, акти здачі-приймання робіт від 12.01.2011 р. № ОУ-19 та від 23.01.2011 р. № ОУ-49, рахунки-фактури від 12.01.2011 р. № СФ-19 та від 23.01.2011 р. № СФ-49, претензію від 16.05.2011 р. № 185, акт звірки взаємних розрахунків тощо.

ТОВ „Чорноморінвестгруп” позовні вимоги не визнало у повному обсязі, вказавши на те, що представлені позивачем в якості підтвердження надання послуг, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ ОУ-19, ОУ-49, стягнення вартості робіт за якими є предметом позову, не мають ніякого відношення до договору від 04.01.2011р. № 7.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

04.01.2011 р. між ТОВ „ВІК ОЙЛ” (Виконавець) та ТОВ „Чорноморінвестгруп” (Замовник) укладено договір зберігання, транспортування та видачі нафтопродуктів за допомогою водного транспорту № 7 (Договір), згідно з яким Виконавець бере на себе зобов’язання з прийому, зберігання, видачі дизельного палива, а також пов’язані з цим отримання дозволів контролюючих органів (митниці, інспекції охорони Чорного моря тощо) (п.1.1 Договору). Замовник сплачує вартість наданих послуг згідно актів виконаних робіт. Вартість послуг складає 600,00 грн. за год. (в т.ч. ПДВ) (п.1.2 Договору). Виконавець зобов’язується: за заявкою Замовника здійснювати прийом, зберігання, а також видачу дизельного палива з відповідним оформленням документів (п.2.1.1 Договору); на надані послуги видавати Замовнику документи встановленої форми (п.2.1.2 Договору). Замовник не пізніше 5 днів після надання послуг сплачує їх вартість у відповідності з рахунком, виставленим Виконавцем, на підставі актів виконаних робіт (п.3.1 Договору). При несвоєчасній оплаті Виконавець нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки (п.3.2 Договору). Спори та розбіжності за Договором, не врегульовані в ході переговорів, вирішуються в судовому порядку (п.4.2 Договору). Строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2011 р. (п.5.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

На виконання Договору у січні 2011 р. Виконавцем надано Замовнику послуги з перевезення дизельного палива, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 12.01.2011 р. № ОУ-19 на суму 4100,00 грн. з ПДВ та від 23.01.2011 р. № ОУ-49 на суму 4100,00 грн. з ПДВ, податковими накладними від 12.01.2011 р. № 19 та від 23.01.2011 р. № 49, актами виконаних робіт та актом звірки взаєморозрахунків.

При цьому вартість послуг за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 12.01.2011 р. № ОУ-19 та від 23.01.2011 р. № ОУ-49 є більшою, ніж передбачено п.1.2 Договору, що свідчить про те, що в процесі виконання його умов сторонами за взаємною згодою збільшено ціну Договору. З вказаних актів здачі-прийому робіт вбачається, що сторони претензій одна до одної не мають.

З метою оплати Замовником вартості наданих послуг Виконавцем виставлено рахунки-фактури від 12.01.2011 р. № СФ-19 на суму 4100,00 грн. з ПДВ та від 12.01.2011 р. № СФ-19 на суму 4100,00 грн. з ПДВ.

У зв’язку з наявністю у Замовника заборгованості, зокрема, за Договором Виконавцем складено претензію від 16.05.2011 р. № 185 про сплату боргу, ігнорування якої спричинило звернення із позовом у рамках провадження у даній справі.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк...

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

В ч.1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов’язання, підставою яких є письмовий Договір про надання послуг.

При цьому ТОВ „ВІК ОЙЛ” як Виконавцем за Договором надано послуги належної якості (згідно актів здачі-прийому робіт сторони претензій одна до одної не мають), що підтверджується дослідженими в описовій частині документами, оформленими на виконання угоди.

В свою чергу ТОВ „Чорноморінвестгруп” в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,901,903 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, умов Договору не оплачено 8200,00 грн. вартості замовлених послуг (робіт), не дивлячись на те, що згідно ч.1 ст.530 ЦК України та п.3.1 Договору строк виконання відповідного обов’язку сплив через п’ять банківських днів з дня надання послуг.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 8200,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про те, що акти здачі-приймання робіт від 12.01.2011 р. № ОУ-19 та від 23.01.2011 р. № ОУ-49, представлені позивачем в якості доказів підтвердження фактичного виконання робіт, не мають відношення до Договору, то такі твердження судом до уваги не приймаються, оскільки:

- відповідачем не доведено, що вказані акти складені на виконання іншої угоди, яка укладена між сторонами та предметом якої є перевезення дизельного палива в січні 2011 р., в той час як згідно ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

- послуги, названі в актах здачі-приймання робіт від 12.01.2011 р. № ОУ-19 та від 23.01.2011 р. № ОУ-49, співпадають з передбаченими у Договорі як за змістом, так і за періодом їх надання.

Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст.549 ЦК України наведено визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), згідно ст.610 ЦК України є порушенням зобов’язання.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При несвоєчасній оплаті Виконавець нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки (п.3.2 Договору).

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що з матеріалів справи вбачається невиконання Замовником зобов’язань за Договором по оплаті замовлених ним послуг, та правильність розрахунку ціни позову, господарський суд дійшов висновку, що ТОВ „Чорноморінвестгруп” має сплатити за прострочення перерахування основного боргу в сумі 8200,00 грн.:

- пеню в сумі 506,34 грн.;

- 3% річних в сумі 98,94 грн.;

- інфляційні втрати в сумі 360,80 грн.

Відтак, позов про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат також слід задовольнити.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп” (65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 4а; код 36289815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІК ОЙЛ” (54021, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 14; код 31268062) 8200/вісім тисяч двісті/грн. 00 коп. основного боргу, 506/п’ятсот шість/грн. 34 коп. пені, 98/дев’яносто вісім/грн. 94 коп. 3% річних, 360/триста шістдесят/грн. 80 коп. інфляційних втрат, 102/сто два/грн. 00 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 15.08.2011 р.

Суддя Лічман Л.В.