Рішення № 17855891, 02.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2011 р.

Справа № 15/17-1935-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.М. Ільєвій

За участю представників:

від прокурора - Кюрчубаш Н.П.,

від позивача - Денов Г.В.,

від третьої особи - Дорошенко А.О.

від відповідача - Дротенко Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора м. Южне Одеської області в інтересах держави в особі Южненської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеса-Мотор-Сервіс”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Южненський міський відділ земельних ресурсів, про внесення змін до договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Южне Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Южненської міської ради Одеської області до Відкритого акціонерного товариства „Одеса-Мотор-Сервіс”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Южненський міський відділ земельних ресурсів, про внесення змін до договору оренди, укладеного між Южненською міською радою та Відкритим акціонерним товариством „Одеса-Мотор-Сервіс”, зареєстрованого в Южненському міському відділі Одеської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” Державного комітету України по земельним ресурсам від 11.08.2003 р. за № 111, шляхом викладення підпункту абзацу 1,2,3 пункту 2.3. „Орендна плата” пункту 2 „Умови договору” у наступній редакції:

„Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого відділом Держкомзему у місті Южне Одеської області від 06.06.2008року №32-01-17/434 (нормативна грошова оцінка складає - 13274242,71 грн.), враховуючи коефіцієнт індексації грошової оцінки земель за 2008 рік –1,152 та за 2009 рік - 1,059 згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 738.

Орендна плата з 01.01.2011 року вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 485 824,54 грн. (чотириста вісімдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 54 копійки) на рік з урахування коефіцієнтів індексації.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на поточний рахунок власника землі №33219812700021. Одержувач - УДК у м. Южне ГУДКУ в Одеській області. Код ЄДРПОУ 232147761 МФО 828011”.

Позовні вимоги прокурор обґрунтував наступним.

23 червня 2003 року між Южненською міською радою та ВАТ „Одеса-Мотор-Сервіс” був укладений договір оренди земельної ділянки, що знаходиться в м. Южне Одеської області, вул. Комунальна, 5, загальною площею 1,7310 га. Договір був зареєстрований в Южненській міській філії ДП „ОРЦДЗК” за № 111 від 11 серпня 2003 року.

Згідно вказаного договору Южненська міська рада передала, а орендар прийняв в строкове, платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку.

Згідно ч. 1 розділу 2.3 договору оренди орендна плата вноситься відповідачем у розмірах 13791,07 грн. на рік згідно довідки № 3-14-896 від 23.06.2003 року, виданої Виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області.

В ч. 3 п. 2.3. розділу 2 договору зазначено, що згідно довідки № 53 від 19 червня 2003 року, виданої Южненською міською філією державного підприємства „Одеський регіональний центр державного земельного кадастру” експертна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 379 106,78 грн.

Так, за ствердженнями прокурора, орендна плата в договорі встановлювалась залежно від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Разом з тим прокурор вказує, що згідно положень ч. 9 п. 2.3. договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту, зокрема, підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Проте, як зазначає прокурор, згідно даних відділу Держкомзему у м. Южне Одеської області нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації в 2011 році склала 13 274 242,71 грн.

Згідно ч. 2 п. 3.1. розділу 3 договору орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку та з інших мотивів, визначених у п.2.3. цього договору.

З огляду на зазначене, прокурор зазначає, що Южненська міська рада надсилала відповідачу для підписання доповнення до договору з врахуванням нової орендної плати, що підтверджується листом виконавчого комітету від 06.04.2011 р. № 1-14-142. До того ж відповідачем вказане доповнення було отримано, про що свідчить поштове повідомлення про їх отримання. Але, за ствердженнями прокурора відповідач не вчиняє необхідних дій щодо прийняття пропозиції Южненської міської ради укласти та зареєструвати доповнення до договору оренди земельної ділянки.

Також прокурор зазначає, що п. 1 рішення Южненської міської ради від 20.01.2011року № 58-VI „Про встановлення суб’єктам господарювання м. Южного орендної плати за використання земельних ділянок Южненської територіальної громади” встановлено з 01.01.2011 року орендну плату за використання земельних ділянок Южненської територіальної громади на період дії договорів оренди у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки суб’єктам господарювання м. Южного, які зазначені у додатку № 1 цього рішення, крім земельних ділянок, що використовуються для розміщення об’єктів з реалізації виключно тютюнових виробів, алкоголю, під розміщення рекламних конструкцій, по яких встановлюється орендна плата за використання земельної ділянки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Так, на думку прокурора, в 2011 році відповідач має сплачувати орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 485 824,54 грн. на рік.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-1935-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи прокурором неодноразово подавались до суду уточнення позовних вимог. Згідно останніх уточнень до позовної заяви від 08.07.2011 р., поданих прокурором до суду 11.07.2011 р. (а.с. 100-102), прокурор просив суд внести зміни до договору оренди, укладеного між Южненською міською радою та Відкритим акціонерним товариством „Одеса-Мотор-Сервіс”, зареєстрованого в Южненському міському відділі Одеської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” Державного комітету України по земельним ресурсам від 11.08.2003 р. за № 111, шляхом викладення підпункту абзацу 1, 2, 3 пункту 2.3. „Орендна плата” пункту 2 „Умови договору” у наступній редакції:

„Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого відділом Держкомзему у місті Южне Одеської області від 06.07.2011 року № 32-01-17/152 (нормативна грошова оцінка складає –6 001 750,16 грн.

Орендна плата з 01.01.2011 року вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 180052,50 грн. (сто вісімдесят тисяч п’ятдесят дві гривні 50 копійок) на рік з урахування коефіцієнтів індексації.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на поточний рахунок власника землі № 33219812700021. Одержувач - УДК у м. Южне ГУДКУ в Одеській області. Код ЄДРПОУ 232147761 МФО 828011”.

При цьому в обґрунтування обов’язковості зміни умов спірного договору оренди прокурор послався на п. 1 рішення Южненської міської ради від 20.01.2011 року № 58-V „Про встановлення суб’єктам господарювання м. Южного орендної плати за використання земельних ділянок Южненської територіальної громади”, яким встановлено з 01.01.2011 року орендну плату за використання земельних ділянок Южненської територіальної громади на період дії договорів оренди у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки суб’єктам господарювання м. Южного. Також прокурор вказує, що відповідно до зміненого витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 06.07.2011 р. № 32-04-17/152 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає –6001750,16 грн. Таким чином, прокурор вважає, що орендна плата з 01.01.2011року має вноситись орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 180 052,50 грн., у зв’язку з чим необхідно внести відповідні зміни до спірного договору оренди земельної ділянки.

В засіданні суду 15.07.2011 р. представник ТОВ „Одеса-Мотор-Сервіс” звернувся до суду з клопотанням здійснити заміну відповідача –ВАТ „Одеса-Мотор-Сервіс” на правонаступника, яким є ТОВ „Одеса-Мотор-Сервіс”. При цьому представник ТОВ „Одеса-Мотор-Сервіс” пояснив, що ВАТ „Одеса-Мотор-Сервіс” було реорганізовано у ТОВ „Одеса-Мотор-Сервіс”, про що зазначено в установчих документах ТОВ „Одеса-Мотор-Сервіс”.

Приймаючи до уваги факт реорганізації відповідача - ВАТ „Одеса-Мотор-Сервіс” у ТОВ „Одеса-Мотор-Сервіс”, що підтверджується установчими документами останнього, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2011 р. у справі 15/17-1935-2011 здійснено заміну відповідача –ВАТ „Одеса-Мотор-Сервіс” на ТОВ „Одеса-Мотор-Сервіс”.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримав, про що було заявлено представником у судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на уточнення до позовної заяви (а.с. 81-82, 112-113). При цьому відповідач вказує, що згідно ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. З огляду на зазначене відповідач вважає, що вимоги прокурора про внесення змін до договору стосовно орендної плати з 01.01.2011 р. є безпідставними і необґрунтованими.

Також відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення сесією Южненської міської ради питання щодо зменшення орендуємої земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 17310 кв.м до 5449 кв.м. При цьому відповідачем було зазначено, що сесія відбудеться 11.08.2011 р. За результатами вказаного клопотання, суд, порадившись на місці, ухвалив відмовити у задоволенні цього клопотання відповідача з огляду на те, що ст. 79 ГПК України не передбачає таких підстав для зупинення провадження у справі, та наведені відповідачем обставини не виключають можливості розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

23 червня 2003 року між Южненською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством „Одеса-Мотор-Сервіс” (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого Южненська міська рада передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку, яка знаходиться в м. Южне Одеської області, по вул. Комунальній, 5. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,7310 га.

П. 2.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду під розміщення існуючої станції технічного обслуговування.

В п. 2.2 договору передбачено термін договору, який становить 15 років, починаючи з дати його реєстрації.

Пунктом 2.3 зазначеного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 13791,07 грн. на рік, згідно довідки № 3-14-896 від 23 червня 2003 року, виданої Виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області. Грошова плата вноситься на поточний рахунок власника землі № 332116812800021 в УДК Одеської області, МФО № 828011, отримувач –ВДК м. Южне, код ЄРДПОУ 23214761, код бюджетної класифікації 13050200.

Згідно довідки № 53 від 19 червня 2003 року, виданої Южненською міською філією державного підприємства „Одеський регіональний центр державного земельного кадастру”, експертна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 379 106,78 грн.

У вказаному договорі встановлено періодичність внесення орендної плати, а саме один раз на місяць, розрахунки закінчуються не пізніше 15 числа наступного місяця.

Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту:

- зміни умов господарювання передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів;

- погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально;

- у разі не виконання орендодавцем обов’язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку;

- збільшення розмірів ставки земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

При сталих соціально-економічних і політичних умовах господарювання необхідність умови коригування розмірів орендної плати сторонами розглядається один раз у два роки.

В п. 3.1 договору оренди встановлено права та обов’язки орендодавця, зокрема право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку та з інших мотивів, визначених у п. 2.3 цього договору.

Згідно п. 3.2 договору оренди орендар зобов’язаний своєчасно вносити орендну плату у відповідності з п. 2.3. договору.

Так, за положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення договору) укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Як вбачається зі змісту вказаного договору оренди землі, вказаний договір був зареєстрований 11 серпня 2003 року в Южненський міський філії державного підприємства „Одеський регіональний центр державного земельного кадастру” за № 111.

Між тим, як вказує прокурор, після укладення між сторонами спірного договору оренди на законодавчому рівні був встановлений розмір орендної плати за землю, якому не відповідає встановлений у спірному договорі розмір орендної плати. Відтак, на думку прокурора, зазначені обставини є підставою для перегляду розміру орендної плати, що передбачено умовами спірного договору оренди.

При цьому прокурор посилається на п. 1 рішення Южненської міської ради від 20.01.2011 року № 58-V „Про встановлення суб’єктам господарювання м. Южного орендної плати за використання земельних ділянок Южненської територіальної громади”, яким встановлено з 01.01.2011 року орендну плату за використання земельних ділянок Южненської територіальної громади на період дії договорів оренди у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки суб’єктам господарювання м. Южного.

Так, згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Разом з тим пунктом 2.3 спірного договору оренди передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку та з інших мотивів, визначених у п.2.3. цього договору.

При цьому умовами договору передбачено можливість зміни розміру орендної плати щорічно у випадках і з моменту, зокрема, збільшення розмірів ставки земельного податку.

В п. 4 договору оренди зазначено, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін.

У відповідності з положеннями ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначено прокурором, обставинами, які стали винятковими для внесення змін в умови спірного договору, є внесення змін до чинного законодавства щодо розміру орендної плати за землю, внаслідок чого визначений в договорі розмір орендної плати значно нижчий мінімально законодавчо встановленого розміру орендної плати.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України” від 02.12.2010р. № 2756-VІ було внесено зміни до статті 21 Закону України „Про оренду землі”, у зв’язку з чим вказана стаття закону була викладена у такій редакції: „Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)...”.

Так, пунктом 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4. ст. 288 вказаного Кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 того ж Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 271.1.2. ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є площа земельних ділянок.

Як вже зазначалось, рішенням Южненської міської ради від 20.01.2011 року № 58-V „Про встановлення суб’єктам господарювання м.Южного орендної плати за використання земельних ділянок Южненської територіальної громади” було встановлено з 01.01.2011 року орендну плату за використання земельних ділянок Южненської територіальної громади на період дії договорів оренди у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки суб’єктам господарювання м. Южного. При цьому згідно зміненого витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 06.07.2011 р. № 32-04-17/152 нормативна грошова оцінка складає 6001750,16 грн.

З огляду на зазначене, 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки складатиме 180052,50 грн. на рік. Саме ця сума, на думку прокурора, має складати розмір орендної плати з урахуванням вимог чинного законодавства та має вноситись орендарем з 01.01.2011 року.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Южненська міська рада зверталась до відповідача з вимогами про внесення змін до спірного договору оренди щодо розміру орендної плати, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії листів позивача із змінами до договору у вигляді доповнень до договору, що були отримані відповідачем. Проте, згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки між Южненською міською радою та ТОВ „Одеса-Мотор-Сервіс” досягнуто не було, внаслідок чого спір було передано до суду.

Пунктом 4 спірного договору оренди передбачено, що в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, це питання вирішується у судовому порядку.

До того ж статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В силу приписів ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Так, виходячи з положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, існування одночасно умов є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору.

Першою умовою визначено те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги.

Третя умова - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором.

Слід зазначити, що поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" виконанні договору мають значення лише у відношенні ще не здійсненного виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося.

Істотна зміна обставин як правило має правове значення для договорів коли їх укладення не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути довго триваючою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.

Четвертою умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Виходячи з аналізу положень договору, сторонами було досягнута домовленість про зміну умов договору у випадку збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку та з інших мотивів, визначених у п.2.3. цього договору. Відтак, умови договору оренди не виключають можливість зміни суми орендної плати через зміну законодавством мінімального розміру орендної плати, виходячи з встановленого законом розміру земельного податку для відповідної категорії земель. При цьому слід зазначити, що відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме було змінено розмір земельного податку. У випадку, якби сторони могли передбачити інший розмір орендної плати, то вони б уклали договір на інших умовах, тобто передбачили більшу суму орендної плати. Зміна обставин зумовлена причинами, які позивач як заінтересований орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, оскільки порядок розрахунку та ставки податку за оренду земель встановлено законом. Виконання договору на умовах, що передбачені у діючому договорі, порушує співвідношення майнових інтересів і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме отримання орендної плати у розмірі, не нижче вставленого мінімального розміру орендної плати та ставки податку за оренду земельної ділянки. Також в спірному договорі не передбачено, що ризик зміни обставин несе орендодавець.

Відтак, судом на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору та інших доказів по справі встановлено наявність обставин, з якими закон пов’язує можливість зміни спірного договору оренди за рішенням суду згідно ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України. При цьому слід зазначити, що відповідач не ставить питання про розірвання договору, на цьому не наполягає і позивач.

Таким чином, враховуючи викладене та те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, а умовами договору оренди передбачена можливість зміни розміру орендної плати, яка є регульованою ціною відносно земельних ділянок державної та комунальної власності, відповідно така законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду умов цього договору в частині розміру орендної плати.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 27.12.2010 р. по справі № 3-47гс10, яка є обов’язковою для суду згідно положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.06.2003 р., укладеного між позивачем та ВАТ „Одеса-Мотор-Сервіс”, правонаступником якого є відповідач по справі.

Разом з тим суд вважає необґрунтованими вимоги прокурора та позивача щодо необхідності внесення орендарем орендної плати у новому розмірі з 01.01.2011 р.

Так, ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За приписами ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно положень ст. 20 Закону України „Про оренду землі” укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

При цьому за приписами ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За таких обставин, зазначені вимоги прокурора не можуть бути задоволені судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу 4 ч. 1 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснюватє відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснюТОВи відповідні функції у спірних відносинах”, що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Також Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приТОВних підприємств, товариств. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що „інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

В свою чергу відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Так, слід зазначити, що Южненська міська рада є уповноваженим державою органом виконавчої влади у земельних правовідносинах, що здійснює повноваження суб'єкта права державної власності на землю, права якого порушуються з боку відповідача. Тому у даних спірних правовідносинах саме міська рада може виступати позивачем.

Зокрема, відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та п.1 ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міської ради відноситься розпорядження землями в межах населених пунктів.

Відтак, суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 46 ГПК Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Разом з тим слід зазначити, що порядок сплати державного мита та розмір державного мита передбачені Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами).

Відповідно до п. 35 вищевказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита з позовних заяв, що подаються до господарських судів, державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету „Про державне мито”.

Згідно ст. 3 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами, внесеними п. 21 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.2005 р.) ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлюється 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.), а ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, позивач при самостійному зверненні до суду із заявленими позовними вимогами мав сплатити до бюджету державне мито в розмірі 85 грн. (5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за позовну заяву немайнового характеру), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., що встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 (зі змінами від 05.08.2009 р.).

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Прокурора м. Южне Одеської області в інтересах держави в особі Южненської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеса-Мотор-Сервіс”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Южненський міський відділ земельних ресурсів, про внесення змін до договору оренди задовольнити частково.

2. Внести зміни до договору оренди, укладеного між Южненською міською радою та Відкритим акціонерним товариством „Одеса-Мотор-Сервіс”, зареєстрованого в Южненському міському відділі Одеської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” Державного комітету України по земельним ресурсам від 11.08.2003 р. за № 111, шляхом викладення підпункту абзацу 1, 2, 3 пункту 2.3. „Орендна плата” пункту 2 „Умови договору” у наступній редакції:

„Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого відділом Держкомзему у місті Южне Одеської області від 06.07.2011 року № 32-01-17/152 нормативна грошова оцінка складає – 6 001 750,16 грн.

Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 180052,50 грн. (сто вісімдесят тисяч п’ятдесят дві гривні 50 копійок) на рік з урахування коефіцієнтів індексації.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на поточний рахунок власника землі №33219812700021. Одержувач - УДК у м. Южне ГУДКУ в Одеській області. Код ЄДРПОУ 232147761 МФО 828011”.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Прокурора м. Южне Одеської області в інтересах держави в особі Южненської міської ради Одеської області відмовити.

4. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеса-Мотор-Сервіс” (65085, м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 16; код ЄДРПОУ 19349700) на користь державного бюджету (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31114095700008, МФО 828011, КБК 22090200) держмито в сумі 85/вісімдесят п’ять/грн. 00 коп.

5. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеса-Мотор-Сервіс” (65085, м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 16; код ЄДРПОУ 19349700) до бюджету (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31213264700008, МФО 828011, КБК 22050003) витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2011 р.