Ухвала суду № 17855851, 28.07.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"28" липня 2011 р.Справа № 5016/2138/2011(15/47) Кредитор: Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва, 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2,

Боржник: Приватне підприємство “Юридичний центр підтримки підприємництва Володимира Коссе”, 54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 45, код 31821664,

Державний реєстратор Виконавчий комітет Миколаївської міської ради

Суддя Ржепецький В.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від кредитора: ОСОБА_1, дов. №12/9/10-024 від 04.01.2011р.;

від боржника: не з`явився.

Суть спору: про банкрутство Приватного підприємства “Юридичний центр підтримки підприємництва Володимира Коссе”.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 01.07.2011 р. за заявою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва порушено справу про банкрутство Приватного підприємства “Юридичний центр підтримки підприємництва Володимира Коссе”, розгляд справи призначений на 14.07.2011р., зобов`язано кредитора надати суду кандидатуру арбітражного керуючого та його згоду на призначення ліквідатором у справі; належні докази направлення заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документів на адресу боржника (оригінал фіскального чеку або належним чином засвідчену копію).

Ухвалою суду від 14.07.2011р. розгляд справи відкладений у зв`язку з невиконанням кредитором вимог ухвали суду.

Боржник в судове засідання не з`явився, відзиву на заяву суду не надав.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Згідно до п.2 ст.6 Закону право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до вимог Закону, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ст.52 Закону.

Стаття 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву “Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає особливості порушення справи про банкрутство, про які йдеться в ч.3 ст. 6 Закону, а саме, - у разі, якщо громадянин, підприємець, боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного ч. 3 ст.6 Закону містить загальні норми, а ст. 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження - всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, регулюються загальними нормами Закону.

У відповідності до ст. 1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Кредитором у якості грошового зобов`язання боржника, покладеного в основу кредиторських вимог згідно заяви про порушення провадження у справі, визначено зобов`язання зі сплати штрафних санкцій в сумі 312710,00 грн., на підтвердження чого надано матеріали перевірки, рішення про застосування штрафних санкцій, постанову господарського суду, документи виконавчого провадження.

Разом з тим, зазначена заборгованість не є податком та збором у розумінні ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 6, 8-10 Податкового кодексу України, якими визначено вичерпний перелік податків та зборів.

Отже, в процесі розгляду справи, господарським судом встановлено, що твердження ініціюючого кредитора про наявність у боржника заборгованості зі сплати податків та обовязкових платежів не відповідають матеріалам справи.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема, в п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.09р. “Про судову практику в справах про банкрутство”, а також Вищий господарський суд України в п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України №04-5/1193 від 04.06.2004р. «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Постановою Пленуму Верховного Суду України Постанови Верховного суду України № 15 від 18.12.09р. “Про судову практику в справах про банкрутство” (п. 36) від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином, оскільки кредитором ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не надано належних доказів на підтвердження наявності у боржника грошового зобов`язання зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), суд вважає необхідним припинити провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Окрім викладеного, слід зазначити, що заявлені ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва кредиторські вимоги в сумі 312710 грн. вже були предметом розгляду справи №18/55/10 про банкрутство ПП “Юридичний центр підтримки підприємництва Володимира Косе”.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2010 р. у справі №18/55/10 провадження у справі припинено з мотивів недоведеності наявності безспірних грошових вимог до боржника та належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням.

За таких обставин, застосуванню підлягає також п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись пп. 1-1, 2 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 5, 6, 7, 11, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд,-

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі № 5016/2138/2011(15/47) про банкрутство Приватного підприємства “Юридичний центр підтримки підприємництва Володимира Коссе”, 54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 45, код 31821664.

СуддяВ.О.Ржепецький