Ухвала суду № 17855507, 19.07.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"19" липня 2011 р. Справа № 15/20/10

Суддя господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши заяву Державного підприємства “Науково-виробничого об`єднання “Павлоградський хімічний завод”, 51402, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44

про роз'яснення ухвали господарського суду Миколаївської області від 03.08.10р. у справі №15/20/10

за позовом: Державного підприємства “Науково-виробничого об`єднання “Павлоградський хімічний завод”, 51402, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Олександрівський гранітний кар’єр”, 56530, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, смт. Олександрівка, вул. Степова, 68, код ЄДРПОУ 00292346;

про: стягнення 1 176 728,88 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

повноважні представники сторін не з’явились.

встановив:

6.07.2011р. позивачем у справі подано заяву про роз'яснення ухвали про затвердження мирової угоди у справі шляхом викладення її в новій редакції в частині стягнення штрафу з боржника за невиконання умов мирової угоди та зазначення строку пред’явлення ухвали до виконання.

Як витікає з матеріалів справи, 03.08.2010р. ухвалою господарського суду Миколаївської області у даній справі затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі.

Враховуючи невиконання відповідачем умов зазначеної мирової угоди, позивач звернувся до ВДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції із заявою про примусове виконання ухвали господарського суд. Постановою державного виконавця від 09.02.2011р. відмовлено у прийнятті до провадження ухвали господарського суду враховуючи те, що в ній не зазначено строку пред’явлення до виконання (а.с. 88).

В своїй заяви стягувач посилається також на те, що ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди не містить умов п. 3.6. мирової угоди щодо стягнення з боржника суми штрафу у разі її невиконання.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

З наведеного визначення витікає, що під роз’яснення рішення (ухвали) законодавець розуміє розкриття сенсу прийнятого судом рішення, який закріплено у викладеному змісті рішення (ухвали). Роз’яснення рішення не може полягати у зміні, коригуванні, викладенні в іншій редакції тощо зазначеного змісту прийнятого судом рішення.

Таким чином, заява стягувача у справі підлягає відхиленню, як така, що не відповідає вимогам процесуального закону оскільки фактично зводиться до зміни змісту винесеної господарським судом ухвали.

Разом з тим, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.

Частиною другою наведеної статті встановлено обов’язкові реквізити ухвали господарського суду. Так, ухвала господарського суду має містити:

1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад);

2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала;

3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство;

4) висновок з розглянутого питання;

5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Як витікає з ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди від 03.08.2010р., вона містить всі зазначені вище реквізити. В тому числі умови мирової угоди сторін, згідно з якою, відповідач, відповідно до п/д № 47 від 27.07.2010р. оплатив частину основного боргу на суму 80 000,00 грн. Сторони домовились, що Відповідач визнає суму основного боргу, яка залишилася після сплати - 779 727,59 грн. та інфляційні збитки - 58 632,06 грн., всього в сумі 838 359,65 грн. В свою чергу Позивач відмовляється від позовних вимог по сплаті: пені у сумі 69 095,40 грн., штрафу у сумі 171 945,52 грн. та 3% річних - 17 328,31 грн., всього на загальну суму - 258 369,23 грн. При цьому Відповідач зобов'язується сплатити визнану суму боргу - 838 359,65 грн. з 4 серпня 2010 року до 30 жовтня 2010 року, згідно зазначеного в ухвалі графіку проведення розрахунків.

Зазначеною ухвалою також вирішено порядок розподілу судових витрат та встановлено, що сплачене позивачем із позовної заяви державне мито та витрати на ІТЗ в загальній сумі 12 003,29 грн. покладаються на відповідача. Зазначені судові витрати Відповідач зобов'язується сплатити не пізніше 30 серпня 2010 року.

Вимог стосовно зазначення строку пред’явлення ухвали господарського суду до виконання Господарський процесуальний кодекс не містить.

Як зазначено в п. 1 Інформаційного листа ВГСУ від 09.04.2009 р. N 01-08/204 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України), відповідно до частини четвертої статті 78 Господарського процесуального кодексу України про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з приписами пункту 7 частини першої статті 80 цього Кодексу, згідно з якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а частиною четвертою цієї статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

Виходячи зі змісту наведених процесуальних норм, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.

Отже, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні.

З наведеного витікає, що на мирову угоду та ухвалу господарського суду, якою її затверджено, не розповсюджуються загальні принцип свободи договору, визначений п. 3 ст. 3 ЦК України, а відтак вони не можуть містити положень, які прямо не витікають з їх процесуального призначення, в тому числі, умов відповідальності за її невиконання.

Так, відповідно до п. 3.9.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України, встановлено наслідок порушення стороною умов мирової угоди –звернення її до виконання.

Якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Керуючись ст. ст. 86, 89 ГПК України, господарський суд, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви стягувача від 6.07.2011р. про роз’яснення ухвали про затвердження мирової угоди у справі шляхом викладення її в новій редакції в частині стягнення штрафу з боржника за невиконання умов мирової угоди та зазначення строку пред’явлення ухвали до виконання - відмовити.

Суддя В.О.Ржепецький