Рішення № 17854975, 05.07.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р. Справа № 5016/1819/2011(3/124)

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецхімагро”

03143, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 15 А

До відповідача: Дочірнього сільськогосподарського підприємства

“Миколаївська

птахофабрика”Закритого акціонерного товариства “Аваль-

Еталон”

57134, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, вул. Центральна, 1-А

про: стягнення заборгованості в сумі 30706,51 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача 29100,00 грн. основного боргу, 1087,83 грн. пені, 378,30 грн. інфляційних втрат, 140,38 грн. 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки №08-11 від 01.03.2011 року, рахунок фактури № СФ 0000022 на суму 36100,00 грн., видаткової накладної №РН 0000021, платіжного доручення №58 від 12.04.2011 р., акту звірки взаєморозрахунків на визнану суму боргу 29100,00 грн., норм ст.ст. 526, 610, 623, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору - не сплачено повністю вартість поставленого товару.

Відповідач свого представника в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення; вимоги ухвали суду від 09.06.11р. не виконав, відзив по суті позовної заяви до суду не скерував.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

05.07.11року суд, за наслідками розгляду справи, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2011 року між сторонами було укладено договір поставки №08-11 згідно з умовами якого позивач, як постачальник, зобовязався передати (поставити) у встановлений цим договором строк кістковий преципітат (далі - товар) у власність покупця, а відповідач, як покупець, зобовязався прийняти товар і оплатити за нього грошову суму, передбачену договором.

Розділом 7 договору сторони обумовили порядок розрахунків. Так, відповідно до п. 7.1 договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу шляхом перерахування 100% вартості поставленого товару на поточний рахунок постачальника протягом 21-го календарного дня з моменту поставки товару.

Згідно ж з умовами п. 3.7 товар рахується поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості, а право власності на товар таким що перейшло від постачальника до продавця з дати, що вказана у відповідній накладній.

Спірні правовідносини, які склались між сторонами регулюються положеннями цивільного законодавства України про поставку.

Так, відповідно з приписами п. 1 та п. 2 ст. 712, ч.1 ст. 662, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору №08-11 від 01.03.2011 року позивач 15 березня 2011р. поставив (передав) відповідачу товар на загальну суму 36100,00 грн., про що свідчать, як рахунок фактура № СФ 0000022, так і підписана обома сторонами видаткова накладна № РН 0000021.

За умовами ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається часткова оплата відповідачем отриманого товару. Так, за даними платіжного доручення №58 від 12.04.2011 року останній сплатив кредитору лише 7000,00 грн. За умовами ж договору кінцевий строк оплати становив по 04 квітня 2011р. (включно).

Розрахунок позивача та підписаний сторонами акт звірки свідчить про існування боргу у відповідача перед позивачем на день подачі позову в розмірі 29100,00 грн. (36100,00 7000,00).

Згідно з вимогами ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду обставин, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, п.1 ст. 624, ст. 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п. 8.1 та п. 8.2 договору у разі прострочення грошового зобов'язання винна сторона сплачує пеню в розмірі потрійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, виходячи з наведених фактів та вказаних норм матеріального права, суд вважає нарахування позивачем до стягнення відповідачу грошових коштів у вигляді та розмірі : пені - 1087,83 грн., інфляційних витрат - 378,30 грн., 3% річних - 140,38 грн. цілком правомірним та обґрунтованим.

Таким чином, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього сільськогосподарського підприємства “Миколаївська птахофабрика” Закритого акціонерного товариства “Аваль-Еталон” (57134, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, вул. Центральна, 1-А, код ЄДРПОУ 30124834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецхімагро” (03143, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 15 А, код ЄДРПОУ 36958795) 29100,00 грн. основного боргу, 1087,83 грн. пені, 378,30 грн. інфляційних витрат, 140,38 грн. 3% річних, 307,07 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 06.07.2011 року.