Рішення № 17854732, 18.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/9718.07.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Центральної філії Публічного акціонерного

товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

третя особа 1 Закрите акціонерне товариство «ВПБФ «Атлант»

третя особа 2 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»в

особі філії «Розрахунковий центр»у м. Києві

третя особа 3 ОСОБА_2

про стягнення 15301, 63 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю від 16.05.2011 р.;

від відповідача ОСОБА_3. представник за довіреністю від 02.08.2010 р.;

від третьої особи 1 не зявився;

від третьої особи 2 не зявився;

від третьої особи 3 ОСОБА_2.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії «УСК «Дженералі Гарант»до ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» про стягнення грошової суми у розмірі 15301, 63 грн.

Вимоги мотивовані тим, що 14.02.2008 року по Ленінградській площі в м. Києві гр. ОСОБА_3 керуючи автомобілем Камаз д/н НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем Деу д/н НОМЕР_2, який був застрахований ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант»на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. Цивільно-правова відповідальність особи винної у ДТП (гр. ОСОБА_3.), на момент ДТП була застрахована ЗАТ «Страхова компанія «Каштан». На думку позивача, враховуючи те, що страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування, до нього в порядку регресу, передбаченому ст. 1191 ЦК України, перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2011 року було порушено провадження у справі та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача особу, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем по відношенню до транспортного засобу Камаз, д/н НОМЕР_1 - Закрите акціонерне товариство «ВПБФ «Атлант». Розгляд справи призначено на 23.05.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.05.2011 року подав заяву про зменшення позовних вимог, у який відмовився від франшизи. Так, розмір позовних вимог зменшився до 14791, 63 грн.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Крім того позивач подав заяву, у якій повідомив про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-авто». Так, згідно з поданими статутом, довідкою з ЄДРПОУ та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи позивач зареєстрований як Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-авто».

Суд задовольнив заяву про зміну найменування юридичної особи позивача.

Представник відповідача у судове засідання 23.05.2011 року не зявився, однак 23.05.2011 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав відзив на позов, у якому зазначив, що у листі вигодонабувача за договором добровільного страхування транспортного засобу (Відділення № 40 філії «Розрахунковий центр»Приватбанку), укладеного між позивачем та власником т/з Ланос НОМЕР_2 гр. ОСОБА_2., вигодонабувач надав позивачеві згоду на виплату страхового відшкодування гр. ОСОБА_2. у розмірі 9422, 23 грн. При цьому, страховиком фактично була здійснена виплата в іншому розмірі, а саме в сумі 15301, 63 грн. Крім того у відзиві відповідач звертає увагу суду на те, що надане позивачем до матеріалів справи на підтвердження оплати нам страхового відшкодування платіжне доручення № 4416 від 07.05.2008 року оформлено із порушенням вимог чинного законодавства.

До того ж у відзиві відповідач повідомив суд про зміну найменування Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан». Так, згідно з поданими статутом, довідкою з ЄДРПОУ та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи відповідач зареєстрований як Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан».

Суд задовольнив заяву про зміну найменування юридичної особи відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання 23.05.2011 року не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 23.05.2011 року розгляд справи відкладено на 07.06.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.06.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав у якості доказу належного проведення виплати страхового відшкодування банківську виписку за 07.05.2008 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.06.2011 року заявив клопотання про залучення Відділення № 40 філії «Розрахунковий центр»Приватбанку (вигодонабувача за договором добровільного страхування транспортного засобу № НОМЕР_3 від 04.09.2007 року) у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору та про витребування у позивача договору добровільного страхування транспортного засобу до полісу № НОМЕР_3.

Представник третьої особи у судове засідання 07.06.2011 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 07.06.2011 року залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»в особі філії «Розрахунковий центр»у м. Києві (вигодонабувач за договором добровільного страхування транспортного засобу № НОМЕР_3, укладеного між позивачем та власником т/з Ланос НОМЕР_2 гр. ОСОБА_2.), у якості третьої особи 2 на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору. Зобовязано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»в особі філії «Розрахунковий центр»у м. Києві надати суду письмові пояснення по суті спору з наданням доказів на підтвердження викладених в поясненнях обставин та договір добровільного страхування транспортного засобу до полісу № НОМЕР_3. Розгляд справи відкладено на 04.07.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2011 року позовні вимоги підтримав та подав докази по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2011 року підтримав викладені у попередніх засіданнях заперечення.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 2 судове засідання 04.07.2011 року не зявилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 04.07.2011 року залучено до участі у справі на стороні позивача третю особу 3 без самостійних вимог на предмет спору страхувальника за договором добровільного страхування транспортного засобу (поліс № НОМЕР_3 від 04.09.2007 року) - ОСОБА_2, розгляд справи відкладено на 18.07.2011 року. Повторно зобовязано третю особу 2 надати договір добровільного страхування транспортного засобу до полісу № НОМЕР_3 та письмові пояснення по суті спору, зокрема щодо того, чи надавалось погодження вигодонабувача третьої особи 2 на виплату страхового відшкодування на користь СТО “Універсал-авто” за договором добровільного страхування транспортного засобу № НОМЕР_3, укладеного між ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Центральної філії “УСК “Дженералі Гарант” (страховик) та власником (страхувальником) т/з Ланос д/н НОМЕР_2 гр. ОСОБА_2., вигодонабувачем за яким було ПАТ КБ “ПриватБанк” в особі філії “Розрахунковий центр” у м. Києві (Відділення № 40).

05.07.2011 року представник позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав пояснення до позовної заяви із доказами по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2011 року підтримав викладені у попередніх засіданнях заперечення.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання 18.07.2011 року не зявилися, вимоги ухвал суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи 3 в судовому засіданні 18.07.2011 року надав пояснення по справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки ВДАІ з обслуговування Дніпровського району при УДАІ ГУ МВС України в Києві від 15.02.2008 року та постанови Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 3-4888/1/08р. від 09.04.2008 року вбачається, що 14.02.2008 року гр. ОСОБА_3 керуючи автомобілем Камаз д/н НОМЕР_1 по Ленінградській площі в м. Києві перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Деу д/н НОМЕР_2, чим заподіяв матеріальні збитки та порушив п. 10.1 ПД/Р України, тобто вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Дніпровським районним судом міста Києва по справі № 3-4888/1/08р. від 09.04.2008 року гр. ОСОБА_3. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 68, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Деу д/н НОМЕР_2 був застрахований на підставі полісу № НОМЕР_3 від 04.09.2007 року, укладеного між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант»в особі Центральної філії «УСК «Дженералі Гарант»(страховик), ОСОБА_2. (страхувальник) та Відділенням № 40 філії «Розрахунковий центр»Приватбанку (вигодонабувач).

Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»рішенням Загальних зборів акціонерів від 20.04.2011 року було перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-авто», що підтверджується п. 1.1 наявного в матеріалах справи Статуту Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто», затвердженого протоколом № 38 від 20.04.2011 року.

13.03.2008 року за замовленням ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант» було проведено автотоварознавче дослідження (Висновок № 689/1 автотоварознавчого дослідження), згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Деу д/н НОМЕР_2 у результаті його ушкодження при ДТП, складає 16426, 48 грн.

Як вбачається із страхового акту № 7473 від 16.04.2008 року ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант»було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 15301, 63 грн.

Позивачем до матеріалів справи надана банківська виписка за 07.05.2008 року, з якої вбачається, що 07.05.2008 року ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант»здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 15301, 63 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм гр. ОСОБА_3., позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Каштан»та Закритим акціонерним товариством «ВПБФ «Атлант»укладено поліс № НОМЕР_4 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіль Камаз д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза 510, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан»перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан».

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Таким чином, згідно полісу НОМЕР_4 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний в договорі.

Довідкою ВДАІ з обслуговування Дніпровського району при УДАІ ГУ МВС України в Києві від 15.02.2008 року та постановою Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 3-4888/1/08р. від 09.04.2008 року не встановлено факту керування гр. ОСОБА_3. транспортним засобом Камаз д/н НОМЕР_1 не на законних підставах.

Так, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан», як страховик відповідальності будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб (у даному випадку гр. ОСОБА_3), є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну власнику автомобіля Деу д/н НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, якій особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та ст. ст. 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у розмірі 14791, 63 грн. (15301, 63 510, 00), оскільки обовязок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що в наявному в матеріалах справи листі Відділення № 40 філії «Розрахунковий центр»Приватбанку (вигодонабувач згідно полісу № НОМЕР_3 від 04.09.2007 року), останній надав позивачеві згоду на виплату страхового відшкодування гр. ОСОБА_2. у розмірі 9422, 23 грн. При цьому, страховиком фактично була здійснена виплата страхового відшкодування в іншому розмірі, а саме в сумі 15301, 63 грн. У звязку із цим відповідач вважає, що виплата страхового відшкодування була проведена за відсутністю належного погодження з боку вигодонабувача.

Суд не приймає заперечення відповідача із наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про страхування», страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Вигодонабувачем згідно полісу № НОМЕР_3 від 04.09.2007 року, укладеного між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант»в особі Центральної філії «УСК «Дженералі Гарант»та ОСОБА_2. є Відділення № 40 філії «Розрахунковий центр»Приватбанку.

Під час розгляду справи суд неодноразово (ухвала від 07.06.2011 року, ухвала від 04.07.2011 року) зобовязував третю особу 2 (Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Розрахунковий центр” у м. Києві (Відділення № 40)) надати письмові пояснення по суті спору, зокрема щодо того, чи надавалося останнім погодження на виплату страхового відшкодування на користь СТО “Універсал-авто” за договором добровільного страхування транспортного засобу № НОМЕР_3.

Всупереч вимогам суду, третя особа 2 не надала пояснень із поставлених питань.

Як вбачається з матеріалів справи, лист на який посилається відповідач є відповіддю на запит позивача № 7473-2/21-82 від 21.02.2008 року. У вказаному запиті позивач наводить відповідачеві попередню суму страхового відшкодування та просить прийняти рішення щодо одержувача страхового відшкодування.

У звязку із зазначеним та з урахуванням відсутності пояснень та заперечень з боку третьої особи 2 суд вважає, що у своєї відповіді вигодонабувач не вирішував питання щодо розміру виплати страхового відшкодування, а надав страховику згоду на виплату страхового відшкодування на користь страхувальника.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2008 року відповідачем була одержана складена позивачем відповідна заява із доданими документами.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Так, відповідачеві належало сплатити страхове відшкодування до 25.08.2008 року.

Відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив, тому станом на день вирішення справи у відповідача наявна заборгованість у розмірі 14791, 63 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.

Враховуючи зазначене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 14 791, 63 грн. законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Пунктом 4 ст. 27 ГПК України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Під час розгляду справи суд неодноразово (ухвала від 07.06.2011 року, ухвала від 04.07.2011 року) зобовязував третю особу 2 (Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Розрахунковий центр” у м. Києві (Відділення № 40)) надати письмові пояснення по суті спору, зокрема щодо того, чи надавалося останнім погодження на виплату страхового відшкодування на користь СТО “Універсал-авто” за договором добровільного страхування транспортного засобу № НОМЕР_3, (на підтвердження одержання третьою особою 2 ухвали суду в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.06.2011 року № 1289678).

Як вбачається із зазначеного раніше, у звязку із неоднозначністю погодження вигодонабувача щодо виплати страхового відшкодування, яке викладене останнім у листі від 07.03.2008 року (відповідь на запит № 7473-2/21-82 від 21.02.2008 року), пояснення третьої особи 2 щодо змісту цього погодження мали значення для повного та всебічного розгляду справи.

У звязку з ухиленням третьою особою 2 від вчинення покладених на неї судом дій на підставі п. 5 ст. 83 ГПК України, суд стягує в доход Державного бюджету України з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700, 00 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»(01021, м. Київ, Печерський район, Кловський узвіз, 12, оф. 37; ідентифікаційний код: 32071894) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, Печерський район, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код: 16467237) страхове відшкодування у розмірі 14791 (чотирнадцять тисяч сімсот девяносто одна) грн. 63 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 147 (сто сорок сім) грн. 92 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»(01001, м. Київ, вул. Костьольна, 11; ідентифікаційний код: 14360570) в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М. А. Дата підписання 21.07.2011 року