Рішення № 17854637, 12.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/512.07.11 За позовом Приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми «КІТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома Консалтінг»

про невиконання договірних зобовязань та стягнення грошових коштів

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 1 від 04.01.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю № б/н від 01.06.2011 р.

Рішення прийнято 12.07.2011 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеними в судовому засіданні перервами з 23.06.2011 р. по 05.07.2011 р., з 05.07.2011 р. по 12.07.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне мале підприємство Науково-виробнича фірма «КІТ»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома Консалтинг»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 9 від 14.01.2010 р. в розмірі 31000,48 грн. (28828,88 грн. основний борг, 2 171,60 грн. пеня).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав про не оплату в повному обсязі відповідачем поставлених товарів та наданих послуг за Договором № 9 від 14.01.2010 р., що підтверджується видатковими накладними в період з квітня 2010 р по серпень 2010 р., в звязку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома Консалтінг»виникла заборгованість перед Приватним малим підприємством Науково-виробничою фірмою «КІТ»в розмірі 31000,48 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2011 р. порушено провадження у справі № 5/5, розгляд справи призначено на 07.06.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали від 13.05.2011 р. у справі не виконав.

В судове засідання представник позивача зявився та подав додаткові матеріали у справі на виконання вимог ухвали від 13.05.2011 р.

У судовому засіданні представник позивача подав клопотання про витребування додаткових доказів у відповідача, а саме: копії доручень від 13.07.2010 р., 27.07.2010 р., 13.08.2010 р., 27.08.2010 р., 13.09.2010 р.; копії додатків № 6 від 03.08.2010 р. та № 7 від 18.08.2010 р.; копію видаткової накладної № РН-0000362 від 27.08.2010 р. на суму 604,80 грн.; копію акта прийому-передачі виконаних послуг від 13.09.2010 р. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 23.06.2011 р.

14.06.2011 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано уточнення до позовної заяви, відповідно до яких Приватне мале підприємство Науково-виробничої фірми «КІТ»просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за Договором № 9 від 14.01.2010 р. в розмірі 31000,48 грн. (28828,88 грн. основний борг, 2 171,60 грн. пеня).

23.06.2011р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано письмові заперечення на позов.

23.06.2011р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про призначення по справі № 5/5 судової експертизи, яке підтримано в судовому засіданні 23.06.2011 р.

В судовому засіданні 23.06.2011 р. представник позивача проти поданного відповідачем клопотання заперечує.

В судовому засіданні 23.06.2011 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.07.2011 р.

В судовому засіданні 05.07.2011 р. предсавником відповідача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5/5.

В судовому засіданні 05.07.2011 р. представник відповідача відликав клопотання про призначення у даній справі судової експертизи, подане 23.06.2011 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва.

В судовому засіданні 05.07.2011 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12.07.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2011 р. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 5/5 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 12.07.2011 р. представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома Консалтінг»проти позову заперечує повністю з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 12.07.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2011 р. проти позову заперечує.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5/5.

Розглянувши подані матеріали справи, дослідивши представлені докази, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2010 р. між Науково-виробничою фірмою «КІТ»(далі Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіома Консалтінг»(далі Замовник) було укладено Договір № 9 від 14.01.2010 р. (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, 1.2) Виконавець зобовязується виробити торгове обладнання (далі товар) згідно затверджених Замовником і Виконавцем ескізам і вимогам, зазначених в специфікаціях, які включені в додаток до цього Договору. Додаток є невідємною частиною Договору. Замовник, в свою чергу, зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Виконавець виготовляє товар у кількості, згідно затвердженого і підписаного Замовником та Виконавцем додатка до даного Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору, виготовлення та кінцева поставка товару здійснюється в строк, оговорений сторонами в додатку в порядку, передбаченому п. 5.1 Договору.

Згідно з п. 3.6 Договору, Виконавець надає на поставлений товар такі документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну.

На виконання умов Договору, позивачем відповідачу виставлялися наступні рахунки-фактури за виконані роботи та надані послуги: № СФ-0000003 від 1501.2010 р., № СФ-0000034 від 17.02.2010 р., № СФ-0000070 від 18.03.2010 р., № СФ-0000100 від 07.04.2010 р., № СФ-0000104 від 08.04.2010 р., № СФ-0000197 від 18.05.2010 р, № СФ-0000314 від 13.07.2010 р., № СФ-0000335 від 27.07.2010 р., № СФ-0000373 від 13.08.2010 р., № СФ-0000405 від 27.08.2010 р., № СФ-0000435 від 13.09.2010 р. на загальну суму 53474,88 грн.

Крім того, згідно видаткових накладних № РН-0000277 від 13.07.2010 р., № РН-0000296 від 27.07.2010 р., № РН-0000333 від 13.08.2010 р. (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи), відповідачем було поставлено позивачу товару на загальну суму 36834,00 грн.

Вказані видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис та скріплені печатками сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Мін'юсті України від 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, зазначені видаткові накладні є первинними бухгалтерським документами та відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Мін'юсті України від 05.06.95 № 168/704.

Позивач просить стягнути заборгованість з відповідача за наступними рахунками-фактурами: № СФ-0000314 від 13.07.2010 р., № СФ-0000335 від 27.07.2010 р., № СФ-0000373 від 13.08.2010 р., № СФ-0000405 від 27.08.2010 р., № СФ-0000435 від 13.09.2010 р. на загальну суму 32 428,80 грн.

Додатками № № 4, 5 до Договору сторонами погоджено, що передплата 30% від загальної суми сплачується в термін двох календарних днів. Залишкова оплата в розмірі 70% здійснюється у строк п'ятнадцять календарних днів після отримання замовлення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, на виконання вимог Договору було частково оплачено виконані роботи та надані послуги, а саме повністю погашено заборгованість по наступним рахункам-фактурам: № СФ-0000003 від 15.01.2010 р., № СФ-0000034 від 17.02.2010 р., № СФ-0000070 від 18.03.2010 р., № СФ-0000100 від 07.04.2010 р., № СФ-0000104 від 08.04.2010 р., № СФ-0000197 від 18.05.2010 р., що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень.

В період з 30.11.2010 р. по 14.03.2011 р. відповідачем частково було здійснено оплату за раніше отриману продукцію та надані послуги в розмірі 3 600,00 грн., а саме: платіжним дорученням № 374 від 30.11.2010 р. на суму 500,00 грн. 50% за надані послуги по поставці продукції і 3 100,00 грн. по оплаті рахунку-фактури № СФ-0000373 від 13.08.2010 р. платіжними дорученням № 381 від 09.12.2010 р., № 1368 від 10.12.2010 р., № 387 від 20.12.2010 р., № 429 від 14.03.2011 р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить (32 428,80 грн. 3600,00 грн.) 28828,88 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України 02.11.2010 р. позивачем було направлено відповідачу претензію вих. № 90, претензію вих. № 7 від 04.02.2011 р., та доповнення до претензії № 94 від 18.02.2010 р. з вимогою оплатити заборгованість за поставлену продукцію.

Але, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, зазначені претензія та доповнення до претензії повернулися останньому, в звязку з відсутністю відповідача за зазначеною позивачем адресою.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що виписані позивачем рахунки не можуть слугувати доказом по справі, оскільки не несуть в собі жодного зобовязання цивільно-правового характеру, суд відзначає наступне.

Як зазначалось вище, згідно з п. 3.6 Договору, Виконавець надає на поставлений товар такі документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, на виконання якого позивачем і було виставлено зазначені рахунки фактури.

Крім того, платіжні доручення, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи підтверджують часткову оплату відповідачем виставлених йому рахунків-фактур, що свідчить про згоду Замовника на отримання товару і проведення робіт та про відсутність жодних заперечень чи претензій до Виконавця стосовно поставлених товарів та проведених робіт.

Доцільно зазначити, що рахунки-фактури на оплату платежів є документами, які містять тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість поставленої продукції (зазначена правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України у справі № 37/405 від 29.09.2009 р.).

Твердження відповідача про не отримання ним видаткових накладних № РН-0000277 від 13.07.2010 р., № РН-0000296 від 27.07.2010 р., № РН-0000333 від 13.08.2010 р., неотримання за ними жодних цінностей (обладнання) спростовуються наступним.

По-перше, враховуючи, що всі видаткові накладні містять посилання на Договір, то спірна поставка товарів здійснювалася саме на виконання умов Договору, а позивачем поставлено за накладними саме той товар, поставка якого передбачена умовами договору.

По-друге, спірні накладні є належним доказом поставки продукції відповідачу у розумінні ст. 36 ГПК України, оскільки як вбачається з її змісту, у графі "одержав" міститься підпис особи, що дозволило б її ідентифікувати, а також присутня печатка відповідача.

По-третє, в матеріалах справи міститься кореспонденція по переписці відповідача з позивачем, що свідчить про отримання зазначеного товару Замовником, акт № б/н від 01.02.2011 р. про повернення продукції за Договором № 9 від 14.01.2010 р., що раніше експлуатувалась Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіома Консалтінг».

Крім того, в своєму письмовому відзиві відповідач зазначає, що продукція за Договором № 9 від 14.01.2010 р., дійсно була поставлена на адресу Замовника та підтверджує факт наявності заборгованості останнього перед позивачем, а вказані документи, зокрема, скріплені підписами сторін замовлення підтверджують погодження сторонами за Договором відповідної кількості, асортименту, вартості та терміну поставки товару.

Суд відзначає, що факт поставки товару, що здійснена належним чином, підтверджується доказами в їх сукупності, а саме: податковими накладними, видатковими накладними та рахунками-фактурами.

Стосовно заперечень відповідача проти позову з посиланням на те, що під час користування поставлений позивачем обладнанням воно зіпсувалось, суд відзначає, що предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у зв'язку з неоплатою. Факт поставки обладнання належної чи неналежної якості не є ні предметом розгляду, ні предметом доказування в даній справі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Нормами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зібрані у справі докази свідчать про укладення між сторонами договору, який за своєю правовою є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України визначають права та обовязки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 28828,88 грн. основного боргу по оплаті поставленого товару та виконаних робіт нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочки по оплаті поставленого товару, позивач на підставі п. 8.3 Договору просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома Консалтінг»на свою користь 2171,60 грн. пені.

Відповідно до п. 8.3 Договору, при порушенні виконання зобовязання по оплаті товару за Договором Виконавець має право стягнути із Замовника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період порушення, від суми неоплаченої вартості товару за кожний день прострочення виконання зобовязання, але не більше 5% від загальної суми Договору.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Додатками № № 4, 5 до Договору, сторонами погоджено, що передплата 30% від загальної суми сплачується в термін двох календарних днів. Залишкова оплата в розмірі 70% здійснюється у строк п'ятнадцять календарних днів після отримання замовлення.

Враховуючи все вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок суми пені заявленої до стягнення за договором, приходить до висновку про те, що позивачем завищено суму пені, внаслідок чого з відповідача на користь Приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми «КІТ»підлягає стягненню 2041,44 грн. пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми «КІТ»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома Консалтінг»(04211, м. Київ, вул. Приозерна, б. 6-А, кв. 108; код ЄДРПОУ 35094045) на користь Приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми «КІТ»(25011, м. Кіровоград, вул. Генерала Родимцева, 87 «Г»; код ЄДРПОУ 13748444) 28828 (двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 88 коп. - основного боргу, 2041 (дві тисячі сорок одна) грн. 44 коп. пені, 308 (триста вісім) грн. 70 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 130 (сто тридцять) грн. 16 коп. пені в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 18.07.2011 р.