Рішення № 17854574, 19.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/719.07.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі

Київської міської філії

до Кооперативу «Сезам»

про стягнення 812,95 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 386 від 12.10.2010 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Кооперативу «Сезам»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 2986 від 30.03.1998 р. про надання послуг телефонного звязку в розмірі 812,95 грн. (779,30 грн. основний борг, 21,30 грн. пеня, 9,83 грн. збитки від інфляції, 2,52 грн. 3% річних).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав про порушенням з боку відповідача умов Договору та невиконання ним своїх грошових зобовязань по оплаті за спожиті послуги телефонного звязку з листопаду 2010 р. по лютий 2011 р., внаслідок чого у Кооперативу «Сезам»виникла заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Київської міської філії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2011 р. порушено провадження у справі № 5/7, розгляд справи було призначено на 07.06.2011 р.

В судове засідання 07.06.2011 р. представник відповідача не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали господарського суду міста Києва від 13.05.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/7 не виконав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 21.06.2011 р.

В судове засідання 21.06.2011 р. представник відповідача не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали господарського суду міста Києва від 13.05.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/7 та ухвали господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р. не виконав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 07.07.2011 р.

В судовому засіданні 07.07.2011 р. судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача є інша адреса, ніж та, що визначена в позовній заяві.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, адресою Кооперативу «Сезам»є: 04080, м. Київ, вул. Оболонська, б. 39.

В зв'язку із зазначеним, в судовому засіданні 07.07.2011 р. представником позивача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи та подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5/7.

В судове засідання 07.07.2011 р. представник відповідача не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 13.05.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/7 та ухвал господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р., 21.06.2011 р. не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 5/7 на п'ятнадцять днів, та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 19.07.2011 р.

В судовому засіданні 19.07.2011 р. представником позивача було підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 19.07.2011 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 13.05.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/7 та ухвал господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р., 21.06.2011 р., 07.07.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно з статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/2996-1 від 30.06.2011 р., наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5/7.

Розглянувши подані матеріали справи, дослідивши представлені докази, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.1998 р. між Центральним телефонним вузлом (далі Підприємство звязку) та Кооперативом «Сезам»(далі Споживач) було укладено Договір № 2986 про надання послуг телефонного звязку (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1) Підприємство звязку забезпечує встановлення та підключення кінцевого (их) пристрою (їв) Споживача через абонентську лінію до телефонної мережі загального користування, надає споживачу в користування номер (и) телефону (ів) та послуги електрозвязку, а Споживач сплачує плату за встановлення та вартість послуг, які надаються.

Згідно з п. 2.2.3 Договору, Споживач зобовязується своєчасно вносити абонементну плату за надані послуги згідно з п. 3.5 Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, плата за користування телефонною мережею включає в себе абонементну плату та плату за послуги, які надаються.

Пунктом 3.2 Договору погоджено, що абонементна плата, похвилинна плата, якщо вона передбачена, та плата за послуги встановлюється діючими тарифами.

Абонементна плата вноситься до 20-го числа наступного місяця. за послуги електрозвязку плата вноситься протягом 10 діб з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа наступного місяця після повного розрахункового періоду (з 1-го числа по останнє число поточного місяця) (п. 3.5 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу виставлялися рахунки по оплаті за телефонний зв'язок за листопад 2010 р. лютий 2011 р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України «Про телекомунікації».

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 5. ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про телекомунікації», розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Як визначено пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги (п. 108 зазначених Правил).

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного вище Договору позивач надавав Споживачу послуги телефонного звязку, але останній їх своєчасно не оплачував, в звязку з чим за Споживачем обліковується заборгованість перед позивачем за надані послуги телефонного звязку в період з 01.11.2010 р. 01.03.2011 р. в розмірі 779,30 грн.

Таким чином, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії щодо стягнення з Кооперативу «Сезам»суми основного боргу в розмірі 779,30 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що Кооператив «Сезам»припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 4.2.1 Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 21,30 грн. пені.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, при невиконанні п. 22.3 Договору Споживач сплачує пеню за кожну добу затримки в розмірі 1% від вартості затриманих платежів.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обовязковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Позивачем розрахунок пені було з здійснено по подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що Споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії підлягає стягненню 21,30 грн. пені (відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача).

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з Кооперативу «Сезам»на свою користь збитків від інфляції в сумі 9,83 грн., та 2,52 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті спожитих послуг телефонного звязку у визначений період.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії підлягає стягненню 9,83 грн. збитків від інфляції та 2,52 грн. 3% річних, перерахунок яких судом здійснено в межах періодів, заявлених позивачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії задовольнити повністю.

2. Стягнути з Кооперативу «Сезам»(04080, м. Київ, вул. Оболонська, б. 39; код ЄДРПОУ 21616001) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 18; 01033, м. Київ, вул. Горького, 40; код ЄДРПОУ 21560766) 779 (сімсот сімдесят девять) грн. 30 коп. основного боргу, 21 (двадцять одна) грн. 30 коп. пені, 9 (девять) грн. 83 коп. збитків від інфляції, 2 (дві) грн. 52 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 20.07.2011 р.