Рішення № 17853980, 22.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/24522.06.11 За позовомкомунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»

Дотовариства з обмеженою відповідальністю «ТОМО»

Про стягнення 14683,74 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивачаОСОБА_1 (за дов.)

Від відповідача не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМО»про стягнення 14683,74 грн. заборгованості за договором на постачання та споживання теплової енергії № 2090 від 01.01.2006 р.

Ухвалою суду від 13.05.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/245 та призначено останню до розгляду на 06.06.2011 р..

Ухвалою від 06.06.2011 р. розгляд справи було відкладено до 22.06.2011 р. у зв?язку з неявкою представників відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування доказів.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про час та місце проведення судового засідання учасники були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.01.2006 р. між комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(теплопостачальною організацією) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОМО»(споживачем) було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії № 2090 (далі - Договір), відповідно до якого позивач постачає відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов?язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування.

За змістом пункту 3.2. сума Договору складається з сум актів прийому-передачі теплової енергії.

Позивач передає відповідачу теплову енергію згідно з даними, визначеними у додатку № 1 до Договору.

Відповідно до пунктів 2.4. та 2.5. Договору приймання-передача теплової енергії сторонами оформлюється щомісячним актом приймання-передачі теплової енергії, який є підставою для проведення розрахунків. Позивач складає та передає відповідачу пакет розрахункових документів (акт приймання-передачі теплової енергії, рахунок-фактуру щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків щоквартально) в двох примірниках, по одному для кожної сторони. Відповідач зобов?язаний протягом трьох робочих днів після отримання пекету документів підписати, скріпити печаткою та передати позивачу один примірник акту приймання-передачі та звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку обох сторін.

01.10.2008 р. сторонами була підписана додаткова угода № 2090/3, відповідно до пункту 2 якої внесено зміни до пункту 6.4. договору в такій редакції: оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 10.1. Договору останній набирає чинності з моменту укладення, діє в частині постачання теплової енергії протягом одного року та вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї зі сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків до повного здійснення останніх.

У підпунктах пункту 10.2. визначені умови дострокового припинення дії Договору в частині постачання теплової енергії.

Суд враховує те, що доказів припинення та розірвання Договору в установленому порядку сторонами суду не надано.

Відповідно до умов вказаного Договору за опалювальний період в 2009 та 2010 роках позивач поставив, а відповідач отримав теплову енергію на загальну суму 14683,74 грн., що підтверджується розрахунком суми основного боргу, актами приймання-передачі теплової енергії та звірки взаєморозрахунків, а також рахунок-фактурами, надісланими відповідачу 22.09.2010 р., докази чого знаходяться в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач не заперечив щодо обсягу переданої йому позивачем теплової енергії та не виконав взяті на себе зобов?язання за договором по сплаті спожитої теплової енергії, внаслідок чого заборгованість на дату розгляду справи становить 14683,74 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14683,74 грн. вважаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 146,84 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМО»(03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 23, рахунок 260002553 в АКБ «Легбанк»у м. Київ, МФО 3000056, код 30967427) на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, рахунок 26036320367, МФО 320047, код 04654336) 14 683 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 74 коп. основного боргу, 146 (сто сорок шість) грн. 84 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 21.07.2011 р.