Рішення № 17853918, 13.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/22013.07.11

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія

"Укоопгарант", м. Київ

до Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова

компанія", м. Київ

провідшкодування збитків 49 675,38 грн.

. Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1. пред. по довір.

Від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 49675,38 грн. страхового відшкодування в порядку регресу за договором № 67/2009- від 24.06.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 29.06.2011р.

В судовому засіданні 29.06.2011р. було оголошено перерву до 30.06.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

30.06.2011р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог на суми пені, трьох відсотків річних та інфляційного збільшення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2011р. було відкладено розгляд спору на 13.07.2011р., у звязку з неявкою представників відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників вдруге у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Крім того, до матеріалів справи долучені повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою про отримання вказаних листів з ухвалою про порушення провадження у справі та ухвалою про відкладення відповідачем.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

В судовому засіданні 13.07.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.01.2010 року о 22 год. 30 хв. у м. Києві на Великій Кільцевій дорозі, напроти будинку 30 по вул. Зодчих сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобілів «ДЕУ Ланос», д.н. НОМЕР_2, який стояв з правого краю проїзної частини кільцевої дороги та автомобіля «БМВ 740», д.н. НОМЕР_1 (транзитний). ОСОБА_2. керував автомобілем «БМВ 740», д.н. НОМЕР_1 (транзитний) перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп'яніння та рухався по проїзній частині кільцевої дороги зі сторони проспекту Перемоги в напрямку Жулянського шляхопроводу в м. Києві зі швидкістю, яка перевищувала максимально допустиму швидкість на даній ділянці. ОСОБА_2 здійснив зіткнення з автомобілем «ДЕУ Ланос», д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3., внаслідок чого їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження від яких настала її смерть.

В результаті ДТП автомобіль «ДЕУ Ланос», д.н. НОМЕР_2 був пошкоджений. Вартість матеріального збитку згідно Звіту Вих. № СІ0-463 про визначення вартості матеріального збитку від 01.09.2010р., Звіту №410-121 від 01.09.2010р. з визначення ринкової вартості працездатних складових ДТЗ після ДТП, розрахунків складає - 49 025,38 грн.

24.06.2009 року між позивачем, як страховиком, і ОСОБА_3, як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №67/2009 від 24.06.2009 року, термін дії якого з 24.06.2009р. по 28.06.2010р.

Відповідно до умов Договору позивач взяв на себе зобов'язання виплатити можливий збиток у разі настання страхових випадків, в т.ч. пошкодження чи втрати автомобіля «ДЕУ Ланос», д.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП.

На підставі умов Договору страхування, розрахунку суми збитків компанія виплатила спадкоємцю страхувальника ОСОБА_4 (свідоцтво про право на спадщину за законом серія ВМХ №111161) страхове відшкодування - в сумі 49 025,38 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 18.10.2010р., за автотоварознавче дослідження по визначенню вартості матеріального збитку - в сумі 450 грн. (платіжне доручення №307 від 28.09.2010р.), а також за дослідження по визначенню ринкової вартості працездатних складових ДТЗ після ДТП - в сумі 200 грн. (платіжне доручення №308 від 28.09.2010р.).

Згідно Постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до провадження Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 08.01.2010р., вироку апеляційного суду міста Києва від 29.10.2010р. дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «БМВ 740», д.н. НОМЕР_1 (транзитний).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «БМВ 740», д.н. НОМЕР_1 (транзитний) була застрахована у відповідача шляхом укладення Полісу №ВС/4822619.

09 березня 2011 року позивач направив відповідачу претензію про відшкодування збитків заподіяних у дорожньо-транспортній пригоді в порядку регресу (вих. №109 від 09.03.2011р.).

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів).

Відповідно до п.12.1. ст. 12 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом відповідача передбачено розмір франшизи - 510 грн. Таким чином, страхове відшкодування, що має бути сплачено відповідачем на користь позивача складає 48515,38 грн. (49025,38 грн. 510 грн.).

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1582,13 грн., 397,40 грн. інфляційних втрат та три відсотка річних у розмірі 306,22 грн., посилаючись на прострочення останнім строку виплати страхового відшкодування.

Суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.

Суду не надано письмової угоди щодо неустойки, яка могла бути укладена між сторонами.

У відповідності до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат.

Регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується пенею, трьома відсотками річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні і в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач визнав позовні вимоги щодо стягнення страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи.

Позивачем понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі 450 грн. та дослідження по визначенню ринкової вартості працездатних складових ДТЗ 200 грн. Позивач просить суд стягнути вказані витрати з відповідача, проте, нормативного обґрунтування таких вимог суду не надав. Враховуючи вищевикладене, суд вважає вказані вимоги недоведеними , необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, заявлений позов визнається судом частково , обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню за уточненим розрахунком суду .

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст.49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик,7/11, код ЄДРПОУ 21618844), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі 48515 (сорок вісім тисяч пятсот пятнадцять) грн. 38 коп., 485 (чотириста вісімдесят пять) грн. 15 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 18 липня 2011 року.