Рішення № 17853541, 12.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/5512.07.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-ТВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»

про стягнення 11796,06 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 16/05/11-1 від 16.05.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-ТВ»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 11796,06 грн. за поставлені товари.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав про не оплату в повному обсязі відповідачем поставлених товарів за видатковими накладними в період з 06.10.2010 р. по 23.11.2010 р., в звязку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-ТВ»в розмірі 11796,06 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2011 р. порушено провадження у справі № 5/55, розгляд справи було призначено на 21.06.2011 р.

Представник позивача в судове засідання 21.06.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.06.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/55 частково не виконав, однак 21.06.2011 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку із зайнятістю повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-ТВ»в іншому судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 21.06.2011 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.06.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/55 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 5/55 було відкладено на 12.07.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 12.07.2011 р. повторно не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.06.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/55 та ухвали господарського суду міста Києва від 21.06.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку за адресою: 02160, м. Київ, просп. Воззєднання, б. 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», в якому зазначено, що у разі нез'явлення в судове засідання господарського суду представників сторін або однієї з них господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно з статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Поштове відправлення з ухвалами господарського суду міста Києва № 5/55 від 02.06.2011 р. та 21.06.2011 р. було направлено відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на вищенаведене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, причини неявки відповідача в судові засідання суду невідомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього до суду не надходило.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

В судовому засіданні 12.07.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5/55.

Розглянувши подані матеріали справи, дослідивши представлені докази, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 06.10.2010 р. по 23.11.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-ТВ»на підставі видаткових накладних здійснювало поставку продукції на загальну суму 16726,58 грн., що підтверджується вказаними видатковими накладними (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»приймало та частково здійснювало її оплату в розмірі 4930,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2086 від 01.10.2010 р. (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).

Видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис та скріплені печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та усних пояснень позивача, договір купівлі-продажу (поставки) у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України купівля продаж.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків продавця є оплата ціни товару. Ціна це грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 23.05.2011 р. була направлена претензія вих. № 23/05-1 від 23.05.2011 р. з вимогою виконати передбачене договором зобов'язання та сплатити заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 11796,06 грн., проте, за твердженням позивача, така вимога була залишена відповідачем поза увагою. На спростування зазначеного, відповідачем жодних доказів чи заперечень подано не було.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Спір у даній справі виник, у звязку з заборгованістю відповідача по оплаті товару, поставленого позивачем у період з 06.10.2010 р. по 23.11.2010 р. за наступними видатковими накладними: № е-00002625 від 23.11.2010 р., № е-00002225 від 06.10.2010 р., № е-00002396 від 26.10.2010 р. на загальну суму 16726,58 грн.

Відповідачем частково було оплачено поставлений товар у вказаний період в розмірі 4930,52 грн. платіжним дорученням № 2086 від 01.10.2010 р. (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи), а тому заборгованість за поставлений позивачем товар становить 11796,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України 23.05.2011 р. позивачем було направлено на юридичну адресу відповідача претензію вих. № 23/05-1 від 23.05.2011 р. з вимогою про оплату вартості поставленою продукції протягом 7 днів з дня отримання претензії.

Згідно з вимогами п. 4.1.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 12.12.2007 р. № 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового звязку (без урахування вихідних днів обєктів поштового звязку) у межах області та між обласним центрами України становить Д+3, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в обєкті поштового звязку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Таким чином, на момент розгляду справи судом, строк виконання грошового зобовязання відповідачем настав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»у визначений термін в порушення ст. ст. 11, 525, 526, 530, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України зобовязання щодо оплати товарів не виконав.

Доказів на спростування зазначеного відповідачем подано не було.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 11796,06 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Доказів повного погашення заборгованості відповідачем не подано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-ТВ»підлягає стягненню 11796,06 грн. заборгованості за поставлену продукцію.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-ТВ»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(02160, м. Київ, просп. Воззєднання, б. 1; код ЄДРПОУ 31168778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-ТВ»(02225, м. Київ, просп. Маяковського, б. 21, кв. 37; код ЄДРПОУ 32661165) 11796 (одинадцять тисяч сімсот девяносто шість) грн. 06 коп. основного боргу, 117 (сто сімнадцять) грн. 96 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 14.07.2011 р.