Рішення № 17853426, 12.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/34

12.07.11

За позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний

завод «Прайм»(далі –позивач-1)

2. Закритого акціонерного товариства «Кримський винно-коньячний

завод «Бахчисарай»(далі –позивач-2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-груп»

про стягнення 14 758,24 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача-1: не з’явився;

від позивача-2: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм»та Закрите акціонерне товариство «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай»звернулися з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-груп»про стягнення з відповідача на користь Приватного підприємства «Зевс», що діє на підставі Договору доручення № 30/11-09-ПР від 30.11.2009 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм»та Приватним підприємством «Зевс»та на підставі Договору доручення № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 р., який укладений Закритим акціонерним товариством «Бахчисарайський виноробний завод» та Приватним підприємством «Зевс», заборгованості за Договором поставки напоїв № К3517 від 12.07.2010 р. в розмірі 14 758,24 грн. (13 416,24 грн. –основний борг, 1 342,00 грн. –штраф).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором, оплати за отриманий товар, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-груп»виникла заборгованість в розмірі 14 758,24 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2011 р. порушено провадження у справі № 5/34, розгляд справи було призначено на 21.06.2011 р.

Представник позивачів в судовому засіданні 21.06.2011 р. надав додаткові документи по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.06.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 25.05.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/34 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 5/34 було відкладено на 12.07.2011 р.

Представники позивачів в судове засідання 12.07.2011 р. не з’явились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 21.06.2011 р. не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 12.07.2011 р. повторно не з’явився, вимоги ухвал господарського суду міста Києва від 25.05.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/34 та від 21.06.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не надав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно з статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», в якому зазначено, що у разі нез'явлення в судове засідання господарського суду представників сторін або однієї з них господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5/34.

Розглянувши подані матеріали справи, дослідивши представлені докази та всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм»(далі –довіритель) та Приватним підприємством «Зевс»(далі - повірений) було укладено Договір № 30/11-09-ПР, відповідно до умов якого (п. 1.1), повірений зобов’язується вчиняти від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії, щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв.

30.11.2009 р. між Закритим акціонерним товариством «Бахчисарайський виноробний завод»(далі –довіритель) та Приватним підприємством «Зевс»(далі - повірений) було укладено Договір № 30/11-09-БВЗ, відповідно до умов якого (п. 1.1), повірений зобов’язується вчиняти від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії, щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв.

Відповідно до зазначених вище договорів доручення № 30/11-09-ПР та № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 р., комплекс юридичних дій включає:

1.1.1. Ведення переговорів з третіми особами щодо укладення відповідних угод на реалізацію алкогольних напоїв, та визначення умов таких договорів;

1.1.2. Укладення від імені довірителя відповідних договорів купівлі-продажу (поставки) алкогольних напоїв. довірителя з третіми особами;

1.1.3. Оформлення та видача тертім особам від імені довірителя документів, пов’язаних з реалізацією алкогольних напоїв довірителя;

1.1.4. Розміщення, зберігання та реалізація алкогольних напоїв довірителя зі складів повіреного;

1.1.5. Отримання від третіх осіб на свій розрахунковий рахунок грошових коштів за продані алкогольні напої довірителя, та інші повноваження передбачені договором доручення.

На виконання умов договорів доручення № 30/11-09-ПР та № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 р. позивачем-1 та позивачем-2 було видано Приватному підприємству «Зевс»довіреність вих. № 1030-10 від 28.12.2010 р. та довіреність № б/н від 23.12.2010 р.

12.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», Закритим акціонерним товариством «Бахчисарайський виноробний завод», що діють через уповноваженого Договорами доручення № 30/11-09-ПР та № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 р. представника - Приватне підприємство «Зевс»(далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-груп»(далі –Покупець) було укладено Договір поставки напоїв № К3517 (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов’язується поставити Покупцю напої (надалі - товар) партіями згідно замовлення останнього, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах даного Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено в п. 6.1 Договору, відповідно до умов якого даний Договір вступає в силу з дати підписання його сторонами й діє протягом двох років з дати укладення, а по грошовим зобов’язанням –до їх повного виконання.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначається за домовленістю сторін та вказується у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного договору. Особа, що підписала видаткову накладну від імені покупця, має всі повноваження на узгодження даних умов (найменування, асортимент, кількість, ціна, а також місце, дату та час поставки) від імені Покупця.

Повноваження особи, що підписала видаткову накладну, підтверджуються довіреністю типової форми № М-2, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. або наданим Постачальнику письмовим повідомленням із зразком печатки (штампу), яким на документах про прийняття товару (накладна, товарно-транспортна накладна, або інший документ) буде завірено підпис матеріально-відповідальної особи покупця, складену відповідно із п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.4. Договору документи, оформлені відповідно до умов, передбачених п. 1.3. даного Договору, є належним доказом виконання обов’язку Постачальника щодо поставки товару, узгодження асортименту, кількості, ціни товару, а також місця. дати та часу поставки уповноваженої особи Покупця та прийняття товару Покупцем. Покупець зобов’язаний невідкладно, в строк не більше 12 годин, повідомити Постачальника про анулювання наданого права підпису конкретній особі. У випадку відсутності такого повідомлення, погоджено, що Постачальник узгодив умови Договору та передав товар уповноваженій особі.

Пунктом 1.5 Договору сторонами погоджено, що разом з товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: накладну та товаротранспортну накладну, податкову накладну, копії посвідчення якості та сертифікату відповідності.

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціни на товар є вільними. Ціна визначається за домовленістю сторін в момент передачі товару та вказується у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору, Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству.

Строк оплати товару за поставлений товар передбачений п. 4.3. Договору, а саме: 100 % передплати або відстрочка платежу на 14 календарних днів з дня прийняття товару покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано та скріплено печатками видаткові накладні, та податкові накладні на поставку товару, як наслідок, Постачальником поставлено товар, у відповідності до умов Договору на загальну суму 13 416,24 грн.

Крім того, поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи).

За твердженням позивачів та відповідно до матеріалів справи, відповідач за поставлений товар не розрахувався. На спростування зазначеного, відповідачем жодних доказів чи заперечень подано не було.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своєю правовою природою Договір поставки напоїв № К3517 від 12.07.2010 р. є договором поставки.

Отже, в силу ст. ст. 11, 202, 509, 712 ЦК України між сторонами на підставі Договору поставки напоїв № К3517 від 12.07.2010 р. виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків продавця є оплата ціни товару. Ціна –це грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, він порушив умови Договору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь Приватного підприємства «Зевс»підлягає стягненню 13 416,24 грн. заборгованості за поставлений товар.

В зв’язку з тим, що відповідач припустилося прострочення по платежах, позивачі на підставі п. 7.5 Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 1 342,00 грн. –штрафу.

Відповідно до пункту 7.5 Договору, у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар більш ніж 30 календарних днів, Покупець зобов`язаний додатково до суми боргу сплатити Постачальнику штраф в розмірі 10% суми боргу.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що вимога позивачів про стягнення з відповідача 1 342,00 грн. штрафу підлягає задоволенню частково, так як відповідно до розрахунку суду 10 % штрафу складає 1 341,62 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», Закритого акціонерного товариства «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-груп»(02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, б. 5; код ЄДРПОУ 36824654) на користь Приватного підприємства «Зевс», що діє на підставі Договору доручення № 30/11-09-ПР від 30.11.2009 р., Договору доручення № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 р., (83102, Донецька область, м. Донецьк, вул. Куйбишева, б. 73; код ЄДРПОУ 31578034) 13 416 (тринадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 24 коп. –основного боргу, 1 341 (одна тисяча триста сорок одна) грн. 62 коп. –штрафу, 147 (сто сорок сім) грн. 57 коп. - державного мита, 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 0 (нуль) грн. 38 коп. –в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 14.07.2011 р.