Рішення № 17853361, 12.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/4212.07.11 За позовомДержавного агентства резерву України;

доВідкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія

«Центренерго»;

простягнення 393250,46 грн.;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:ОСОБА_1, представник, довіреність №2318/0/4-11 від 02.06.2011 р.;

Від відповідача:не з'явились;

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Нарольський М.М.) від 24.07.2008 р. порушено провадження у справі №14/42, справа призначена слуханням на 20.08.2008 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням: з 20.08.2008 р. до 17.09.2008 р., з 17.09.2008 р. до 17.10.2008 р., з 17.10.2008 р. до 17.12.2008 р., з 17.12.2008р. до 28.01.2009 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 20.08.2008 р., від 17.09.2008 р., від 17.10.2008 р. та від 17.12.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2008 р. строк вирішення спору у даній справі був продовжений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2009 р. зупинене провадження у справі №14/42 до вирішення повязаної з нею справи №6/551 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»до Державного комітету України з державного матеріального резерву (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укренерговосток 1»(відповідач 2) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №08/08-07 від 08.08.2006р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. провадження у справі №14/42 поновлено, справа призначена слуханням на 21.06.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 р. слухання справи відкладене до 12.07.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 р. зазначено про зміну найменування позивача, у зв'язку з чим вірним найменуванням позивача вважається Державне агентство резерву України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 382949,73 грн. (299923,84 грн. основного боргу + 83025,89 грн. інфляційних втрат) та 10300,73 грн. трьох процентів річних з простроченої суми з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач повноважних представників у судові засідання не направив, у наданому відзиві на позов позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що між сторонами відсутні зобовязальні правовідносини, які б регулювали сплату відповідачем відсотків за користування тимчасовою позичкою за договором №10. Відповідач зазначає також про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №2045 підприємствам електроенергетики до 01.01.2003 р. продовжено строк повернення органічного палива; зазначено, що підприємства електроенергетики укладають (переукладають) у місячний строк угоди з Державним комітетом України з державного матеріального резерву про реструктуризацію заборгованості за відпущене органічне паливо. Відповідач наголошує на тому, що постановою Кабінету Міністрів України №2045 продовжено строк повернення відповідачем мазуту згідно з договором №10, але прямо не врегульовано питання сплати відсотків за користування тимчасовою позичкою.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

02.02.1998 р. між сторонами укладений договір №10, за умовами якого, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №73-2-р від 23.01.1998 р., позивач відпускає із державного резерву продукцію в порядку тимчасового позичання, а відповідач повертає до державного резерву матеріальні цінності.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач відпускає з державного резерву топковий мазут марки М-100 в кількості 89132,69 тон.

Відповідач зобов'язався повернути до 01.10.1998 р. згідно узгодженого графіку в державний резерв мазут топковий в обсязі 89132,69 тон або здійснити оплату його вартості та додатково перерахувати щомісячно на поточний спеціальний рахунок 0,1 % від вартості обсягів відпущеного топкового мазуту (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що відповідач може здійснювати повернення вугілля до держрезерву достроково, окремими партіями, при цьому 0,1% сплачується за фактичний термін користування товарним кредитом.

Розділом 3 договору передбачено, що вартість продукції, що підлягає відпуску з державного резерву, складає 18 183 068,76 грн.

Позивач передав відповідачеві топковий мазут марки М-100 в кількості 89132,69 тон. Даний факт підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2003 р. у справі №31/201.

Як визначено частиною 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач не виконав свої зобовязання за договором, відсотки, передбачені п. 2.2. договору, за період з 01.05.2006 р. по 16.07.2008 р. не сплатив. Заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті відсотків, визначених п. 2.2. договору, за період з 01.05.2006 р. по 16.07.2008 р. складає 299923,84 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За прострочення платежу позивачем нарахована суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 382949,73 грн. (299923,84 грн. основного боргу + 83025,89 грн. інфляційних втрат) та 10300,73 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»(юридична адреса: інд. 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; фактична адреса: інд. 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1; код ЄДРПОУ 22927045) на користь Державного агентства резерву України (інд. 01601, МСП, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 382949 (триста вісімдесят дві тисячі девятсот сорок девять) грн. 73 коп. та 10300 (десять тисяч триста) грн. 73 коп. трьох процентів річних з простроченої суми. Видати наказ.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»(юридична адреса: інд. 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; фактична адреса: інд. 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1; код ЄДРПОУ 22927045) в дохід Державного бюджету України 3932 (три тисячі девятсот тридцять дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 20.07.2011 р.