Рішення № 17853144, 14.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/24514.07.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфуд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-груп»про стягнення 6497, 82 грн. за участю представників позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 22.06.2011 р., відповідача не зявився,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення основної суми боргу в розмірі 5432, 72 грн., 30% річних в розмірі 820, 15 грн., пені в розмірі 428, 15 грн., а загалом 6497, 82 грн. боргу у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань з оплати поставленого товару за договором поставки № 4008 від 22.04.2010р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.06.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14.07.2011р.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України направлялась відповідачеві за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніфуд»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-груп»(покупець) було укладено договір поставки № 4008, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити (передати) у зумовлені строки покупцеві товар (товари), відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму на умовах і в порядку, визначених даним Договором.

Асортимент та вартість товару, що може бути поставлений згідно цього договору, визначається у специфікації, що має бути підписана обома сторонами і є невід'ємним додатком до цього договору (п. 1.2.).

Відповідно до п. 2.1. договору сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником покупцю на протязі строку дії цього договору.

Згідно п. 3.1. договору поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору, відповідно до узгодженого сторонами графіка поставок, на умовах DDР: склад постачальника, розташований за адресою: Київська обл., пгт. Стоянка, Житомирське шосе, 21 - до місця призначення, зазначеного у замовленні, згідно Правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року (якщо інше не передбачено додатковою угодою Сторін). Тобто, постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товарів та здійснити поставку своїми засобами та за свій рахунок до рампи торгівельної точки, адреса якої вказана у замовленні покупця.

Відповідно до п. 5.2. договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість товару в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, яка вказана у видатково-прибутковій накладній про поставку товару, є датою поставки товару постачальником.

Згідно п. 8.3. договору ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої Сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Пунктом 9.1. договору сторони визначили, що покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником, враховуючи дату поставки.

Оплата здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі або готівкою (п. 9.2.).

Згідно п. 9.3. договору оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та видаткових накладних. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної), за якою партія товару постачалася.

Поясненнями позивача та видатковими накладними № 19202 від 15.06.2010 року, № 19203 від 17.06.2010 року, № 20895 від 24.06.2010 року, № 21306 від 29.062010 року стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 5432, 72 грн.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався і має заборгованість перед позивачем у сумі 5432, 72 грн.

13.10.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату боргу, проте відповідач відповіді на претензію не направив і за поставлений товар не розрахувався.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 5432,72 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 5432, 72 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 10.4. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати покупцем, крім виплати пені, покупець повинен сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами, виходячи з розрахунку 30% річних з простроченої суми заборгованості.

Таким чином, позов в частині стягнення 30 % річних в розмірі 820, 15 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства у звязку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобовязань з оплати поставленого товару є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 10.3. договору у випадку, якщо сума, що має бути сплачена по накладній, не надійшла на банківський рахунок постачальника у строк відповідно до п. 9.1. договору, постачальник має право призупинити відвантаження товару по іншим замовленням покупця. Вказана санкція застосовується з робочого дня, наступного за останнім днем оплати у відповідності з п. 9.1. договору. Окрім цього покупець зобов'язаний оплатити постачальнику пеню, починаючи з дня, наступного за останнім днем оплати у відповідності з п. 9.1. договору. Сума пені обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення оплати.

Позивачем у звязку з простроченням виконання зобовязання з оплати отриманого товару нараховано 428, 95 грн. пені.

Позовні вимоги про стягнення пені у звязку з простроченням виконання встановленого договором зобовязання з оплати поставленого товару обґрунтовані, проте підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду у розмірі 428, 10 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 0, 85 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-груп»(02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 5, код 36824654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфуд»(03680, м. Київ, вул. Радищева, буд. 10/14, корпус Б, офіс 700, код 32765978) 5432 (пять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 72 коп. боргу, 820 (вісімсот двадцять) грн. 15 коп. річних, 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 10 коп. пені, 101 (сто одна) грн. 98 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять пять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О.Чебикіна