Рішення № 17852917, 07.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/6907.07.11 Господарський суд м.Києва у складі колегії суддів, головуюча суддя Ягічева Н.І., судді Джарти В.В., Літвінова М.Є., за участю секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”

про: стягнення збитків у розмірі 59633,48 грн.

Головуючий суддя Ягічева Н.І. Суддя Джарти В.В.

Суддя Літвінова М.Є.

за участю уповноважених представників:

від Позивача не зявились;

від Відповідача ОСОБА_2. (дов. № 216/22 від 15.04.11р.).

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (далі Відповідач) про стягнення збитків за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.07.2009 р. у розмірі 59633,48 грн.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.07.2009 р., Акт приймання-передавання нежилого приміщення та документів, що з ним повязані, Висновок про вартість збитків, Свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ч. 1, 2 ст.22, 667 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 55/69 від 22.03.2011 р., розгляд якої призначено на 14.04.2011 р.

В судове засідання, призначене на 14.04.2011 р. з'явився представник відповідача, який заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. У зв`язку із неявкою представника позивача та невиконанням вимог ухвали про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 13.05.2011 р.

13.05.2011 р. в судовому засіданні був присутній представник відповідача, який надав в матеріали справи відзив на позовну заяву, додаткові документи по справі та клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. За результатами судового засідання, судом було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 27.05.2011 р.

У судове засідання, призначене на 27.05.2011 р. зявився представник відповідача, який заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник позивача в судове засідання не зявився, при цьому на адресу суду надійшла телеграма з проханням про відкладення розгляду справи на більш пізній термін у звязку із перебуванням у відрядженні. Судом було відкладено розгляд справи на 07.06.2011 р.

07.06.2011 р. у судовому засіданні був присутній представник відповідача. Судом було оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи у звязку із призначенням колегіального розгляду.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 55/69 у складі: головуючий суддя Ягічева Н.І., судді Джарти В.В., Літвінова М.Є.

Ухвалою від 07.06.2011 р. розгляд справи призначено на 07.07.2011 р.

У судове засідання, призначене на 07.07.2011 р. з'явився представник відповідача, який заперечив проти позовних вимог. Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування позивачів про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення позивача про місце, дату та час проведення судового засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Представники сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно п.1. Договору Продавець передає у власність, а Покупець приймає і зобовязується оплатити на викладених нижче умовах нежитлові будівлі та споруди, а саме: магазин, літера Б-1, загальною площею 390,0 кв.м.; навіс, літера В; компресорна, літера б2; замощення, І, ІІ; ганок, літера б; ганок, літера б1, (надалі за текстом Нежиле приміщення), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 3 Договору встановлено, що продаж вчинено на суму: 422403,80 (чотириста двадцять дві тисячі чотириста три) гривні 80 копійок, крім того ПДВ 84480,76 (вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень 76 копійок, разом 506884,56 (пятсот шість вісімсот вісімдесят чотири) гривні 56 копійок.

Така вартість нежилого приміщення визначена сторонами за підсумками аукціону, результати якого оформлені протоколом Товарної біржі “Регіон-Ресурс” (місто Харків, код ЄДРПОУ 35597841) від 10.10.2008 р. № 8.

Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на нежиле приміщення, а визначена в цьому Договорі вартість саме цього нежилого приміщення є справедливою і відповідає його дійсній вартості, визначена сторонами за відсутності примусу як будь-кого із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин.

Вказану суму Покупець зобовязується сплатити Продавцю шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця у строк до 31 липня 2009 року.

Відповідно до п.7.4. Договору приміщення не має недоліків, що перешкоджають використанню його за призначенням, відсутні перепланування, які не оформлені у встановленому порядку.

Згідно з п.7.6. Договору нежиле приміщення та його технічна документація візуально оглянуті Покупцем до підписання цього Договору. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню частини Нежилого приміщення за призначенням, на момент огляду виявлено не було.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що Продавець зобовязується передати приміщення, що відчужується, Покупцю в обумовлений строк за умови повного розрахунку з ним. Про факт передачі нежилого приміщення, ключів, документів, що повязані з правом власності, його експлуатацією, технічна документація, охоронні свідоцтва, паспорти, дозволи та здійснення розрахунку тощо, сторонами буде підписаний передавальний акт.

Продавець зобовязується нести обовязок по утриманню приміщення, нести ризик його випадкової загибелі чи пошкодження, а також відповідати за обумовлений вище технічний стан приміщення до моменту фактичного звільнення і передачі Покупцю.

У випадку порушення цього пункту Договору з боку Продавця, Покупець має право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, а після спливу строку звільнення, за умови державної реєстрації цього договору та права власності на його імя, має право безперешкодного доступу до вказаного нежилого приміщення, не несе відповідальність за речі, що залишені в ньому Продавцем, і в разі наявності порушень прав власника, має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди. (п. 8.4. Договору).

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем зобовязань по утриманню нежилого приміщення до моменту його передачі Позивачу згідно умов Договору купівлі-продажу від 02.07.2009 р., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Позивач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

02.07.2010 року між Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт приймання-передавання нежилого приміщення та документів, що з ним повязані. Відповідно до умов цього Акту:

1. Продавець передає у власність, а Покупець приймає нежитлові будівлі споруди: магазин, літера Б-1, загальною площею 390,0 кв.м., навіс, літера В; компресорна, літера б2; замощення, І, ІІ; ганок, літера б; ганок, літера б1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (сімдесят вісім), продаж якого вчинено за суму 422403,80 (чотириста двадцять дві тисячі чотириста три) гривні 80 копійок, крім того ПДВ 84480,76 (вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень 76 копійок, разом 506884,56 (пятсот шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 56 копійок.

2. Продавець одразу після підписання даного акта приймання-передавання відмовляється від права користування земельною ділянкою, на якій розміщене нежиле приміщення, на користь Покупця, а Покупець оформляє відповідний право встановлювальний документ на цю земельну ділянку.

3. Покупець на дату підписання даного акта не виявив недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню Нежилого приміщення за призначенням.

В позовній заяві Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що 02.07.2010 р., при здійснення передачі йому нежилого приміщення, що було предметом договору, він не підписував акту приймання-передавання, оскільки вважав приміщення не придатним до використання, а прийняв приміщення лише 23.07.2010 р. Однак, таке твердження спростовується доданою позивачем до позовної заяви копією підписаного сторонами акту приймання-передавання нежилого приміщення та документів, що з ним повязані, датованого саме 02.07.2010 р. Згідно зазначеного акту, саме 02.07.2010 р. Відповідач передав, а Позивач прийняв нежиле приміщення, що було предметом договору, оригінал технічного паспорту приміщення та ключі. Також з Акту від 02.07.2010 р. вбачається, що Позивач підписав його із застереженням, проте коли саме це застереження було зроблено судом не встановлено. Відповідно до застереження позивачем надаються письмові пояснення із зауваженнями щодо стану майна, яке є предметом договору купівлі-продажу.

В своїх поясненнях до акту приймання-передавання, що були надані після приймання нежилого приміщення, позивач зазначив, що на дату підписання зазначеного акту, ним було виявлено погіршення стану обєкту, що не дозволяло використовувати його без попереднього виконання ремонтних робіт. В своїх поясненнях Позивач посилався на Звіт субєкта оціночної діяльності Кравцова О.А. про незалежну оцінку вартості збитків. Згідно зазначеного Звіту, інспекція обєкту, оцінка та складання звіту відбулись 20.07.2010 р., тобто вже після того, як Позивач прийняв нежиле приміщення.

Також, у відзиві Відповідачем зазначено, що 02.07.2010 р. після підписання акту приймання-передавання відповідного приміщення, воно було знято з балансу Вуглегірської ТЕС ВАТ “”Державної енергогенеруючої компанії “Центренерго.

Спір у справі виник у звязку із неналежним виконанням, на думку позивача, зобовязань по збереженню майна за Договором, у звязку з чим позивач посилаючись на ст. 224 Господарського кодексу України вказує на обовязок відповідача відшкодувати збитки у розмірі 59633,48 грн.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає..

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

По-перше, доказів неналежного виконання відповідачем умов Договору та позивачем не надано.

По-друге, матеріали справи містять належні докази виконання умов Договору, а саме акт пиймання-передавання нежилого приміщення та документів, що з ним повязані, що підписаний Сторонами.

По-третє, позивачем не доведено те, що зміна вартості обєкта оцінки за період з 31.03.2008 р. по 20.07.2010 р. відбулася внаслідок протиправних дій відповідача.

Наведені обставини свідчать про відсутність протиправної поведінки та вини відповідача, а також позивачем не доведено розміру збитків, що виключає можливість задоволення позову.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Банку правових підстав необхідно відмовити.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про необгрунтованість вимог позивача, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються па позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 07.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.07.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Н.І. Ягічева

Суддя В.В. Джарти

Суддя М.Є. Літвінова