Рішення № 17852592, 11.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/10911.07.11

За позовомПублічного акціонерного товариства “Екостандарт”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс”

Третя особа Комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації “Головний інформаційно-обчислювальний центр”

Простягнення заборгованості

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 представник за довіреністю від 23.05.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю № 3156 від 31.12.2010, ОСОБА_3 представник за довіреністю № 3154 від 31.12.2010 р.

Від третьої особи ОСОБА_4. представник за довіреністю від 01.07.2011 р. 11.07.2011 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство “Екостандарт” (після зміни найменування відповідно до Закону України “Про акціонерні товариства” Публічне акціонерне товариство “Екостандарт”) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” 4343906,66 грн. заборгованості з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором від 01.08.2004 р. № 420091, 63769,91 грн. інфляційної складової боргу, 17551,87 грн. 3 % річних та 90684,66 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/109 від 01.04.2011 р.

Заявою від 27.05.2011 р. позивачем уточнено (зменшено) позовні вимоги до 3573845,77 грн., з них: 3492496,99 грн. борг, 63796,91 грн. інфляційна складова боргу та 17551,87 грн. 3 % річних.

В ході розгляду справи до участі у ній було залучено Комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації “Головний інформаційно-обчислювальний центр” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався, також в судових засіданнях оголошувалися перерви.

За клопотанням представників сторін строк вирішення спору у справі було продовжено судом в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, посилаючись при цьому, на факти порушення відповідачем договірних грошових зобовязань та несвоєчасне та неповне проведення оплати поставленої йому теплової енергії у гарячій воді у період з 01.12.2010 р. по 01.02.2011 р. На підтвердження заявлених вимог представник позивача вказував на дані особистої картки (табулеграми) обліку теплової енергії за спірний період, акт приймання-передачі товарної продукції, акт звіряння розрахунків, рахунок-фактуру, письмовий розрахунок ціни позову, відомості щодо розщеплення грошових коштів, сплачених відповідачем на рахунок третьої особи.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав заперечення на позовну заяву та письмові пояснення по справі, в яких вказується про те, що

-позивачем неправомірно включено до суми боргу за спірний період сальдо станом на 01.12.2010 р., яке фактично є заборгованістю за попередні періоди і яка була предметом позову у справі Господарського суду міста Києва № 17/51;

-за даними відповідача за його розрахунком у грудні 2010 року ним було спожито теплової енергії на суму 2518044,21 грн., у січні 2011 3115236,86 грн., що на 69931,11 грн. більше, ніж рахує позивач;

-застосовані позивачем тарифи, встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 14.12.2010 р. № 1726 підлягають застосуванню лише з лютого 2011 року, а не січня 2011 року, адже це встановлено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.12.2010 р. № 1222. З огляду на неправильний тариф, з відповідача не підлягає до стягнення 566661,53 грн. боргу (різниця у тарифах);

-за даними відповідача ним було оплачено 2416693,61 грн. за теплову енергію, отриману у спірний період, а не 2210715,19 грн. як зазначає позивач;

-відповідно до вирахуваної відповідачем суми власного боргу (2649925,93 грн.) інфляційна його складова становить 26499,25 грн., а 3 % пічних 6751,86 грн., що нараховані за 31 день прострочення.

Письмові пояснення третьої особи залучені судом до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2004 р. Закрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Укр-Кан Пауер”, правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство “Екостандарт”, та Товариство з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” уклали договір № 420091, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобовязався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача згідно переліку до договору для потреб опалення і гарячого водопостачання в обсязі 120375,3 Гкал/рік, а відповідач зобовязався своєчасно здійснювати оплату спожитої теплової енергії (не пізніше 28 числа поточного місяця).

Згідно з п. 10.1 договору строк його дії встановлено з 01.08.2004 р. до 01.08.2005 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить іншій стороні протилежне. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до п. 5.1 договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, а у разі їх відсутності кількість спожитої енергії розраховується по максимальній витраті мережної води, що вказано в договорі та середньодобовому температурному перепаду.

У п. 6.4 договору встановлено обовязок відповідача щомісяця з 12 по 14 число окремо по кожному особовому рахунку отримувати у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми, акти приймання-передачі товарної продукції та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один підписаний відповідачем примірник кожного з вказаних актів він зобовязаний повернути в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця.

Як вище вказувалося, оплата прийнятої теплової енергії має бути здійснена відповідачем самостійно не пізніше 28 числа поточного місяця (п. 6,5 договору).

За твердженнями позивача, наведеними у позовній заяві, станом на 01.02.2011 р. заборгованість відповідача за договором від 01.08.2004 р. за спожиту теплову енергію у період з 01.12.2010 р. по 01.02.2011 р. становила 4343906,66 грн. Відповідно до заяви про уточнення (фактичне зменшення) позовних вимог, заборгованість відповідача обліковується позивачем у розмірі 3492496,66 грн. Так, позивач зазначає, що у спірний період відповідачеві було поставлено теплової енергії в цілому на суму 5703212,18 грн., з них:

-2561553,15 грн. за 15811,88470 Гкал, спожитих за грудень 2010 року;

-3141659,03 грн. за 14872,17409 Гкал, спожитих у січні 2011 року.

На підтвердження вказаного позивачем подано суду облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з грудня 2010 року по січень 2011 року, акти приймання-передачі товарної продукції, зведені акти звіряння, рахунки-фактури, наряди на включення, розрахунок основного боргу.

Відповідач стверджує, що відповідно до даних у грудні 2010 року позивачем було надано йому послуг на суму 2518044,21 грн., у січні 2011 року 3115236,86 грн., а тому вважає, що різниця 69931,11 грн. із зазначеної позивачем суми в розмірі 5703212,18 грн. є безпідставно нарахованою.

Разом з тим, відповідач не подав суду визначених договором документів на підтвердження обємів споживання теплової енергії у спірний період вартістю 2518044,21 грн. та 3141659,03 грн., хоча, як вказувалося вище, саме на нього як на споживача теплової енергії, покладено обовязок отримання у енергопостачальної організації документів, необхідних для правильного обліку та своєчасної оплати товарної продукції.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на неподання відповідачем доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в частині обсягів спожитої теплової енергії та приймаючи до уваги документи, подані позивачем, якими підтверджуються обсяги в розмірі 15811,88470 Гкал та 14872,17409 Гкал, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову в цій частині.

Поряд з викладеним, судом відхиляються заперечення відповідача в частині неправомірного застосування позивачем у січні 2011 року тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 14.12.2010 р. № 1726. Так, відповідач вважає, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.12.2010 р. № 1222 визначено, що нові тарифи, встановлені зазначеною постановою, застосовуються тільки з 01.02.2011 р.

Разом з тим, наведені посилання відповідача спростовуються змістом розпорядження Київської міської державної адміністрації “Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України” від 29.12.2010 р. № 1222 (в редакції, чинній у спірний період), яке не містить подібних приписів.

Таким чином, фактичними обставинами справи підтверджується, що у спірний період позивач поставив відповідачеві теплову енергію в обємі 15811,88470 Гкал та 14872,17409 Гкал загальною вартістю 5703212,18 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні, що відбулося 25.12.2009 р., представник відповідача надав суду докази перерахування Комунальним підприємством “Ватутінськінвестбуд” на користь позивача 10000,00 грн. за договором від 01.10.2003 р. № 691006 (платіжне доручення від 20.11.2009 р. № 623 в матеріалах справи).

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем та Комунальним підприємством Київської міської державної адміністрації “Головний інформаційно-обчислювальний центр” було укладено договір про надання послуг № 1204 від 04.01.2010 р., за умовами якого третя особа здійснює на замовлення відповідача на своєму транзитному рахунку обробку та розщеплення платежів споживачів житлово-комунальних послуг на складові по видам таких послуг та перераховує розщеплені кошти з транзитного рахунку на рахунки виробників на виконавців житлово-комунальних послуг, реквізити яких відповідач вказує у дислокації до договору.

За твердженнями відповідача, за послуги, надані у період з 01.12.2010 р. по 01.02.2011 р., оплачено 2416693,61 грн., що, на його думку, підтверджується додатком № 2 до листа Комунального підприємства Київської міської державної адміністрації “Головний інформаційно-обчислювальний центр” від 18.03.2011 р. № 344-113.

Ухвалою від 29.06.2011 р. судом було витребувано від відповідача докази належної оплати за договором, які підтверджують розмір сум, фактично перерахованих відповідачем позивачеві за договором від 01.08.2004 р. № 420091 за спірний період, а саме: первинні бухгалтерські документи. Разом з тим, зазначені вимоги суду відповідачем виконані не були, тоді як позивач надав суду витяги з банківських реєстрів і надані третьою особою щоденні відомості розщеплення оплат та зведені відомості розщеплення оплат за спожиту теплову енергію за грудень 2010 року і січень 2011 року.

Вказаними документами підтверджується, що у грудні 2010 року Комунальним підприємством Київської міської державної адміністрації “Головний інформаційно-обчислювальний центр” перераховано на користь позивача 1037178,97 грн., а у січні 2011 року 1075434,80 грн., разом: 2112613,77 грн.

Крім того, зазначена сума додатково підтверджується додатком № 2 до листа Комунального підприємства Київської міської державної адміністрації “Головний інформаційно-обчислювальний центр” від 18.03.2011 р. № 344-113 (див.: графу “зараховано”).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за спірний період становить 3590598,41 грн. Разом з тим, оскільки господарський суд не вправі виходити за межі позовних вимог, позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню на суму, заявлену позивачем 3492496,99 грн.

У звязку з наведеним та відсутністю в матеріалах справи проведених розрахунковою установою платіжних документів, проведений позивачем розрахунок основного боргу судом відхиляється, адже при його виконанні позивач мав виходити з сум, що надійшли до нього за кожен звітний місяць, оскільки суми, що надходять від Комунального підприємства Київської міської державної адміністрації “Головний інформаційно-обчислювальний центр” є поточними оплатами за надані послуги, а не погашенням заборгованості минулих періодів.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 63796,91 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 17551,87 грн. 3 % річних. Відповідно до поданого розрахунку, зазначені суми розраховані виходячи з визначеної у позовній заяві заборгованості за грудень 2010 року - з 29.12.2010 р. по 28.01.2011 р., за січень 2011 року - з 29.01.2011 р. по 28.02.2011 р.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно. Разом з тим, виходячи з уточненого розрахунку, проведеного судом відповідно до прийнятих за основу періодів прострочення відповідача та встановлених у даному рішенні сум прострочки, з відповідача на корить позивача підлягають до стягнення 47559,15 грн. інфляційної складової боргу та 13032,67 грн. 3 % річних, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуЗагальна сума 3 % річних

29.12.2010 - 28.01.20111 524 374.181.01015 243.743 884.02

29.01.2011 - 28.02.20113590 587.411.00932 315.299 148.65

Таким чином. позовні вимоги в у даній частині позову слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” (02094, м. Київ, просп. Гагаріна, 14-а, ідентифікаційний код 32772152) на користь Публічного акціонерного товариства “Екостандарт” (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, ідентифікаційний код 21661022) 3492 466 (три мільйони чотириста девяносто дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 99 коп. боргу, 47559 (сорок сім тисяч пятсот пятдесят девять) грн. 15 коп. інфляційної складової боргу, 13032 (тринадцять тисяч тридцять дві) грн. 67 коп. 3 % річних, 103 (сто три) грн. 56 коп. пені, 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 15.07.2011 р.