Рішення № 17851753, 18.08.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2011 р.

Справа № 5004/1560/11 за позовом Рожищенської районної спілки споживчих товариств, м. Рожище

до відповідача: субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, с. Носачевичі Рожищенського району

про стягнення 5950 грн. 93 коп.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 начальник управління правової роботи (дов. від 11.07.2011р.)

від відповідача: не зявились

Суть спору: Рожищенська районна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду з позовом про стягнення із субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 5950,93 грн., в тому числі 4431,32 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 11.03.2011р. по 31.07.2011р. згідно договорів оренди торговельних місць № 73 від 23.12.2010р.,№№ 170,182 від 26.12.2010р. та № 205 від 27.12.2010р., а також 1519,61 грн. штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та порушення термінів здійснення орендних платежів у встановлених положеннями укладених між сторонами договорів оренди торговельних місць порядку та строки.

Ухвалою господарського суду від 08.08.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання (а.с. 13) про уточнення позовних вимог з новими розрахунками ціни позову в якому посилаючись на допущені при підготовці позовної заяви та поданні її до господарського суду помилки просить суд стягнути з підприємця ОСОБА_1 5866,65 грн., в тому числі 4362,72 грн. основної заборгованості та 1503,93 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у звязку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 5866,65 грн.

При цьому суд виходив також і з того, що зменшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно пункту 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обовязково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Поруч з цим представником позивача було засвідчено, що визначені підприємцем-відповідачем в угодах протоколи розбіжностей в розумінні статті 181 Господарського кодексу підприємець ОСОБА_1 райспоживспілці не направляв. З 10 березня 2011 року відповідач, як і інші орендарі, перестав сплачувати орендні платежі, оскільки з 10 березня 2011 року відповідач, як і інші підприємці, уклав договір оренди з КП "Рожищенський міський ринок", юрист якого обманним шляхом переконав підприємців, що договори оренди, які були укладені з райспоживспілкою, автоматично розірвані так як сесія міської ради прийняла рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки на якій розміщений ринок. Однак, оскільки договори оренди укладені з райспоживспілкою є чинними, до березня місяця виконувались, рішення ради про розірвання договору оренди землі визнане недійсним, зобовязання по договорах оренди мають виконуватись належним чином.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали від 08.08.2011р. про порушення провадження у справі не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направив, особисто в засідання суду не зявився, хоча про день та час судового розгляду справи повідомлявся належним чином (зазначена ухвала направлялась на визначену у Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 від 20.02.2003 р. а.с. 12 та Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.08.2011р. №10817146 а.с. 15-18 адресу відповідача: с. Носачевичі Рожищенського району, рекомендованою кореспонденцією).

Разом з цим ухвали суду від 08.08.2011р. була повернута до суду без вручення адресату з тих підстав, що останній "за зазначеною адресою не проживає" (відмітка поштового відділення звязку на конверті рекомендованої кореспонденції а.с. 19). При цьому судом враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження правил надання послуг поштового звязку", а саме пунктом 99 даної Постанови, визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані поштові листи з позначкою "Судова повістка", вручаються адресату, а в разі його відсутності повнолітньому члену сімї. У разі відсутності адресата, або повнолітніх членів його сімї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Таким чином, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами звязку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" та "за зазначеною адресою не проживає", з урахуванням конкретних обставин справи, може вважатися належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Викладені обставини свідчать про повне виконання судом свого обовязку щодо належного повідомлення сторони у справі (в даному випадку відповідача) з приводу здійснення судового розгляду справи за її участю.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 18.08.2011р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2010 року, 26 грудня 2010 року та 27 грудня 2010 року між Рожищенською районною спілкою споживчих товариств, м. Рожище та субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, с. Носачевичі Рожищенського району було укладено договори оренди торговельних місць за №№73,170,182,205.

У відповідності до умов п.п. 1.1 цих угод Рожищенська районна спілка споживчих товариств зобовязалась надати, а субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, в свою чергу, прийняти у строкове платне користування (оренду) торговельні місця площею 16,2 кв.м., 6,37 кв.м., 5,4 кв.м., 5,6 кв.м. для розміщення обєкту торгівлі (малої архітектурної форми) за №№73,170,182,205 по АДРЕСА_1.

Пунктами 2.1 зазначених договорів сторонами було визначено, що вступ орендаря у користування орендованими торговельними місцями настає одночасно з підписанням між сторонами відповідної угоди.

Пунктами 3.1 договорів оренди від 23.12.2010р., 26.12.2010р. та від 27.12.2010р. було визначено, що розмір орендної плати за торговельне місце складає 453,60 грн. на місяць згідно договору №73 від 23.12.2010р., 178,36 грн. на місяць згідно договору №170 від 26.12.2010р., 151,20 грн. на місяць згідно договору №182 від 26.12.2010р. та 156,80 грн. згідно договору №205 від 27.12.2010р., що становить відповідно 28 грн. в місяць за метр квадратний орендованого торговельного місця.

Пунктами 3.2 договорів було встановлено обовязок орендаря вносити орендну плату щомісячно в касу позивача або на поточний рахунок райспоживспілки не пізніше 10-го числа поточного місяця.

На виконання умов договорів оренди відповідачем орендувались визначені в угоді торговельні місця у період часу з січня по липень місяць 2011 року.

Проте підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договорів оренди торговельних місць від 23.12.2010р., 26.12.2010р. та від 27.12.2010р. зобовязання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодами) не виконав, орендні платежі в повному обємі не сплатив у звязку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгував Рожищенській районній спілці споживчих товариств 4362,72 грн. Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість оренди торговельних місць у січні-липні місяцях 2011 року 6579,72 грн. за мінусом здійснених у цей період розрахунків 2217,00 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між останніми договори оренди торговельних місць від 23.12.2010р. №73, від 26.12.2010р. №№ 170,182 та від 27.12.2010р. №205 предметами судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавались, у встановленому законодавством порядку сторонами розірвані не були.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договорів, передачу позивачем на виконання їх умов відповідачу в оренду торговельних місць, прийняття та використання їх підприємцем ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів в сумі 4362,72 грн. за період з 11.03.2011р. по 31.07.2011р.

Сума заборгованості 4362,72 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

При цьому суд виходив також і з тих обставин, що відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно п. 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Відповідно до п. 3 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Судом встановлено, що 06.01.2011р. на адресу позивача надійшло колективне заперечення підприємців за підписом ОСОБА_3, що орендують торговельні місця на ринку райспоживспілки в м. Рожище, в якому підприємці пропонують виключити із договорів оренди торговельних місць пункт 4.1.8 договору, як такий, що ставить орендодавця у привілейоване положення

Із пропозицією щодо виключення п. 4.1.8. договору із договорів оренди позивач погодився, а тому в уже підписаних договорах було зроблено примітку про те, що вони укладені з протоколом розбіжностей.

В даному випадку згідно п. 2.1 договорів вступ в користування торговельним місцем настає з моменту підписання договору, так як металоконструкція вже знаходилась на торговельному місці відповідач орендну плату сплачував до 10.03.2011р.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В даному випадку при укладенні між сторонами договорів оренди торговельних місць останніми було досягнуто усіх істотних умов угоди (строк, ціна, предмет, порядок розрахунків, відповідальність), орендна плата до березня місяця сплачувалась відповідачем у належному порядку та розмірі, рішення ради про розірвання договору оренди землі визнане недійсним в судовому порядку (справа №02/5004/462/11).

Одночасно з цим пунктами 6.3 договорів №73 від 23.12.2010р., №№170,182 від 26.12.2010р. та №205 від 27.12.2010р. сторонами було визначено, що у випадку несплати орендарем орендної плати до закінчення розрахункового місяця, з 1 числа наступного місяця, що слідує за розрахунковим, орендарю нараховується штраф в розмірі 20% від суми боргу. З першого числа другого місяця, який слідує за розрахунковим місяцем, орендарю нараховується штраф у розмірі 50% від суми боргу.

Враховуючи викладені положення договорів та наявний факт прострочення відповідачем сплати належних орендних платежів позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 4362,72 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з підприємця ОСОБА_1 штрафу в загальному розмірі 1503,93 грн., нарахованого з врахуванням умов п.п. 6.3 договорів №73 від 23.12.2010р., №№170,182 від 26.12.2010р. та №205 від 27.12.2010р. за наступні періоди:

- 187,99 грн. штрафу в розмірі 20% боргу за квітень 2010 року станом на 01.05.2011р. в сумі 939,96 грн.;

- 469,98 грн. штрафу в розмірі 50% боргу за квітень 2010 року станом на 01.06.2011р. в сумі 939,96 грн.;

- 187,99 грн. штрафу в розмірі 20% боргу за травень 2010 року станом на 01.06.2011р. в сумі 939,96 грн.;

- 469,98 грн. штрафу в розмірі 50% боргу за травень 2010 року станом на 01.07.2011р. в сумі 939,96 грн.;

- 187,99 грн. штрафу в розмірі 20% боргу за червень 2010 року станом на 01.07.2011р. в сумі 939,96 грн.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В даному випадку сторони у п.п. 6.3 договорів №73 від 23.12.2010р., №№ 170,182 від 26.12.2010р. та №205 від 27.12.2010р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді штрафу за невиконання орендарем умов договорів щодо строків внесення орендних платежів. Зазначені договори недійсними чи зміненими, зокрема, в частині пунктів 6.3 не визнавались. Відповідач зобовязання щодо сплати орендних платежів не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобовязанням.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення уточненої суми штрафних санкцій 1503,93 грн. суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням положень укладених між сторонами договорів, положень чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_1 пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 181, 193, 230-232, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 546-550, 599, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити на суму 5866,65 грн.

2. Стягнути із субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (с. Носачевичі Рожищенського району, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Рожищенської районної спілки споживчих товариств (м. Рожище, вул. Незалежності, 25, код ЄДРПОУ 01744257) 4362,72 грн. заборгованості та 1503,93 грн. штрафу, а всього 5866,65 грн., 100,55 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 232,66 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

18.08.11