Постанова № 17850845, 08.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"08" серпня 2011 р. Справа № 20/8

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддівКролевецьО.А.

ІвановоїЛ.Б.

ШевчукС.Р.

розглянувши касаційну скаргу Національної телекомпанії України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011р.

у справі № 20/8

господарського суду міста Києва

за позовомЛьвівської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення

доНаціональної телекомпанії України

простягнення 206 253,15грн. збитків

за участю представників:

позивача: ДудаІ.П., ЛісниченкоО.В.

відповідача: ЛюбченкоО.М.

в с т а н о в и в :

Львівська філія Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (надалі –"Львівська філія Концерну") звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Національної телекомпанії України (надалі –"НТКУ") про стягнення 206253,15грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 16, 22, 611, 612, 623 - 625ЦК України та ст.ст.7, 20, 147, 180, 193, 224, 225ГК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2011р. (суддя ПалійВ.В.) у позові відмовлено повністю.

Позиція суду першої інстанції мотивована відсутністю складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми коштів в якості збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011р. (судді ГаврилюкО.М., МайданевичА.Г., МальченкоА.О.) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з НТКУ 179206,34грн. збитків та судові витрати.

Приймаючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції виходив з норм ст.226ГК України та вказав на те, що відповідач своїми діями спричинив позивачу витрати поза межами відносин, що регулювались укладеним між сторонами договором.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, НТКУ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011р. у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, і залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.01.2007р. між НТКУ та Державним комітетом телебачення і радіомовлення України укладено Державний контракт на виконання державного замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм на 2007рік, за умовами якого Державний комітет телебачення і радіомовлення України розміщує, а відповідач приймає державне замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм у 2007 році загальним обсягом мовлення 5535,5 годин на рік.

12.03.2007р. між Державним комітетом телебачення і радіомовлення України (довіритель) та НТКУ (повірений) укладено Договір доручення №167-08 (надалі –"Договір доручення"), відповідно до умов якого відповідач зобов’язався від імені і за рахунок довірителя виконати юридичні дії, а саме: укласти державний контракт на закупівлю послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році.

Згідно умовами п.1.2. Договору доручення Державний комітет телебачення і радіомовлення України, як Генеральний державний замовник з виробництва і розповсюдження телепрограм, делегував НТКУ свої повноваження в частині закупівлі для державних потреб послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм в межах компетенції, визначеної цим договором.

Відповідно до п.3.1. Договору доручення НТКУ зобов’язалось укласти державний контракт відповідно до вимог, що ставляться: найменування послуг –розповсюдження (трансляції) телепрограм; обсяг послуг –телемовлення обсягом 4008,3 години; строки надання послуг –з 01.01.2007р. по 21.09.2007р.; вартість послуг –23 000000,00грн.; порядок розрахунків - щомісячно, згідно з надходженням коштів від довірителя.

Пунктом3.2.2. Договору доручення НТКУ зобов’язалось виконати доручення відповідно до вказівок довірителя у строк до 21.09.2007р., а у разі належного бюджетного фінансування зазначених послуг вартістю 31360683,00грн. з обсягом телемовлення 5535,5 годин виконати доручення у строк до 31.12.2007р.

26.03.2007р. між Державним підприємством "Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр" (виконавець) та НТКУ (замовник) укладено Державний контракт №185-42 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2007 рік (надалі –"Контракт").

Судами встановлено, що правонаступником виконавця за Контрактом є Концерн. 06.04.2010р. сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Контракту, за якою всі права та обов’язки виконавця по Контракту з 01.04.2007р. перейшли до Концерну. Повноваження Львівської філії Концерну представляти інтереси останнього передбачено п.4.1. Положення про Львівську філію Концерну.

Крім того, судами з’ясовано, що згідно умов Контракту позивач зобов’язався за допомогою технічних засобів надавати відповідачу телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, а саме: забезпечувати здійснення трансляції телепрограм. Відповідач в свою чергу зобов’язався оплачувати надані послуги в порядку, передбаченому Контрактом.

Умовами п.2.1.3 Контракту позивач зобов’язався забезпечити здійснення трансляції телепрограм в повному обсязі до 21.09.2007р., а в разі належного фінансування –до 31.12.2007р. на виконання п.4 Постанови Кабінету міністрів України від 07.03.2007р. №413 "Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб".

Ціна Контракту становить 532863,40грн. (в т.ч.ПДВ), що відповідає вартості 4008,3 годин мовлення, та розраховується на підставі Тарифів, затверджених згідно чинного законодавства, що зазначені у Додатку №1 до Контракту. Джерелом фінансування державного замовлення є кошти загального фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 "Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб", що надходять від генерального державного замовника –Державного комітету телебачення і радіомовлення України на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2007 рік у сумі 532863,40грн., що відповідає 4008,3 годинам мовлення (п.3.1. Контракту).

Сторонами також погоджено, що у разі належного бюджетного фінансування ціна Контракту становить 735889,37грн. (в т.ч.ПДВ), що відповідає вартості трансляції 5535,5 годин мовлення, та розраховується на підставі Тарифів, затверджених згідно законодавства, що зазначені у Додатку №1 до Контракту, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід’ємною частиною Контракту. Джерелом фінансування державного замовлення є кошти загальною фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 "Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб", що надходять від Генерального державного замовника – Державного комітету телебачення і радіомовлення України на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2007рік у сумі 735889,37 грн., що відповідає 5535,5 годинам мовлення (п.3.2 Контракту).

Пунктами 4.6. та 4.7. Контракту передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється відповідачем за цінами Додатку №1 з урахуванням фактично відпрацьованого часу та фактично задіяних технічних засобів. Щомісячна оплата здійснюється відповідачем протягом десяти банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

Поряд з цим, пунктами 7.1. та 7.2. Контракту закріплено, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами, розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 01.01.2007р. і діє до 21.09.2007р.У разі належного бюджетного фінансування в обсягах, зазначених у п.3.2. Контракту, останній розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 01.01.2007р. і діє до 31.12.2007р.

Статтею 631 ЦК України унормовано, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Враховуючи дані норми закону та положення Контракту, колегія суддів оцінює як мотивований висновок місцевого господарського суду про те, що сторони передбачили залежність строку дії Контракту від бюджетного фінансування видатків на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб.

Таким чином, здійснення і виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати наданих позивачем телекомунікаційних послуг залежить від плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

З огляду на вищенаведені положення Контракту, а також з посиланням в порядку ст.35ГПК України на рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2010р. у справі №54/148-20/38, судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.09.2007р. Контракт припинив свою дію.

В той же час, позивач надавав відповідачу телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб у період з 22.09.2007р. по 31.12.2007р. Послуги у зазначений період відповідачем не оплачені, внаслідок чого, на думку позивача, Львівською філією Концерну понесені збитки в сумі 206253,15грн.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Поряд з цим, відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.

Лише за наявності зазначених чотирьох умов настає відповідальність за порушення зобов’язання.

Однак, судами з’ясовано, що 02.10.2007р. між Державним комітетом телебачення і радіомовлення України та НТКУ укладено Додаткову угоду №1 до Договору доручення. У пункті1 даної Угоди визначено, що у зв’язку зі зменшенням бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007рік, сторони домовились зменшити ціну Контракту та п. 3.1 Договору доручення викласти в редакції, відповідно до якої: обсяг послуг телемовлення –3690,77 годин; строки надання послуг –з 01.01.2007р. по 31.08.2007р.; вартість послуг - 20950000,00грн.; порядок розрахунків – щомісячно, згідно з надходження від довірителя.

Умови даної Додаткової угоди №1 відповідають п.6 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм (постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2004р. №918), яким зазначено, що вартість розповсюдження теле- та радіопрограм визначається відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів і замовленого обсягу мовлення у межах коштів державного бюджету, передбачених на відповідний рік.

Відповідно до ч.2 ст.34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (чинного на момент укладання Контракту) істотною умовою договору про закупівлю є можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Судом першої інстанції з посиланням на Звіт про надходження та використання коштів загального фонду за 2007 рік встановлено, що видатки з державного бюджету на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році були затверджені на рік у сумі 20950000,00 грн., надійшло коштів за звітний період –20943581,01грн. та стільки ж становили фактичні видатки.

Згідно п.2.2.1 Контракту відповідач зобов’язався виконувати розподіл фактичних обсягів послуг за даним контрактом у строк не пізніше 16 числа наступного за завітним місяця для складання актів здавання-приймання послуг в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями .

В той же час, відповідачем за період вересень - грудень 2007року розподіл фактичних обсягів послуг в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями, не надавався, у зв’язку зі зменшенням бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб у 2007році.

Згідно п.4.2. Контракту позивач зобов’язався щомісячно протягом 2 робочих днів з дати надання відповідачем розподілу фактичних обсягів послуг за даним контрактом складати акти виконання за надані послуги і зведення на оплату за підсумками роботи технічних засобів з урахуванням п. 2.2.1 цього Контракту, після чого направляти рахунок, акти і зведення замовнику.

З огляду на дане, а також вимоги ст.526ЦК України, слід визнати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача підстав для складання актів виконання за надані послуги і зведень на оплату за підсумками роботи технічних засобів, а відтак і відсутність підстав для надання відповідачу у період з 21.09.2007р. по 31.12.2007р. телекомунікаційних послуг.

Відповідно, надання позивачем відповідачу телекомунікаційних послуг з 21.09.2007р. по 31.12.2007р. включно, здійснено позивачем з порушенням п.п. 2.2.1, 4.2 Контракту, а отже на власний розсуд і ризик останнього. Такий самий висновок міститься і в рішенні господарського суду міста Києва від 17.02.2010р. у справі №54/148-20/38, який в порядку ст.35ГПК України мотивовано прийнято до уваги судом першої інстанції при розгляді справи №20/8.

В той же час, суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги та надаючи оцінку спірним відносинам в контексті ст.22ЦК України, зазначив, що за умови неналежного фінансування відповідач мав припинити передачу сигналу позивачу. Оскільки такого зроблено не було, то відповідач, на думку апеляційного господарського суду, своїми діями став спричиняти витрати позивача поза відносинами, що регулювалися договором.

Втім, позивачем заявлено до стягнення збитки у вигляді неодержаних доходів. Останні ж, як встановлено судами обох інстанцій, спричинені зменшенням бюджетного фінансування, що виключає вину відповідача. Дане свідчить про невідповідність висновків суду апеляційної інстанції встановленим ним обставинам справи.

Отже, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції прийнято постанову із порушенням ч.1 ст.104ГПК України.

В той же час, судом першої інстанції в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст.32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Національної телекомпанії України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011р. у справі №20/8 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011р. у справі №20/8 залишити в силі.

Головуючий, суддя          О. Кролевець

Судді:          Л. Іванова

С. Шевчук