Рішення № 17849362, 26.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.07.11 р. Справа № 40/147

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівка, ідентифікаційний НОМЕР_1

про: стягнення неустойки в сумі 522,03грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю №7 від 10.01.2011р.);

від Відповідача - не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 26.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівка (далі Відповідач) про стягнення неустойки в сумі 522,03грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення орендних правовідносин за договором оренди майна № 3055/2006 від 25.12.2006р. у звязку із закінченням строку його дії та відмовою Орендодавця від подальшої оренди з 04.12.2010р., не повернення обєкту оренди, внаслідок чого за період з 07 січня 2011р. по травень 2011р. була нарахована заявлена до стягнення неустойка, при визначені розміру якої були враховані здійснені після припинення договору орендні платежі.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди майна № 3055/2006 від 25.12.2006р. з додатками та додатковою угодою №1 від 28.04.2007р., довідку про нарахування неустойки, лист №20-06-04-14566 від 31.12.2010р., рішення Господарського суду Донецької області №40/99пд від 07.06.2011р., лист №20-06-03-0544 від 17.05.2011р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відносно статусу і місцезнаходження Відповідача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 10, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 638, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 193, 230, 232, 284, 287 Господарського кодексу України.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не зявився, відзиву та доказів сплати стягуваних сум не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою місця знаходження, встановленою за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.а.с.25, 26), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду (а.с.29).

Представник Позивач у судовому засіданні 26.07.2011р. підтримав свою позицію, викладену письмово, та наполягав на вирішенні спору за наявними у справі документами без участі Відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи, оскільки Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції з підтверджуючими доказами (у разі наявності) по суті розглядуваного спору і від небажання здійснювати свої процесуальні права не може перебувати у залежності реалізації гарантованого ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на вирішення спору впродовж розумного строку.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №3055/2006р. (а.с.а.с. 8-11), згідно п.п. 1.1, 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 33,6кв.м., що розташоване за адресою: Донецька область, м. Костянтинівна, пр. Ломоносова, 132а, яке знаходяться на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу (Балансоутримувач), з метою використання під реалізацію непродовольчих товарів, строком на 360 днів до 20.12.2007р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - жовтень 2006р. становить 70,64грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Положеннями п. 2.4 вказаного договору сторони передбачили, що у разі його припинення приміщення повертається Орендарем Балансоутримувачу за актом приймання-передачі, передбачивши у п. 10.6. можливість автоматичного продовження договору на новий строк за відсутності заяв про припинення або зміну договору. Майно вважається поверненим Орендарем з моменту підписання акту приймання-передачі, обовязок по складанню якого п. 2.5. покладений на сторону, яка передає майно іншій стороні по договору.

Обовязок Орендаря повернути орендоване майно Балансоутримувачу (або іншій вказані Орендодавцем юридичній особі) у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, у разі припинення або розірвання договору закріплений сторонами у п. 5.7 договору.

За змістом п. 10.8. договору закінчення строку його дії визначається у якості однієї з підстави для припинення.

25.12.2006р. відповідно до умов п. 2.1. договору приміщення було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.13).

Додатковою угодою №1 до договору оренди (а.с.а.с. 14) сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати.

Листом №20-06-04-14566 від 31.12.2010р. (а.с.а.с. 14,15) Позивач повідомив Відповідача про закінчення 04.12.2010р. строку дії договору оренди, необхідність повернення майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.19) вказаний лист був відправлений Відповідачем 31.12.2010р.

Листом №20-06-03-05443 від 17.05.2011р. (а.с. 22) Позивач повідомив Орендаря про нарахування неустойки та про необхідність погасити її перед державним бюджетом. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24) вказаний лист був отриманий Відповідачем 20.05.2011р.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.06.2011р. у справі №40/99пд (а.с.а.с.27-28) задоволені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівка суд, встановивши припинення орендних правовідносин за договором оренди №3055/2006р від 25.12.2006р. з 05.12.2010р. внаслідок закінчення його строку та заперечень Орендодавця проти подальшого автоматичного погодження, зобовязав Фізичну особи-підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівка протягом 30-ти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк за актом приймання-передачі орендоване майно нежитлове приміщення загальною площею 33,6кв.м., що розташоване за адресою: Донецька область, м. Костянтинівна, пр. Ломоносова, 132а. Згідно відомостей програми документообігу господарських судів означене рішення не було оскаржене і набрало законної сили 21.06.2011р.

За таких обставин, Позивач, нарахувавши неустойку за період 7 січня 2011р. по травень 2011р., врахувавши здійснені після закінчення строку дії договору орендні платежі в рахунок часткового погашення неустойки (а.с.7), звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, з урахуванням такого:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у звязку з закінченням строку договору та відмовою від його подальшого продовження.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також умовами договору оренди №3055/2006 від 25.12.2006р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №3055/2006 від 25.12.2006р. є належною підставою для володіння та користування майном впродовж орендних відносин та для обовязку із повернення обєкту оренди у разі припинення таких відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обовязковості договору для виконання сторонами.

За змістом ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору, який визначається як проміжок часу, протягом якого сторони управнені здійснювати свої права та обовязки, у зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасником договору, в розглядуваному випадку користуватися Відповідачем майном на правах оренди.

Як встановлено ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, закінчення строку дії договору є підставою для його припинення.

Виходячи із наявних матеріалів справи, строк орендних правовідносин, в межах яких Відповідач міг правомірно володіти та користуватися наявним у нього обєктом оренди, визначався періодом з моменту підписання договору і по 04.12.2010р. включно. Факт припинення орендних правовідносин цією датою є преюдиціальним у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України в контексті наданого до матеріалів справи рішення Господарського суду Донецької області у справі №40/99пд від 07.06.2011р., належних доказів спростування чого (судових актів вищестоящих інстанцій про скасування означених рішень) до справи не надано.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із повернення орендованого майна відповідно до п.5.7. договору оренди №3055/2006 від 25.12.2006р.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються належним виконанням. В свою чергу, неналежне виконання зобовязань, у тому числі щодо строків, є їх порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання обовязку з повернення майна у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобовязання, що мають бути встановлені договором або законом, є сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 означеного Кодексу.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання господарських зобовязань, у тому числі з повернення орендованого майна є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи, що ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України безпосередньо (незалежно від наявності відповідного застереження у договорі) встановлює обовязок Орендаря, який прострочив повернення обєкту оренди, на вимогу Орендодавця сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, оскільки суд перевіривши представлений розрахунок за визначений позивачем період, дійшов висновку про обґрунтованість і можливість задоволення відповідних вимог у повному обсягу в сумі 522,03грн. при цьому суд зауважую про правомірність зарахування Позивачем здійснених після визначеної дати припинення орендних платежів в рахунок погашення неустойки, оскільки призначення платежу не змінює сутності правовідносин із безпідставного продовження користування майном, адже нарахування орендної плати можливе лише в межах чинних орендних правовідносин.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету, скільки Позивач звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівка (ідентифікаційний НОМЕР_1) про стягнення неустойки в сумі 522,03грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівка (ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р №3111509470058, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, УДК у м. Костянтинівці ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686631) суму неустойки в розмірі 522,03 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівка (ідентифікаційний НОМЕР_1) в доход державного бюджету державне мито в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >