Рішення № 17848631, 16.08.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р.

Справа № 5004/1138/11 за позовом приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта", м. Луцьк

до відповідача: субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Луцьк

про зобовязання укласти договір

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 представники (дов. №07/06 від 23.06.2011р.), ОСОБА_4 головний бухгалтер (дов. №08/07 від 20.07.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_5 адвокат (дов. від 01.07.2011р.)

Суть спору: приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" звернулось до суду з позовом до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про зобовязання відповідача укласти з позивачем договір про дольову участь у витратах на утримання будівлі, площ загального користування, прибудинкової території та сплаті комунальних і обовязкових платежів по СТК "Пасаж".

Ухвалою господарського суду від 16.06.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні. Ухвалами суду від 04.07.2011р. та від 25.07.2011р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 08.08.2011р. за клопотанням представника підприємця ОСОБА_1 та з метою надання можливості відповідачу і його представнику ознайомитись із додатково наданими позивачем в обґрунтування позову документами була оголошена перерва до 12.08.2011р. до 09 год. 15 хв.

В судовому засіданні 12.08.2011р. з метою надання можливості представникам позивача ознайомитись із представленим представником відповідача проектом договору про спільне утримання нерухомого майна та подання суду відповідних пояснень з приводу проекту угоди була оголошена перерва до 15.08.2011р. до 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 15.08.2011р. представники позивача посилаючись на долучені останніми в процесі розгляду справи по суті додаткові документи та матеріали, предявлені позовні вимоги підтримали та просять суд задовольнити їх в повному обємі поклавши при цьому на підприємця ОСОБА_1 обовязок відшкодування підприємству "Домінанта" понесених у звязку з поданням позову до суду витрат.

В обґрунтування предявленого до відповідача позову представники позивача посилаються на те, що в пункті 5.2 договору про поділ нежитлового приміщення від 01.08.2007р. договірними сторонами було визначено, що ОСОБА_1 на умовах цих договорів зобовязується відшкодовувати ПП "ВКФ "Домінанта" витрати по утриманню належного позивачу на праві власності торгового комплексу та витрати по експлуатації прилеглої території, площ загального користування, сплаті комунальних і обовязкових платежів та інші витрати, відповідно до частини площі свого приміщення по відношенню до всієї площі будівлі, про що відповідач зобовязувалась укласти з позивачем відповідний договір. Засвідчується представниками позивача також і на ухиленні відповідача від підписання направленого на її адресу примірника проекту договору "Про дольову участь у витратах на утримання будівлі, площ загального користування, прибудинкової території та сплаті комунальних і обовязкових платежів по СТК "Пасаж", що, в свою чергу, виступило підставою для наступного звернення позивача до суду з відповідним позовом.

З приводу наданого в судовому засіданні 12 серпня 2011 року представником відповідача проекту договору про спільне утримання нерухомого майна в редакції підприємця ОСОБА_1 (том 3 а.с. 90-93) представники позивача заперечили посилаючись при цьому на ті обставини, що в даному випадку підприємець ОСОБА_1 в силу положень ст. 181 Господарського кодексу України та з огляду на фактичні обставини справи за наявності заперечень щодо окремих умов запропонованого позивачем проекту договору про дольову участь у витратах на утримання будівлі, площ загального користування, прибудинкової території та сплаті комунальних і обовязкових платежів по СТК "Пасаж", була зобовязана скласти відповідний протокол розбіжностей до проекту угоди, здійснити відповідні застереження в договорі та відправити на адресу приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Зазначених заходів підприємцем-відповідачем вчинено не було, натомість безпідставно представлено суду та позивачу проекти своєї угоди про спільне утримання нерухомого майна, у котрій не визначено загальної суми майбутніх витрат підприємця, а також встановлено річний строк дії договору.

Відповідач у відзиві від 04.07.2011р. на позовну заяву (том 1 а.с. 26-27), представник підприємця ОСОБА_1 в судових засіданнях з приводу предявлених підприємством "Домінанта" позовних вимог заперечують та просять суд в їх задоволенні відмовити посилаючись при цьому на наступні обставини:

Підприємцю ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.02.2006р. належить нежитлове приміщення за адресою: м. Луцьк вул. Карпенка-Карого, 1а загальною площею 24,3 кв.м., а не 26,88 кв.м., як зазначає позивач, дане приміщення зареєстровано у власності підприємця відповідно до договору від 01.09.2007р. про поділ нежитлового приміщення в натурі між співвласниками, має окремий вхід і зареєстровано в ДКП "Волинське обласне БТІ", як окремий обєкт нерухомості. У відповідності до ч. 2 ст. 367 ЦК України, у разі поділу спільного майна між співвласниками, право спільної часткової власності на нього припиняється, а відтак і припиняються обовязки співвласників по утриманню спільного майна. Дане приміщення не повязане з власністю позивача ні коридорами ні іншими місцями загального користування. Приміщення підприємця ОСОБА_1 не має водопостачання, теплопостачання, також остання не користується іншими комунальними послугами окрім електроенергії, оплату за яку відповідач здійснювала згідно лічильника приватному підприємцю ОСОБА_6, користування іншими місцями загального користування (туалетами) здійснюється за окрему плату безпосередньо на місці, будь-яких витрат по утриманню "спільного приміщення та прилеглої території" позивач не несе і обґрунтованих рахунків за весь час володіння приміщенням останньому також не виставлялося.

Зазначається відповідачем також і те, що позивач не має окремого договору з Волиньобленерго на користування і постачання електроенергії, а відтак і не несе будь-яких "спільних" витрат з постачання електроенергії. Оскільки ОСОБА_1 є приватним підприємцем, який працює за спрощеною системою оподаткування (сплачує єдиний податок), то вона звільнена від окремої сплати земельного податку, який фактично включений до сум сплати єдиного податку, у випадку, якщо позивач поніс будь-які витрати по утриманню всього приміщення, то він зобовязаний був надати відповідачу розрахунок понесених реальних витрат, які були б йому оплачені. Таких витрат ПП "ВКФ "Домінанта" не несло і до підприємця ОСОБА_1 не зверталось з вимогою відшкодувати спільні втрати.

Здійснюється представником відповідача також посилання на ті обставини, що загальний розмір запропонованих позивачем витрат на управління та утримання будівлі і місць загального користування 3333,12 грн. є явно завищений, до калькуляцій витрат по утриманню одного квадратного метра СТК "Пасаж" та витрат щодо експлуатації прилеглої території на суму 124 грн. безпідставно та необґрунтовано віднесено витрати щодо утримання площ загального користування будівлі та території, непередбачувані витрати, адміністративні та загально-виробничі витрати.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність предявленого позивачем до відповідача позову та необхідність відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступних встановлених обставин:

13 лютого 2006 року між виробничо-комерційною фірмою "Домінанта", м. Луцьк та громадянкою ОСОБА_1, м. Луцьк було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (том 1 а.с. 10-11) у відповідності до умов котрого ВКФ "Домінанта" було відчужено покупцю, а останнім оплачено за ціною 6804 грн., нежитлове приміщення, зазначене у технічному паспорті за №6, площею 24,3 кв.м., що складає 4/100 частини складсько-торгового комплексу (А-2), який розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого і зазначений за номером 1а. Зазначений договір у встановленому порядку було посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 про що свідчить Витяг з Державного реєстру правочинів від 13.02.2006р. №2079769 (том 1 а.с. 11 на звороті).

01 серпня 2007 року між приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" та громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які є співвласниками у спільній частковій власності складсько-торгового комплексу (А-2) загальною площею 640,9 кв.м., яке знаходиться на вул. Карпенка-Карого, 1а у м. Луцьку, було укладено договір про поділ нежитлового приміщення (том 1 а.с. 12-13) у відповідності до умов котрого договірними сторонами було досягнуто згоди щодо поділу нежитлового приміщення за вищезазначеною адресою, що є їх спільною частковою власністю.

Пунктом 1.1. даного договору визначено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 4/100 частин складсько-торгового комплексу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 13.02.2006 року за №364. Право власності зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.03.2006 року за №12028074 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" 29.03.2006 року за №10243224). Приміщення №6 має площу 24,3 кв.м., вартість його складає 135953 грн.

Пунктами 1.2-1.5 цього договору визначено, що на праві спільної часткової власності іншим договірним сторонам на тих чи інших підставах (посвідчені нотаріального договори купівлі-продажу, Свідоцтво про право власності) належить:

- ОСОБА_8 4/100 частин складсько-торгового комплексу;

- ОСОБА_9 5/100 частин складсько-торгового комплексу;

- ОСОБА_10 20/100 частин складсько-торгового комплексу;

- ПП ВКФ "Домінанта" 67/100 частин складсько-торгового комплексу.

Пунктами 1.6-1.8 договору від 01.08.2007р. сторонами було визначено, що з моменту укладення цієї угоди спільна часткова власність на частину складсько-торгового комплексу (А-2) загальною площею 640,9 кв.м., яке знаходиться у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 1а, і належало фізичним особам ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та юридичній особі ПП ВКФ "Домінанта" припиняється. Поділене нерухоме майно, що належить фізичним та юридичній особі, набуває правового статусу окремого майна. Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, кожному з обєктів присвоюється новий реєстраційний номер. Цей договір про поділ нерухомого майна є самостійним правовстановлюючим документом.

Поруч з цим пунктом 5.2 договору про поділ нежитлового приміщення від 01.08.2007р. було визначено, що за домовленістю між сторонами вирішено, що з моменту нотаріального посвідчення цього договору усі витрати по утриманню складсько-торгового комплексу та витрати щодо експлуатації прилеглої території, інші обовязкові платежі і податки, сторони зобовязуються відшкодовувати у обовязковому порядку пропорційно належній сторонам площі. З цією метою сторони зобовязуються укласти відповідний додатковий договір.

Нотаріальне посвідчення договору про поділ нежитлового приміщення від 01.08.2007р. відбулось 01 серпня 2007 року дану угоду було зареєстровано в реєстрі за №2486 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7

Враховуючи вищезазначені положення пункту 5.2 угоди від 01.08.2007р. про поділ нежитлового приміщення 15 квітня 2011 року приватним підприємством "ВКФ "Домінанта" на адресу ОСОБА_1 було направлено пропозицію (лист №07/04 том 1 а.с. 14) та відповідний проект договору з калькуляціями (том 1 а.с. 15-16) щодо підписання договору "Про дольову участь у витратах на утримання будівлі, площ загального користування, прибудинкової території та сплаті комунальних і обовязкових платежів по СТК "Пасаж" у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 1а" (докази направлення пропозиції та вручення останньої відповідачу фіскальний чек відділення звязку від 15.04.2011р. №7096, опис вмісту цінного листа від 15.04.2011р. та поштове повідомлення про вручення ОСОБА_1 листа з додатками 21.04.2011р. том 1 а.с. 17).

Підприємцем ОСОБА_1 було проігноровано направлену на її адресу пропозицію щодо укладення відповідного договору, проект угоди не підписано та не повідомлено позивача про своє рішення стосовно подальшого укладення між сторонами відповідної угоди.

Викладені обставини виступили підставою для звернення приватного підприємства "ВКФ "Домінанта" до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обовязковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобовязані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

В даному випадку переддоговірний спір, що виник між сторонами у справі, був прийнятий до розгляду та розглядається по суті господарським судом на підставі ст. 187 ГК України, оскільки зобовязання субєктів господарювання щодо укладення договору про дольову участь у витратах на утримання будівлі, площ загального користування, прибудинкової території та сплаті комунальних і обовязкових платежів по СТК "Пасаж" виникли з договору про поділ нежитлового приміщення від 01.08.2007р.

При цьому судом також взято до уваги те, що не дивлячись на придбання частини обєкту нерухомого майна та подальше виділення відповідних часток в цьому майні громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, саме останні в якості субєктів підприємницької діяльності зобовязані укласти з приватним підприємством "ВКФ "Домінанта" відповідну угоду щодо порядку прийняття дольової участі у витратах на утримання будівлі, площ загального користування, прибудинкової території та сплаті комунальних і обовязкових платежів по СТК "Пасаж", а відтак виступати відповідачами у справі за відповідним позовом, оскільки належні останнім на праві власності частини нерухомого майна ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 використовують не інакше, як з метою здійснення та реалізації своєї підприємницької діяльності.

У відповідності із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст. 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на власний розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обовязковим для виконання сторонами.

При вирішенні даного спору по суті судом також було взято до уваги і ту обставину, що, як це вбачається із преамбули договору про поділ нежитлового приміщення від 01.08.2007р. договірними сторонами за цією угодою виступали приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта", громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Отже, підписавши між собою договір про поділ нежитлового приміщення від 01.08.2007р., а також посвідчивши зазначений договір нотаріально, договірні сторони погодились на умови, які в ньому викладені.

Із змісту договору про поділ нежитлового приміщення від 01.08.2007р. (п. 5.2 угоди) випливає, що, виявляючи власну волю, сторони закріпили свій обовязок як співвласників будівлі, усі витрати по утриманню складсько-торгового комплексу та витрати щодо експлуатації прилеглої території, інші обовязкові платежі і податки з моменту нотаріального посвідчення договору відшкодовувати у обовязковому порядку пропорційно належній площі, про що сторони зобовязувались укласти відповідний додатковий договір.

Договір про поділ нежитлового приміщення від 01.08.2007р., зокрема в частині пункту 5.2 угоди, предметом судових розглядів не виступав, недійсним чи зміненим, не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Враховуючи ті обставини, що договірними сторонами за угодою від 01.08.2007р. про поділ нежитлового приміщення, а саме приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта", громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 взяті на себе зобовязання щодо укладення між собою окремого додаткового договору про дольову участь у витратах на утримання будівлі, площ загального користування, прилеглої території та сплаті комунальних і обовязкових платежів виконано не було, тому суд вважає, що укладення такого договору є спільним договірним зобовязанням останніх.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна його умов не допускається.

З огляду на викладене суд вважає, що договір про поділ нежитлового приміщення від 01.08.2007р. виступає підставою виникнення обовязку сторін за цим договором приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта", громадян ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, котрі здійснюють підприємницьку діяльність, укласти між собою договір про дольову участь у витратах на утримання будівлі, площ загального користування, прибудинкової території та сплаті комунальних і обовязкових платежів по СТК "Пасаж" і, в свою чергу, усуває можливість безпосереднього звернення ПП "ВКФ "Домінанта" до кожного із співвласників окремо із відповідними пропозиціями щодо укладення окремих договорів про дольову участь у витратах на утримання будівлі, а відтак і подальшого звернення приватного підприємства до суду з відповідними позовами про зобовязання кожної із сторін окремо укласти із підприємством відповідний договір на відповідних умовах.

У відповідності до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Наданими в судовому засіданні представниками сторін поясненнями стверджується те, що впродовж періоду 2007-2011 років приватним підприємством "ВКФ "Домінанта" на адресу підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідного проекту спільного договору щодо дольової участі у витратах на утримання будівлі, площ загального користування, прибудинкової території та сплаті комунальних і обовязкових платежів по СТК "Пасаж" не направлялось. Окремих укладених між зазначеними субєктами господарювання договорів щодо дольової участі також не існує.

Викладене розцінюються судом як недотримання договірними сторонами за угодою про поділ нежитлового приміщення від 01.08.2007р. положень угоди щодо укладення додаткового договору на пропорційне відшкодування (в залежності від площі приміщень, що знаходяться у власності сторін) витрат по утриманню складсько-торгового комплексу та витрат щодо експлуатації прилеглої території, інших обовязкових платежів і податків.

Разом з цим у відповідності до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З огляду на викладене суд вважає, що в аспекті положень п. 5.2 угоди про поділ нежитлового приміщення від 01.08.2007р. сторони за цією угодою, а саме приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта", громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, котрі здійснюють підприємницьку діяльність, не інакше як за спільним волевиявленням зобовязані укласти між собою додатковий договір на пропорційне відшкодування (в залежності від площі приміщень, що знаходяться у власності сторін) витрат по утриманню складсько-торгового комплексу та витрат щодо експлуатації прилеглої території, інших обовязкових платежів і податків, із обовязковим визначенням при цьому усіх істотних умов такого договору, зокрема, в частині розмірів, порядку та строків внесення відповідних платежів, складових цих платежів та ін.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку позивач не довів належними та допустимими доказами відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України підставність своїх вимог та наявність порушення своїх прав, що відповідно до ст. 1 ГПК України виступало б підставою для звернення до суду за їх захистом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 179, 180, 181, 187 Господарського кодексу України, ст.ст. 638, 649 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33-35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

16.08.11