Рішення № 17848563, 10.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

10.08.2011Справа №5002-24/2268-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна компанія 2006" (25015, м. Кіровоград, площа Дружби Народів, 3, кім.309)

До відповідача Установи "28 УНР" ( м. Євпаторія, вул.Казаса 15)

Про стягнення 17 742,57 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1, представник, довіреність №27 від 12.01.2011 р.

Обставини справи: до господарського суду звернулося ТОВ "Перша будівельна компанія 2006" з позовом до Установи "28 УНР" про стягнення 17 742,57 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 10.05.2009р. між ТОВ "Перша будівельна компанія 2006" та Установою "28 УНР" укладений договір поставки товарного бетону №10/05/09.

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, доданими до позовної заяви.

Станом на 30.04.2011р. за відповідачем виникла заборгованість за договором №10/05/09 у розмірі 13822,19 грн.

Таким чином, позивач визначає суму позову у розмірі 17 742,57 грн., у тому числі: 13822,19 грн. заборгованість за договором та пеня і 3% річних у загальній сумі 3920,38 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд встановив, що підставою зменшення вказана сплата суми основного боргу у розмірі 13882, 19 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача пеню та 3% річних у розмірі 3920, 38 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 02.08.2011 р. суд прийняв вказану заяву позивача до розгляду.

02.08.2011р. у засіданні суду представником позивача було заявлене письмове клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст.69 ГПК України у межах передбачених чинним законодавством, до 14 серпня 2011р.

Судом вказане клопотання було задоволене та ухвалою від 02.08.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 14.08.2011 р.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що сума основного боргу ним сплачена у повному обсязі. Також вказав, що у порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України позивачем було заявлено вимогу про стягнення пені за період прострочки 510 днів, що протирічить чинному законодавству України. Також відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення пені.

Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

10.05.2009 р. між позивачем по справі ( Постачальник ) та відповідачем по справі (Покупець ) був укладений договір №10/05/09 поставки товарного бетону ( а. с. 7 8 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору в порядку та умовах, визначених цим договором, постачальник зобовязується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується прийняти і оплатити товар бетон.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору сума договору складається з суми поставок товару згідно до заявок та видаткових накладних, підписаних представниками сторін.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору покупець зобовязався проводити оплату постачальнику згідно до рахунків протягом 5 ти банківських днів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що у виконання умов вищевказаного договору позивач поставив на користь відповідача обумовлений договором товар на загальну суму 1204000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками фактурами та довіреностями на отримання товару ( а. с. 19 75 ).

Однак відповідач взяті на себе зобовязання виконав неналежним чином, сплативши за придбаний бетон лише 1190 177,81 грн.

Вказане привело до виникнення заборгованості за поставлений бетон у розмірі 13 822,19 грн., в звязку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Судом встановлено, що відповідач після порушення провадження по справі погасив заборгованість за основним боргом, що підтверджується платіжним дорученням №42 від 01.08.2011 р.

Відповідно до п. 1 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Враховуючи той факт, що відповідачем заборгованість за отриманий бетон у розмірі 13822,19 грн. грн. була сплачена після звернення до суду позивача з вказаним позовом, суд вважає за необхідне провадження по справі у даній частині припинити на підставі п. 1 1 ст. 80 ГПК України.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3362,58 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6. 2 вищевказаного договору при порушенні терміну оплати згідно п. 4.1 вказаного договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 26.12.2009 р. по 19.05.2011 р.

Однак відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При таких обставинах, позивач має право нарахувати пеню у відношенні відповідача за порушення грошового зобовязання тільки за період з 26.12.2009 р. по 25.06.2010 р., тобто за шість місяців.

Також позивачем по справі було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення пені.

З вказаного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням вказаного, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 30.05.2011 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції ГС АР Крим, то позивач, відповідно, має право, в межах строку позовної давності, на стягнення пені, нарахованої за період з 30.05.2010 р. по 25.06.2010 р.

При таких обставинах, враховуючи все вищевказане, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 199,37 грн. підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3163,21 грн. у позові необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 579,40 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з ним погодився та вважає, що стягненню підлягає 3% річних за період з 26.12.2009 р. по 19.05.2011 р. у розмірі 579,40 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зауважує, що державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносно стягнення заборгованості у розмірі 13 822,19 грн. суд покладає на відповідача, оскільки заборгованість у даній частині була погашена після звернення позивача до суду з вказаним позовом.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 15.08.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 15.08.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Провадження по справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 13822,19 грн. припинити.

3.Стягнути з Установи "28 УНР" ( м. Євпаторія, вул. Казаса, 15, ідентифікаційний код 249674801059 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна компанія 2006", (25015, м. Кіровоград, площа Дружби Народів, 3, кім.309, ідентифікаційний код 34448536 ) пеню у розмірі 199,37 грн., 3% річних у розмірі 579,40 грн., державне мито у розмірі 146,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194,21 грн.

4.В частині стягнення пені у розмірі 3163,21 грн. у позові відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.