Рішення № 17847826, 07.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/13007.07.11 За позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укагроресурс-1»

Про стягнення 100111,04 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 921 від 05.07.2011

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укагроресурс-1»69391,97 грн. основного боргу, 5126,13 грн. пені, 6644,19 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 2055,19 грн. 3% річних, а також 12036,13 грн. пені та 4857,43 грн. штрафу в розмірі 7% в порядку ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва від 30.12.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 було порушено провадження у справі № 3/130 та призначено її до розгляду на 30.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/130 від 30.06.2011, в звязку з незявленням представника позивача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 14.06.2011, розгляд справи було відкладено на 07.07.2011.

Відповідач в судове засідання 07.07.2011 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 14.06.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.07.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.12.2008 між Комунальним підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»(орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення (обєкт оренди) загальною площею 46,8 кв. м. приміщення, що розміщено за адресою пр.-т Перемоги, 82-а, що підтверджується актом здачі-приймання від 02.01.2009.

Згідно п. 1.2. договору визначено мету оренду 46,8 кв. м. під розміщення офісу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

01.06.2009 згідно акту здачі-приймання орендар передав, а орендодавець прийняв приміщення площею 6 кв. м., яке було предметом договору оренди від 30.12.2008 та знаходиться за адресою м. Київ, пр.-т Перемоги, 82-а.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що договір діє з 02.01.2009 по 31.12.2009.

Згідно п. 8.3. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення містяться в статті 764 Цивільного кодексу України та ст. 284 Господарського кодексу України.

Належних доказів в підтвердження того, що договір у визначеному порядку припинений сторонами не подано.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 2.1. договору орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва, затвердженої рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради.

Відповідно до п. 2.2. за користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну мату, розмір якої за перший місяць складає 2 340,00 грн. та ПДВ 468,00 грн. всього 2 808,00 грн., далі - згідно невідємного додатку до даного поговору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Пунктом 3.2.14. договору сторони визначили, що понад орендну плату за відповідними рахунками орендар зобовязується:

- брати участь у загальних витратах по управлінню, експлуатації, поточному ремонту житлового фонду та утримання прибудинкової території. Участь орендаря у витратах не може бути вище розміру дійсної суми витрат, які припадають на орендаря пропорційно займаної ним площі по відношенню до всієї жилої та нежилої площі будинку, споруди, тощо.

- відшкодовувати податок на землю на розрахунковий рахунок обслуговуючої організації пропорційно займаної ним площі по відношенню до всієї жилої та нежилої площі будинку, споруди, тощо.

- сплачувати вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання безпосередньо постачальникам таких послуг.

- сплачувати амортизаційні відрахування

- своєчасно самостійно або через відповідні організації сплачувати на розрахунковий рахунок обслуговуючої організації вартість фактично спожитих комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, центральне опалення, тощо) та експлуатаційних витрат, за тарифами, встановленими чинним законодавством України або органами місцевого самоврядування та об'ємом наданих послуг. Якщо орендар здійснює додаткові витрати по комунальним послугам чи по експлуатації, повязаної з особливостями діяльності орендаря, останній сплачує всі додаткові витрати повністю.

В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані та скріплені печатками обох сторін, згідно яких позивач надав, а відповідач прийняв послуги оренди та комунальні послуги на суму 77091,77 грн.:

№ ОУ-0000082 від 31.03.2009 на суму 1175,39 грн.;

№ ОУ-0000001 від 30.01.2009 на суму 3843,47 грн.;

№ ОУ-0000038 від 27.02.2009 на суму 2365,24 грн.;

№ ОУ-0000059 від 31.03.2009 на суму 3150,90 грн.;

№ ОУ-00000156 від 30.06.2009 на суму 540,43 грн.,

№ ОУ-0000097 від 30.04.2009 на суму 3191,96 грн.;

№ ОУ-0000123 від 29.05.2009 на суму 3218,72 грн.;

№ ОУ-0000171 від 30.06.2009 на суму 2820,89 грн.;

№ ОУ-0000284 від 30.09.2009 на суму 541,04 грн.;

№ ОУ-0000203 від 31.07.2009 на суму 2849,83 грн.;

№ ОУ-0000243 від 31.08.2009 на суму 2849,83 грн.;

№ ОУ-0000281 від 30.09.2009 на суму 2849,83 грн.;

№ ОУ-0000403 від 31.12.2009 на суму 779,48 грн.;

№ ОУ-0000321 від 30.10.2009 на суму 2871,11 грн.;

№ ОУ-0000345 від 30.11.2009 на суму 2 895,24 грн.;

№ ОУ-0000388 від 31.12.2009 на суму 2925,00 грн.;

№ ОУ-0000158 від 31.03.2010 на суму 2152,39 грн.;

№ ОУ-0000033 від 29.01.2010 на суму 2949,61 грн.;

№ ОУ-0000094 від 26.02.2010 на суму 2999,28 грн.;

№ ОУ-0000136 від 31.03.2010 на суму 3 089,87 грн.;

№ ОУ-0000394 від 30.06.2010 на суму 604,67 грн.;

№ ОУ-0000218 від 30.04.2010 на суму 3115,63 грн.;

№ ОУ-0000292 від 31.05.2010 на суму 3115,63 грн.;

№ ОУ-0000366 від 30.06.2010 на суму 3115,63 грн.;

№ ОУ-0000634 від 30.09.2010 на суму 508,76 грн.;

№ ОУ-0000460 від 30.07.2010 на суму 3115,63 грн.;

№ ОУ-0000556 від 31.08.2010 на суму 3115,63 грн.;

№ ОУ-0000617 від 30.09.2010 на суму 3150,29 грн.;

№ ОУ-0000889 від 31.12.2010 на суму 705,24 грн.;

№ ОУ-0000725 від 29.10.2010 на суму 3235,06 грн.;

№ ОУ-0000804 від 30.11.2010 на суму 3250,09 грн.

Однак позивач в позовній заяві вказує на те, що за вище переліченими актами відповідачу було надано послуг на загальну суму 77091,80 грн., тоді як насправді сума наданих послуг становить 77091,77 грн., а отже позивачем при підрахунку загального розміру наданих за вищевказаними актами послуг допущено арифметичну помилку.

Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання договору та незалежно від наслідків власної господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно п. 3.2.19. договору після припинення (розірвання) дії даного договору до моменту повернення обєкту оренди орендодавцю за актом прийому-передачі, орендар зобовязаний вносити плату за фактичне у користування обєктом оренди в розмірі орендної плати, а також відшкодовувати витрати на утримання прибудинкової території та інші витрати загального користування, сплачуючи комунальні послуги, витрати на обслуговування внутрішньо-будинкових мереж та обладнання.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.2.1. договору орендар зобовязався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків щодо внесення плати за оренду нежитлового приміщення та комунальні послуги, амортизаційні витрати, плату за землю в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 69391,94 грн.

Як вбачається з наданих позивачем актів відповідачу було надано послуги на загальну суму 77091,77 грн. і як зазначає позивач відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 7699,83 грн., а отже борг становить : 77091,77 7699,83 = 69391,94 грн. Слід зазначити, що розмір боргу в сумі 69391,94 грн. також підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом звірки взаєморозрахунків від 07.07.2011.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 69391,94 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 0,03 грн. в позові слід відмовити, оскільки позивачем допущено помилку при підрахунку та не доведено порушення його права щодо несплати відповідачем боргу в сумі 0,03 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобовязань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати орендної плати, що не суперечить вищезазначеним вимогам.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 2.5. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендну плату до 20 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобовязання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої, за розрахунками позивача у періоди що не перевищують шестимісячного строку, становить 4559,33 грн.

Слід зазначити, що позивачем при розрахунку розміру пені застосовано облікову ставку НБУ в розмірі 7,75%, тоді як у спірні періоди нарахування діяли інші її розміри і оскільки, у суду відсутні повноваження виходити за межі предявлених позовних вимог суд погоджується із заявленим позивачем розміром пені нарахованої на суму боргу по орендній платі в сумі 4559,33 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4559,33 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобовязань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині сплати комунальних платежів.

В п. 7.2. договору, на який позивач посилається в обґрунтування нарахування пені на вказані платежі, йде мова про відповідальність лише за несвоєчасне перерахування орендної плати.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені, нарахованої на борг за комунальні послуги, в розмірі 497,61 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

В іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 69,22 грн. також слід відмовити за безпідставністю нарахування (позивачем допущено помилку при підрахунку загального розміру пені).

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 6644,19 грн. та 3% річних в сумі 2055,19 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6644,19 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 2055,19 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення в порядку ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України 4857,43 грн. 7% штрафу та 0,1% пені в сумі 12036,13 грн. слід зазначити наступне

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобовязання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже з положень даної статті вбачається, що зазначені санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобовязання фінансується за рахунок державного кредиту;

-вони підлягають застосуванню тільки за два види правопорушень, а саме:

за порушення умов зобовязання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобовязання - стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, вказані санкції є видом відповідальності за порушення зобовязань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобовязання.

Оскільки, спеціальною нормою щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань є частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України, а не норма частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, позовні вимоги в частині стягнення 4857,43 грн. 7% штрафу та 0,1% пені в сумі 12036,13 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обовязок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укагроресурс-1»(м. Київ, пр.-т Перемоги, 82, код ЄДРПОУ 21664106) на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (м. Київ, пр.-т Перемоги, 82, код ЄДРПОУ 31753249) 69391 (шістдесят девять тисяч триста девяносто одну) грн. 94 коп. основного боргу, 4559 (чотири тисячі пятсот пятдесят девять) грн. 33 коп. пені, 6 644 (шість тисяч шістсот сорок чотири) грн. 19 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 2055 (дві тисячі пятдесят пять) грн. 19 коп. 3% річних, 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 194 (сто девяносто чотири) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 13.07.2011.