Рішення № 17847823, 11.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/36-53/24311.07.11

За позовом Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” в особі Київської філії "Сіті"

до відповідача 1: Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

до відповідача 2: Головного управління Державної фельд'єгерської служби України

про стягнення 6 951,89 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 10.01.11.

від відповідача1: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 6 від 04.01.11.

відповідача 2: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі відповідач 1) страхового відшкодування в розмірі 4 399 грн. в порядку регресу, а також 400,31 грн. пені, 230, 95 грн. 3 % річних, 1 205,33 грн. збитків від інфляції, та з Головного управління Державної фельд'єгерської служби України (далі відповідач 2) 510 грн. франшизи, 29,33 грн. 3 % річних, 176,97 грн. збитків від інфляції.

В судовому засіданні 16.04.2010 було прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1 на користь позивача 3 780,21 грн., (2 491,90 грн. основного боргу, 226,76 грн. пені, 161,97 грн. 3% річних та 899,58 грн. збитків від інфляції), з відповідача 2 на користь позивача 3 127,07 грн. (510,00 грн. франшизи, 1567,10 грн. шкоди, повязаної із втратою товарного вигляду автомобіля, 140,20 грн. 3% річних та 909,77 грн. збитків від інфляції).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини працівника відповідача 2 при виконанні ним службових обовязків було завдано майнової шкоди позивачу.

Представник відповідача 1 у відзиві на позов зазначає, що позивач не надав відповідачу повного пакету документів для виплати страхового відшкодування в порядку регресу, а також відповідач 2 вказує, що позивач не надав достовірний доказ підтверджуючий пошкодження автомобіля, застрахованого саме позивачем.

Відповідач 2 у відзиві на позов зазначає, що позивачем не надано доказів сплати суми шкоди, повязаної із втратою товарного вигляду або її частини.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.2010 № 12/36 позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 № 12/36 рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2010 № 12/36 змінено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011 № 12/36 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 № 12/36 та рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2010 № 12/36 скасовано та справу передано на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2011 справу прийнято до провадження судді Грєхової О. А., справі присвоєно № 12/36-53/243 та розгляд справи призначено на 27.05.2011.

В судовому засіданні 27.05.2011 представник відповідача 1 надав суду письмові пояснення на позов, в яких зазначає, що відповідач погоджується сплатити страхове відшкодування в сумі 2491,90 грн. у відповідності до Висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 663 від 25.06.2007.

Ухвалою суду від 27.05.2011 відкладено розгляд справи на 20.06.2011 та замінено позивача його правонаступником.

У звязку з тим, що суддя Грєхова О. А. з 14.06.2011 перебувала на лікарняному, відповідно до розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 20.06.2011 розгляд справи № 12/36-53/243 передано судді Кирилюк Т. Ю.

В судовому засіданні 20.06.2011 представник відповідача 2 надав суду письмові пояснення на позов в яких зазначив, що позивачем не було сплачено суму втрати товарної вартості, оскільки позивач сплатив суму страхового відшкодування не на підставі Висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 663 від 25.06.2007, а на підставі рахунку-фактури складеного по фактично виконаним роботам з ремонту автомобіля.

Представник позивача в судовому засіданні 20.06.2011 подав письмові пояснення в яких вказав, що у відповідності до чинного законодавства України позивачу відшкодовуються в тому числі і втрати товарної цінності; здійснена виплата на підставі рахунку-фактури обґрунтовується тим, що у позивача не було інформації про постачальників послуг з ремонту автомобіля, які готові були провести ремонт дешевше ніж було запропоновано ТОВ «ІТСУкраїна»; для цілей визначення збитку, який підлягає відшкодуванню відповідачем 2, вважається, що позивач сплатив ОСОБА_3., вартість втрати товарної вартості у розмірі 1567,10 грн.; зобовязання зі сплати відповідачем 2 компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, виникло в момент, коли сталася відповідача ДТП, зобовязання відповідача 1 зі сплати страхового відшкодування за полісом на користь позивача виникло в день отримання відповідачем 1 заяви позивача про виплату страхового відшкодування та доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 20.06.2011 відкладено розгляд справи на 11.07.2011.

У звязку з виходом судді Грєхової О. А. з лікарняного, відповідно до розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 01.07.2011, розгляд справи № 12/36-53/243 передано судді Грєховій О. А.

В судовому засіданні 04.07.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 11.04.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2011 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач 1 заперечив на позов.

Відповідач 2 в судове засідання 11.07.2011 не зявився.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.11.2006 між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом № 19-3370393 (далі - Договір).

Згідно з Договором було застраховано автомобіль Мерседес-Бенц Е 500, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (далі - автомобіль Мерседес). Страхування проводилось відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ № 19-1, зареєстрованих Міністерством фінансів України за реєстраційним номером № 0650744 (далі - Правила страхування).

Згідно з рішенням зборів акціонерів ВАТ УСК "Гарант-АВТО" від 04 грудня 2006, ВАТ УСК "Гарант-АВТО" було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", а Київську дирекцію страхування "Гарант-АВТО-Сіті" - у Київську філію "Сіті". Зазначені обставини підтверджуються витягом із Статуту ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", Свідоцтвом про державну реєстрацію позивача, довідками з ЄДРПОУ та Положенням про Київську філію "Сіті" ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" (наявні в матеріалах справи).

26.05.2007 року у місті Києві, на вулиці Малій Житомирській відбулося зіткнення двох автомобілів: зазначеного вище автомобіля Мерседес та автомобіля Шкода, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 (власник автомобіля Шкода відповідач 2). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Мерседес був пошкоджений. Пошкодження автомобіля Мерседес підтверджується відповідною довідкою ДАІ (копія наявна в матеріалах справи).

Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_4 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2007р. та довідкою ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 17 червня 2007р. (копії в матеріалах справи).

Для визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Мерседес, Експертний центр "Експерт-Сервіс Авто" провів автотоварознавче дослідження. Згідно з Висновком № 633 спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження, матеріальний збиток складає 6 665,51 грн. (копія в матеріалах справи).

Також на доказ вартості ремонту автомобіля позивач надав суду рахунок-фактуру № СФ-0000901 від 21 червня 2007, з якого вбачається, що вартість ремонту автомобіля Мерседес склала 4 569 грн.

Позивач сплатив вартість ремонту автомобіля Мерседес у розмірі 4 569 грн., що піддержується копією платіжного доручення № 2085 від 10.07.2007.

Як вбачається з платіжного доручення № 2085 від 10.07.2007 підставою для сплати страхового відшкодування став в тому числі рахунок-фактура № СФ-0000901 від 21 червня 2007р.

Судом встановлено, що у вказаному рахунку-фактурі зазначений перелік робіт, які були здійсненні в порядку відновлювального ремонту.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи.

Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб Шкода, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Мерседес-Бенц Е 500, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, належить відповідачу 2. Цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну під час ДТП, застрахована відповідачем 1, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА/953633 від 01.01.2007.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем Шкода, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 підтверджується Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2007р.

Як вбачається з Постанови Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 працював в компанії відповідача 2.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

А оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача 2 застрахована відповідачем 1, то відповідальність за завдану шкоду в ДТП несе відповідач 1.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Шкода, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у відповідача 1 на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВА/953633 від 01.01.2007).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У звязку з наведеним, до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування автотранспорту, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19-3370393, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа власник пошкодженого автомобіля марки Мерседес-Бенц Е 500, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 має до відповідача 1, як до особи, відповідальної за завдані відповідачем 2 збитки згідно укладеного договору обовязкового страхування.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставин особами, відповідальними за збитки, завдані власнику пошкодженого автомобіля Мерседес-Бенц Е 500, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 в результаті ДТП, є:

- Закрите акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія";

- Головне управління Державної фельд'єгерської служби України.

14.12.2007 позивач направив відповідачеві 2 претензію № 09/12/07 про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка була отримана адресатом 20.12.2007 р. (копія претензії та копія відповідного повідомлення про вручення рекомендованого листа додаються).

Листом від 27.12.2007 № 1793 відповідач 2 повідомив, що його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем 1 відповідно до полісу № ВА/9536333 (копії листа та полісу залучені до матеріалів).

Позивачем на адресу відповідача 1 було направлено претензію від 10.01.2008 щодо сплати в порядку регресу суми шкоди в розмірі в розмірі 4909,00 грн.

На доказ отримання заяви відповідачем 1 позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.01.2008.

Відповідач 1 відповіді на претензію не надавав.

Позивач в позовній заяви заявив про стягнення з відповідача 2491,90 грн. - суми страхового відшкодування з вирахуванням суми франшизи.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 названого Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів Полісу ВА/953633 від 01.01.2007 розмір франшизи становить 510,00 грн.

Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу до відповідача 1 в частині суми страхового відшкодування в розмірі 2491,90 грн., відповідно до заявленої суми позивачем по справі.

Крім того, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 суми франшизи в розмірі 510,00 грн. також є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача 2суми шкоди, повязаної із втратою товарного вигляду автомобіля в розмірі 1 567,10 грн. необхідно зазначити наступне.

Як зазначено в ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Натомість позивач не надав суду доказів виплати страхового відшкодування в розмірі 1567,10 грн. шкоди, повязаної із втратою товарного вигляду автомобіля.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги до відповідача 2 в частині 1567,10 грн. шкоди, повязаної із втратою товарного вигляду автомобіля є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у відповідності до наданих позивачем обґрунтувань позовних вимог.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача 1 пеню у розмірі 226,76 грн.

Правовідносини у сфері страхування регулюються, зокрема главою 67 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Законом України “Про страхування”, Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, за змістом яких сторонами за договором страхування є страховик та страхувальник, між якими в силу договору страхування виникають цивільні зобовязання.

За приписами статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування”до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача на підставі приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України “Про страхування”, перейшло саме право вимоги, яке ОСОБА_3 мав до відповідача 1, як до страховика цивільної-правової відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.

Натомість, позивач звернувся до відповідача 1 з регресною вимогою про відшкодування відповідачем страхової виплати. Тобто, між сторонами спору не виникло договірних відносин, оскільки зобовязання відповідача відшкодувати шкоду не повязане з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобовязань, що унеможливлює висновок про наявність між сторонами зобовязання, а відтак і застосування відповідальності за його порушення.

Таким чином, нарахування пені на суму страхового відшкодування в порядку регресу є безпідставним.

Посилання позивача на ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в обґрунтування заявленої суми пені є помилковим, оскільки у даній статті іде мова про відповідальність за прострочення виплати страхового відшкодування особі, яка має право на отримання такого відшкодування, а не про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

З огляду на викладене, вимогу про стягнення з відповідача 1 пені у розмірі 226,76 грн. суд вважає безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 161,97 грн. 3% річних та 899,58 грн. збитків від інфляції та з відповідача 2 140,20 грн. 3% річних та 909,77 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки,

Згідно з ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. якщо інший розмір не встановлений законом.

В свою чергу, стаття 27 Закону України "Про страхування" зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.1 ч; 3 ст.22, ст.993, ч-1 ст.1191 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України "Про страхуватися" до позивача (скаржника) виключно у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи відповідача, відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних).

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про стягнення з відповідача 1 161,97 грн. 3% річних та 899,58 грн. збитків від інфляції та з відповідача 2 140,20 грн. 3% річних та 909,77 грн. збитків від інфляції

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 35, ЄДРПОУ 24580961) страхове відшкодування в сумі 2 491 грн. (дві тисячі чотириста девяносто одна) грн. 90 коп., державне мито в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 82 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 77 (сімдесят сім) грн. 79 коп.

3. Стягнути з Головного управління Державної фельд'єгерської служби України (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 19, код ЄДРПОУ 14292513, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 35, ЄДРПОУ 24580961) франшизу в розмірі 510 (пятсот десять) грн. 00 коп., державне мито в сумі 9 (девять) грн. 45 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 19 (девятнадцять) грн. 24 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 12.07.2011