Рішення № 17847615, 07.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/23907.07.11 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія

"ВіДі - Страхування", с. Софіївська Борщагівка

ДоПриватного акціонерного товариства Страхова компанія "Еталон", м. Київ

про відшкодування шкоди 23 933,97 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 пред. по довір.

Від відповідачаОСОБА_2 пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 23933,97 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 07.07.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача надав письмовий відзив, в якому по суті визнав суму страхового відшкодування та заперечував проти задоволення пені.

В судовому засіданні 07.07.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2010 року між громадянином ОСОБА_4, як страхувальником, та позивачем, як страховиком, було укладено Договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту № CLAd 0025, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству і пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням автомобілем «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер д/н НОМЕР_1

21 травня 2010 року на проспекті Червонозоряний, 57 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, автомобіля «Toyota», д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля «ВАЗ-2107», д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3

Відповідно до розширеної довідки ВДАІ № 150 від 25.05.2010р. по факту ДТП відносно ОСОБА_3 за порушення ним вимог п.п. 10.1, 10,3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. (із змінами та доповненнями), були складені адміністративні матеріали і направлені до Солом'янського районного суду м. Києва для подальшого прийняття рішення.

14 червня 2010 року постановою Солом'янського районного суду м. Києва було встановлено, що ОСОБА_3. 01.05.2010р. о 16 год. 50 хв., в АДРЕСА_1, керуючи автомобілем марки «ВАЗ», д/н НОМЕР_3, порушив п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху - під час зміни напрямку руху, а саме перестроюванні, не врахував дорожньої обстановки, не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкоди в русі іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Corolla», д/н НОМЕР_1 що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Даною постановою ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

16 червня 2010 року до позивача звернувся ОСОБА_4 із Заявою про виплату страхового відшкодування (вх. № 15/04/9.01/1113.10 від 15.06.2010р.) в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

12 серпня 2010 року позивач на підставі Страхового акту № АС-002723 від 17.07.2010р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи з Рахунку №ВДиС-0003957 від 31.05.2010р., Акту виконаних робіт № ВДИСА-006964 від 08.08.2010р. та враховуючи Звіт про визначення вартості матеріального збитку № 162 від 04.06.2010р., здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 19 647,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1044 від 12.08.2010р.

Позивач зазначає, що ним також були понесені витрати що технічного асістансу від у розмірі - 400 грн. та витрати на проведення експертного автотоварознавчого досліджений з визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу у розмірі 330 грн.

Загалом витрати позивача, у зв'язку з даною ДТП, склали 20 377, 18 грн.

Цивільна відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована у відповідача за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8733332 від 08.01.2010р.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою (заявою про виплату страхового відшкодування) вих. № 15/04/8.04/337-10 від 13.09.2010р., яка супроводжувалася пакетом документів необхідних для прийняття рішення. Регресна вимога була отримана відповідачем 10.09.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, страхове відшкодування добровільно не сплатив.

Засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи та відповідно визнаються судом належними доказами , якими посвідчуються наведені факти .

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач добровільно не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тоді як виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів.

Позивач документально підтвердив своє право на відшкодування та нарахував про стягнення з відповідача пені у розмірі 1955,65 грн., 1222,63 грн. інфляційних втрат та три відсотка річних у розмірі 378,51 грн., посилаючись на прострочення останнім строку виплати страхового відшкодування.

Суд не погоджується з наведеними доводами позивача, виходячи з наступного.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному випадку пені.

Суду не надано письмової угоди щодо неустойки, яка була укладена між сторонами.

У відповідності до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат.

Регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується пенею, трьома відсотками річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні і підстав для задоволенні цієї частини вимог позову не вбачається .

Позивачем понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля та витрати на послуги з технічного асістансу. Позивач просить суд стягнути вказані витрати з відповідача, проте, нормативного обґрунтування таких вимог суду не надав. Враховуючи вищевикладене, суд вважає вказані вимоги недоведеними , необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача щодо стягнення страхового відшкодування та по суті вимоги в цій частині визнав.

За таких обставин, позов визнається судом частково обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон»(03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, під. № 2, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»(08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі 19647 (девятнадцять тисяч шістсот сорок сім) грн. 18 коп., 196 (сто девяносто шість) грн. 47 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 12 липня 2011 року.