Рішення № 17847573, 12.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 13/31512.07.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН» До 1. Міністерства промислової політики України

2. Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

3. Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

Про стягнення 5190523,22 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Соломко М.М. директор, протокол № 2 від 10.06.1993

ОСОБА_1. по дов. № б/н від 06.05.2010

Від відповідача-1 ОСОБА_2. по дов. № 20/1-6-147 від 24.03.2011

Від відповідача-2 не зявились

Від відповідача-3 ОСОБА_3 по дов. № 85 від 24.12.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН»про стягнення з Міністерства промислової політики України боргу за надані Казенному підприємству «Запорізький титано-магнієвий комбінат»юридичні послуги згідно договору № 52 від 10.01.2005, який складається з : 2465537,43 грн. основного боргу, 1447803,63 грн. збитків віз зміни індексу інфляції, 204673,38 грн. 3% річних, 172587,62 грн. 7% штрафу та 899921,16 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 (суддею Курдельчук І.Д.) порушено провадження у справі № 13/315 та призначено її до розгляду на 20.07.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 13/315 від 20.07.2010, в звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача 2, розгляд справи був відкладений на 26.08.2010.

В судовому засіданні 26.08.2010 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Міністерства промислової політики України боргу за надані Казенному підприємству «Запорізький титано-магнієвий комбінат»юридичні послуги згідно договору № 52 від 10.01.2005, який складається з : 2465537,43 грн. основного боргу, 1447803,63 грн. збитків віз зміни індексу інфляції, 224330,13 грн. 3% річних, 172587,62 грн. 7% штрафу та 899921,16 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 13/315 від 26.08.2010 провадження у справі було зупинено до заміни Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»правонаступником Державним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Не погоджуючись з прийнятою судом ухвалою від 26.08.2010 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 13/315 від 23.09.2010 ухвалу Господарського суду міста Києва № 13/315 від 26.08.2010 скасовано повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2010 справу № 13/315 призначено до розгляду на 14.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 строк розгляду справи № 13/315 продовжено на 15 днів та відкладено її розгляд на 22.10.2010.

22.10.2010 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Міністерства промислової політики України боргу за надані Казенному підприємству «Запорізький титано-магнієвий комбінат»юридичні послуги згідно договору № 52 від 10.01.2005, який складається з : 2540191,88 грн. основного боргу, 1548810,48 грн. збитків віз зміни індексу інфляції, 235881,01 грн. 3% річних, 172587,62 грн. 7% штрафу та 899921,16 грн. пені.

Ухвалою від 22.10.2010 суддею Курдельчук І.Д. задоволено заяву про самовідвід у даній справі.

Згідно розпорядження Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/84 від 01.11.2010 справу № 13/315 передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 13/315 від 02.11.2010 справу призначено до розгляду на 18.11.2010.

Відповідач 2 вимог ухвали суду від 02.11.2010 не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідачем 2 до відділу діловодства суду 17.11.2010 було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач 1 у поданому в судовому засіданні 18.11.2010 відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. Відповідно до п. 4 договору № 52 від 10.01.2005 за невиконання або неналежне виконання зобов'язань сторони (TOB «СНН»та КП «ЗТМК») несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства. Зауважує, що Міністерство промислової політики України не є стороною у договорі. Відповідно до ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобовязаннями казенного підприємства. До предявлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен предявити вимогу до основного боржника. Мінпромполітики звертає увагу суду на ту обставину, що Міністерство буде нести відповідальність перед TOB «СНН»за невиконання підприємством договірних зобов'язань лише в тому разі, якщо належних КП «ЗТМК»коштів буде недостатньо для погашення боргу. Доказом такої недостатності може бути лише постанова державного виконавця про повернення стягувану виконавчого документа у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення за виконавчим документом, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»), що підтверджується судовою практикою, а саме Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2009 у справі № 18/281. Міністерство є неприбутковою бюджетною установою і повністю утримується за рахунок коштів держбюджету, а всі наявні рахунки мають цільове призначення. В Міністерстві не передбачені як рахунки, з яких можуть бути стягнуті кошти згідно майбутнього рішення суду, так і кошти на покриття боргів підпорядкованих підприємств. Враховуючи наведене, просить в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 18.11.2010 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 30.11.2010.

29.11.2010 відповідачем 2 до відділу діловодства суду подано клопотання про зупинення провадження у справі № 13/315 до вирішення по суті спору у справі № 37/579. Клопотання мотивовано тим, що Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»подано позов про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 (який є підставою позову TOB «СНН»). За даним позовом Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 37/579, про що винесено відповідну ухвалу. Розгляд справи призначено на 08.12.2010. Оскільки позовні вимоги ТОВ «СНН»ґрунтуються саме на договорі про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005, що є предметом позову у справі № 37/579 про визнання цього договору недійсним, відповідач 2 вважає неможливим розгляд справи № 13/315 до вирішення повязаної з нею іншої справи.

Представник відповідача 1 підтримав заявлене клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі заперечував.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд встановив, що 16.11.2010 Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН»про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 було визнано подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, в звязку з чим порушено провадження у справі № 37/579 та призначено її до розгляду на 08.12.2010.

Враховуючи те, що спір у справі № 37/579, повязаний з вирішенням спору по суті у даній справі, господарський суд ухвалою від 30.11.2010 зупинив провадження у справі № 13/315 до вирішення спору по суті у справі № 37/579.

Позивачем 23.02.2011 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідачів 2465537,43 грн. основного боргу, 1548810,48 грн. збитків віз зміни індексу інфляції, 235881,01 грн. 3% річних, 172587,62 грн. 7% штрафу та 899921,16 грн. пені.

Позивач звернувся до господарського суду із заявою про поновлення провадження у справі № 13/315, посилаючись на те, що Господарський суд міста Києва 13.12.2010 у справі № 37/579 відмовив КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»в позові повністю, а Київський апеляційний господарський суд 07.02.2011 залишив рішення господарського суду без змін. 07.04.2011 Вищий господарський суд України касаційну скаргу державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»у справі № 37/579 залишив без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 залишив без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 поновлено провадження у справі № 13/315 та призначено її до розгляду на 14.06.2011.

Відповідачем 2 до відділу діловодства суду 14.06.2011 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 13/315 від 14.06.2011, в звязку з незявленням в судове засідання представників відповідачів та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 06.06.2011, розгляд справи було відкладено на 22.06.2011.

Позивачем 21.06.2011 до відділу діловодства суду подано клопотання про заміну у справі № 13/315 Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»його правонаступником Державним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

В судовому засіданні 22.06.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 13/315 від 22.06.2011, на підставі ст.ст. 24, 25 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі іншим відповідачем Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Відповідачем 3 в судовому засіданні 22.06.2011 подано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки згідно п. 7 ст. 77 Господарського кодексу України єдиною підставою для звернення з позовом до органу управління (Міністерства промислової політики України) є встановлений факт відсутності коштів у казенного підприємства. В той же час Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»раніше було подано у судове засідання виписку з його банківського рахунку про наявність грошових коштів у розпорядженні підприємства. Вказаний факт свідчить про безпідставність позовних вимог до Міністерства промислової політики України. Зазначає, що зі змісту ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобовязань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобовязання. Таким чином, хоча відповідач 2 і відноситься до підприємства державного сектора економіки, та воно не здійснило ані порушень відносно умов зобовязання щодо якості, ані порушень зобовязань з передачі товарів, виконання робіт чи надання послуг, а тому застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 7% штрафу та 0,1% пені, є незаконним. Крім цього, зазначає, що сума інфляційних витрат розрахована позивачем з 16.08.2007 неправильно, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочив платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки, починаючи з наступного місяця, за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, тому за вказаний позивачем період борг має бути стягнутий з урахуванням інфляції починаючи з вересня 2007 року.

Позивачем 05.07.2011 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1 - 2465537,43 грн. основного боргу, 1812701,42 грн. збитків віз зміни індексу інфляції, 286948,03 грн. 3% річних, 172587,62 грн. 7% штрафу та 899921,16 грн. пені.

Відповідач 1 у поданих в судовому засіданні 05.07.2011 письмових поясненнях просить в позові до Міністерства промислової політики України відмовити, оскільки останній як орган управління Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»в силу п. 5 ст. 74 Господарського кодексу України не несе субсидіарну відповідальність за зобовязання державного підприємства.

Відповідач 3 у поданих в судовому засіданні 05.07.2011 письмових поясненнях та в судовому засіданні 07.07.2011 запереченнях вважає, що заявлені позивачем 22.10.2010 вимоги про стягнення 7% штрафу та пені є додатковими вимогами, що раніше не були заявлені в позові, а тому на думку відповідача 3 відбулась зміна предмету позову.

В судовому засіданні 05.07.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 07.07.2011.

Позивачем 07.07.2011 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідачів 2465537,43 грн. основного боргу, 1812701,42 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 286948,03 грн. 3% річних, 172587,62 грн. 7% штрафу та 899921,16 грн. пені.

В судовому засіданні 07.07.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12.07.2011.

Відповідачем 1 в судовому засіданні 12.07.2011 подано письмові пояснення, в яких звертає увагу на наступне. Відповідно до п. 4 договору № 52 від 10.01.2005 за невиконання або неналежне виконання зобов'язань сторони (TOB «СНН»та КП «ЗТМК») несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства. Міністерство промислової політики України не є стороною у договорі. Вини Міністерства у порушенні зобовязань ДП «ЗТМК»перед TOB «СНН»немає. ДП «ЗТМК»є правонаступником усіх прав та обовязків Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Відповідно до п.5 ст.74 ГКУ держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобовязаннями. ДП «ЗТМК»несе відповідальність за своїми зобовязаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством, за виключенням основних фондів. Довідка ПАТ «КБ «Актив-банк»про рух грошових коштів, яка відповідно до судової практики Вищого господарського суду України є належним доказом платоспроможності ДП «ЗТМК». Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог до Міністерства промислової політики України.

В судовому засідання 12.07.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі по відношенню до Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»підлягає припиненню з огляду на наступне

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»(далі - Закон).

Статтею 33 Закону встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи (ст. 36 Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частина 2 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Пункт 7 ст. 59 Господарського кодексу України, визначає, що субєкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно п. 3 ст. 17 Закону в Єдиному державному реєстрі зокрема містяться такі відомості щодо органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: - дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру (ч. 2 ст. 20 Закону).

В наявному в матеріалах справи витязі з ЄДР виданого станом на 14.06.2011 зазначено, що Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(код ЄДРПОУ 00194731) як юридична особа є припиненою та правонаступником останнього є Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено, що Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»є ліквідованим.

Згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є стороною в справі, ліквідовано.

Зважаючи на те, що відповідача 2 ліквідовано, провадження у справі по відношенню до Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.01.2005 між Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(замовник, КП «ЗТМК») та Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН»(виконавець) було укладено договір № 52 про надання юридичних послуг (далі - договір).

Згідно статуту Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», затвердженого наказом Міністерства промислової політики України № 577 від 15.11.2010 та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради Запорізької області 04.01.2011, Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»створено у процедурі реорганізації шляхом перетворення та є правонаступником всіх прав та обовязків Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснити усі необхідні юридичні дії для підписання додаткової угоди до договору № 2-10/8-98 від 28.04.1998, укладеним між Державним комітетом України по матеріальних резервах та КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», про приведення цін вищевказаного договору відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 1998р.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що замовником не було у повному обсязі сплачено вартість наданих юридичних послуг, в звязку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2465537,43 грн. та за несвоєчасне виконання зобовязань позивачем нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1812701,42 грн. та 3% річних в сумі 286948,03 грн. Крім цього в порядку ст. 231 Господарського кодексу України позивачем нарахована пеня в розмірі 899921,16 грн. та штраф 7% в сумі 172587,62 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 2.2. договору сторони цього договору додатковою угодою можуть змінити або доповнити перелік послуг, прав та обовязків сторін.

Сторонами було укладено наступні додаткові угоди до договору : № 1 від 21.06.2005, № 1/2 від 22.07.2005, від 16.02.2006, № 1/3 від 16.11.2006, № 1/4 від 17.05.2007.

Після підписання всіх додаткових угод, перший розділ договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 має наступну редакцію

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснити усі необхідні юридичні дії для визнання постанови Кабінету Міністрів України № 229-12 від 27.02.1998 у частині незаконною та скасування її. А саме у частині: «на договірних засадах», «відпуск зазначених цінностей здійснити як товарний кредит на період до одного року зі сплатою 25 відсотків облікової ставки Національного банку від вартості запозичених матеріалів за цінами, що діятимуть на час відпуску», «та своєчасне проведення розрахунків з Державним комітетом по матеріальних резервах».

Замовник доручає виконавцю здійснити всі дії, направлені на підписання акту звірки між КП «ЗТМК»та Держкомрезервом України станом на 01.12.2006 за договором № 2-10/8-98 від 23.04.1998 узгодження всіх розбіжностей між КП «ЗТМК»та Держкомрезервом з метою зменшення заборгованості КП «ЗТМК»відповідно до законодавства України.

Згідно п. 1.2. договору замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснити усі необхідні юридичні дії для визнання договору № 2-10/8-98 від 23.04.1998 року недійсним у частині, або для підписання мирової угоди з метою зменшення заборгованості КП «ЗТМК»відповідно до законодавства України, або для підписання графіку відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 538-р.

Відповідно до п. 1.3. договору станом на момент підписання додаткової угоди № 1/2 від 22.07.2005 від Держкомрезерву надійшов проект договору від 01.12.2004 у якому КП «ЗТМК»повинно виплатити держкомрезерву наступні суми коштів:

Основний борг 5877929,27 доларів США та 25268792,77 грн.;

Сума відсотків за період користування позичкою 2573651,61 доларів США та 10605944,03 грн.

Штрафні санкції з 01.01.2000 по 10.02.2000:

Штраф 53868589,47 грн.,

Пеня 5198318,88 грн.,

Загалом 59066908,35 грн.

Загальна сума боргу 8451581,58 доларів США та 94941645,15 грн.

Суми заборгованості зазначені станом на 01.12.2004 та без врахування ПДВ.

Відповідно до п. 1.4. договору фактом виконання робіт за цим договором є

- рішення суду, яке вступило в законну силу про визнання постанови Кабінету Міністрів України № 229-12 від 27.02.1998 незаконною у частині, яка зазначена у п. 1.1. даного договору, або

- рішення суду про визнання договору № 2-10/8-98 від 23.04.1998 недійсним у частині, або

- рішення суду, яке вступило в законну силу, або мирова угода між КП «ЗТМК»та Держкомрезервом України, затверджена судом, в якої зменшена заборгованість КП «ЗТМК» відносно до вимог Держкомрезерву України, або

- акт звірки та графік погашення заборгованості КП «ЗМТК»перед Держкомрезервом України за договором № 2-10/8-98 від 23.04.1998 згідно п. 4 розпорядження Кабінету міністрів України від 29.11.2001 № 538-р.

Згідно п. 1.5. договору загальна сума боргу КП «ЗМТК», без нарахування ПДВ, перед Держкомрезервом України, яка зазначена в п. 1.3. цього договору, додатково включає суму відсотків, без нарахування ПДВ, за період користування позичкою після 01.12.2004 відповідно до акту звірки, що надається Держкомрезервом України для підписання.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується сторонами про здійснення позивачем юридичних дій результатами яких стало : Держкомрезерв України та КП «ЗМТК»підписали акт звірки від 01.12.2006; Держкомрезерв України та КП «ЗМТК»відповідно до п. 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 538-р підписали графік погашення заборгованості за договором № 2-10/8-98 від 23.04.1998; Держкомрезерв України та КП «ЗМТК»підписали мирову угоду від 14.06.2007 у справі № 42/547Т, яка була затверджена судом ухвалою № 42/547Т від 25.07.2007.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1/2 в редакції угоди № 1/4 від 17.05.2007 винагорода за договором про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 складає 5% від різниці між загальною сумою боргу, зазначеною у п. 1.3., п. 1.5. цього договору за курсом НБУ на дату здійснення факту виконання робіт, та сумою без нарахування ПДВ, яка буде зазначена в документі, який підтверджує факт виконання робіт відповідно до п. 1.4. цього договору. На суму винагороди виконавця додатково нараховується ПДВ відповідно до законодавства.

Держкомрезерв України станом на 21.11.2006 відповідно до договору № 2-10/8-98 від 28.04.1998 та акту звірки від 21.11.2006 нарахував відсотки за користування кредитом у наступних сумах 2 800 471,29 доларів США та 12039022,09 грн.

Загальна сума боргу КП «ЗТМК»перед Держкомрезервом України за договором № 2-10/8-98 від 28.04.1998 станом на 01.12.2006 за курсом Національного банку України 5,05 грн./дол. США складала 133 982 680,44 грн., в т.ч. ПДВ:

53 868 589,47 грн. (штраф) + 5 198 318,88 грн. (пеня) + (5 877 929,27 дол. США х 5,05 грн./дол. США (основний борг у валюті) + (2 800 471,29 дол. США х 5,05 грн./дол. США (відсотки станом на 21.11.2006)) + 21 057 327,32 грн. (основний борг у гривнях) без ПДВ + 10 032 518,41 грн. (відсотки станом на 01.12.2006) з ПДВ = 133 982 680,44 грн.

Після проведеної TOB «СНН»роботи заборгованість КП «ЗТМК»перед Держкомрезервом України станом на 01.12.2006 із зупиненням нарахування відсотків та фіксування курсу грн./дол. США відповідно до акту звірки від 01.12.2006 та мирової угоди від 14.06.2007 складає 70 324 806,64 грн., без ПДВ:

5 877 929,27 дол. США х 5,05 грн./дол. США (основний борг у валюті) + (2 643 475,89 дол. США х 5,05 грн./дол. США ) +21 057 327,32,77 грн. (основний борг у гривнях) без ПДВ + 6 234 379,73 грн. (відсотки станом на 01.12.2006) без ПДВ = 70 324 806,64 грн.

Таким чином, після надання юридичних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН»заборгованість КП «ЗТМК»перед Держкомрезервом України за договором № 2-10/8-98 від 28.04.1998 зменшилась на 63 657 873,80 грн. (133 982 680,44 грн. - 70 324 806,64 грн.).

1 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН»та Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»було складено акт виконаних робіт до договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005, який містить перелік документів, які отримав замовник щодо виконання виконавцем договору.

Згідно вищевказаного акту сторони погодили, що сума винагороди виконавця згідно даного договору та підписаного акту складає 3 497 472,43 грн., в тому числі ПДВ 582 912,07 грн., з урахуванням раніше отриманого авансу в сумі 300 000,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обовязок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обовязковою підставою для здійснення замовником свого обовязку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

В матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 01.08.2007, який підписано та скріплено печатками обох сторін договору та підтверджує надання юридичних послуг позивачем, винагорода за які становить 3 497 472,43 грн.

Враховуючи те, що договір та укладені до нього додаткові угоди не містять встановленого строку виконання зобовязання відповідачем 3 по сплаті за наданні позивачем послуги, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобовязання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся до КП «ЗТМК»з вимогою № 01/08-2 від 01.08.2007 про сплату боргу з винагороди в розмірі 3 497 472,43 грн. до якої було додано рахунок-фактуру № СФ-0000004 від 01.08.2007.

Відповідна вимога на суму 3 497 472,43 грн. була вручена директору КП «ЗТМК» Теліну В.В. 08.08.2007. Представник відповідача 3 не спростовував факту отримання даної вимоги.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач 3 з серпня 2007 року по червень 2008 року КП «ЗТМК»сплатило на рахунок TOB «СНН»1 031 935,00 грн. та як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 01.03.2009, підписаного обома сторонами, борг перед позивачем складає 2465537,43 грн.

Отже, по закінченню семиденного строку предявлення вимоги (до 16.08.2007) замовник борг за надані послуги позивачу повністю не сплатив.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що замовник в порушення взятих на себе зобовязань по сплаті вартості винагороди за надані юридичні послуги повністю не виконав, в звязку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2465537,43 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 основного боргу в розмірі 2465537,43 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що замовник у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 1812701,42 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 286948,03 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1812701,42 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 286948,03 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення в порядку ст. 231 Господарського кодексу України 899921,16 грн. 7% штрафу та 0,1% пені в сумі 172587,62 грн. слід зазначити наступне

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобовязання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені та штрафу.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже з положень даної статті вбачається, що зазначені санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобовязання фінансується за рахунок державного кредиту;

-вони підлягають застосуванню тільки за два види правопорушень, а саме:

за порушення умов зобовязання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобовязання - стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, вказані санкції є видом відповідальності за порушення зобовязань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобовязання.

Оскільки, спеціальною нормою щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань є частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України, а не норма частини другої ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, позовні вимоги в частині стягнення 899921,16 грн. 7% штрафу та 0,1% пені в сумі 172587,62 грн. задоволенню не підлягають.

В позові по відношенню до відповідача 1 слід відмовити з наступних підстав

Позивач в обґрунтування позовних про стягнення заборгованості також з Міністерства промислової політики України посилається на ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України положення якої передбачають, що у разі недостатності коштів у казенного підприємства відповідальність за зобовязаннями останнього несе субсидіарно орган, до сфери управління якого входить підприємство.

Проте, станом на день вирішення спору Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»перетворено у Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат», а тому Міністерство промислової політики України, до сфери управління якого входить Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»не має нести відповідальність за зобовязаннями останнього.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Не приймаються до уваги твердження відповідача 3 про те, що нарахування інфляційних витрат здійснено позивачем неправильно, оскільки як вбачається з розрахунку, що значиться в заяві про збільшення позовних вимог поданої до суду 07.07.2011, позивач починає нараховувати інфляційні витрати з вересня 2007 року, а не з 16.08.2007 як вказує відповідач 1.

Не відповідають дійсності твердження відповідача 3 про те, що заявлені позивачем 22.10.2010 (заява про збільшення позовних вимог) вимоги про стягнення 7% штрафу та пені є додатковими вимогами, що раніше не були заявлені в позові, оскільки в поданій до суду позовній заяві позивачем заявлялись дані вимоги.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, п. 6 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі по відношенню до Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»припинити.

3. Стягнути з Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(вул. Теплична, 18, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 00194731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН» (вул. Кіквідзе, 18-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 19354019) 2465537 (два мільйони чотириста шістдесят пять тисяч пятсот тридцять сім) грн. 43 коп. основного боргу, 1812701 (один мільйон вісімсот дванадцять тисяч сімсот одну) грн. 42 коп. збитків віз зміни індексу інфляції, 286948 (двісті вісімдесят шість тисяч девятсот сорок вісім) грн. 03 коп. 3% річних, 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 107 (сто сім) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

5. В позові по відношенню до Міністерства промислової політики України відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 13.07.2011.