Рішення № 17833933, 20.06.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р. Справа № 5016/1353/2011(1/97)

м. Миколаїв

За позовом: Публічне акціонерне товариство “БАНК ФОРУМ”

/02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7/

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “ДОМОВІТ. ДИЗАЙН-ЦЕНТР”

/54000, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 82 /

про: звернення стягнення не предмет іпотеки, шляхом визнання права власності. Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1, довіреність № 10/00-97 від 07.06.11р.,

.

Від відповідачане зявився. Суть спору: позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю торговельного центру (складається з літ.А-1-2-3 нежитлова будівля торговельного центру , цегла залізобетон, загальною площею 8014 кв.м., літ. Б - навіс металевий № 1- огорожа, № 1 покриття), що знаходиться за адресою : м.Миколаїв, проспект Миру, 1/1, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_2 28.02.2007р. за реєстровим № 150, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством “БАНК ФОРУМ”.

У відповідності зі статтями 64, 77 Господарського процесуального кодексу України ухвали господарського суду від 10.05.2011р. про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 06.06.2011р., від 06.06.2011року про відкладення розгляду справи на 20.06.2011року, направлені рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача /54000, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 82/, тобто відповідач вважається належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідач правом, передбаченим ст.59 Господарського процесуального кодексу України щодо надання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову не скористався. Вимоги ухвал господарського суду від 10.05.2011р. та від 06.06.2011 року, щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача - суд

в с т а н о в и в:

24.07.2006р. між сторонами був укладений кредитний договір № 16/06/02-KL, за умовами п. 1.1 якого позивач зобовязався надати відповідачу кредитні кошти у формі кредитної лінії для закупівлі товару, поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 650000,00 грн. на термін до 20.07.2007 р.

В подальшому додатковими угодами № 1 від 06.09.2006р., № 2 від 15.09.2006р., № 3 від 26.10.2006р., № 4 від 28.02.2007р., № 5 від 01.01.2007р., № 6 від 30.05.2008р., № 6 від 30.05.2008р., № 7 від 27.06.2008р., № 8 від 31.07.2008р., № 9 від 29.01.2009р., № 11 від 08.07.2010р., № 12 від 09.07.2010р. умови договору щодо розміру процентної ставки та терміну погашення кредиту неодноразово змінювались.

Додатковою угодою № 12 від 09.07.2010р. до кредитного договору № 16/06/02-KL від 24.07.2007 р. сторони внесли зміни до пункту 1 кредитного договору виклавши його в наступній редакції: «банк встановлює позичальнику не відновлювальну кредитну лінію для купівлі валюти на погашення заборгованості по кредиту та нарахованим процентам з максимальним лімітом заборгованості в сумі 65739852,86 грн. Кредитні кошти надаються строком до 23.08.2010р. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 15 процентів річних»(а.с. 39-43).

Пунктом 3.3.2 кредитного договору на відповідача покладено обовязок не пізніше визначеного п.п. 1.2 цього договору строку повернути банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

На виконання умов кредитного договору та додаткових угод до нього, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 65739852,86 грн., що підтверджується заявками відповідача на видачу кредитних коштів та меморіальними ордерами № 35261 від 26.07.2006р., № 37989 від 28.07.2006р., № 1697 від 02.08.2006р., № 31952 від 25.07.2006р., № 2424 від 02.08.2007р., № 2198 від 02.03.2007р., № 40438 від 27.10.2006р., № 53669 від 28.02.2007р., № 11605 від 09.08.2006р., № 9426 від 07.09.2006р., № 9777 від 08.08.2006р. (а.с. 73-94).

В порушення вищезазначених умов договору та норм Цивільного кодексу України, відповідач не здійснював погашення кредиту, відповідно до графіку, та не сплачував відсотки за користування кредитом.

Отже, згідно розрахунку позивача, станом на час звернення до суду з позовом, заборгованість відповідача за кредитним договором складає 98857674,51 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 65739852,86 грн., заборгованість зі сплати відсотків - 7 375471,14 грн., пеня за прострочення повернення кредиту 23929306,44 грн. пеня по процентам 1808044,07 грн., штраф 5000,00 грн.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (про позику), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором, 28.02.2007 р. сторонами був укладений іпотечний договір (т.1 а.с. 46-51), посвідчений приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_2 28.02.2007 р, зареєстрований в реєстрі № 151/4.

09.07.2010р. сторонами був укладений договір про внесення змін до вказаного іпотечного договору (т. 2 а.с. 70-71).

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору відповідач передав в іпотеку позивачу нерухоме майно (предмет іпотеки) - нежитлову будівлю торгового центру (літ. А -1-2-3 нежитлова будівля торгівельного центру, цегла залізобетон, загальною площею 8014,0 кв.м, літ. Б навіс металевий, №1-огорожа, № 1-покриття), що знаходиться за адресою м.Миколаїв, проспект Миру , будинок 1/1, яка належить відповідачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 23 лютого 2007 року, на підставі рішення Миколаївської міської ради № 2233 від 27 жовтня 2006 року, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 23 лютого 2007 року, зареєстрованого «Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації»23 лютого 2007 року в книзі 25, номер запису 2813, реєстраційний номер 16409666, згідно з даними витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 23 лютого 2007 року за № 13682950.

Згідно із звіту про оцінку нежитлової будівлі торгівельного центру, виданого 31.03.2011 р. субєктом оціночної діяльності ОСОБА_3, узгоджена ринкова вартість нежитлової будівлі торгівельного центру складає 45930000 грн. (а.с. 63-101).

Відповідно до п. 5.1 договору, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках невиконання основного зобовязання, або порушення порядку його виконання та інших випадках, передбачених основним зобовязанням, цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 5.4 іпотечного договору сторонами передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.п. 6.3, 6.4 договору іпотеки, сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися за вибором іпотекодержателя, шляхом: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»та направлення вирученої суми на погашення заборгованості за основним зобовязанням. У випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, застереження в цьому договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

В звязку з невиконанням позичальником своїх зобовязань за кредитним договором, позивач 22.02.2011р. направив іпотекодавцю вимогу про усунення порушень основного зобовязання (Кредитного договору № 16/06/02-KL від 24.07.2006р.) з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі її невиконання.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано суду доказів, які могли б служити підтвердженням виконання вказаних договірних зобовязань.

У відповідності зі ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Приписами частини 1 ст.7 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Дане положення також передбачено ст.590 Цивільного кодексу України.

Статтєю 37 Закону України “Про іпотеку” визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.33 Закону України “Про іпотеку” та п.5.4 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства “БАНК ФОРУМ” (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, код ЄДРПОУ 21574573) суми заборгованості за кредитним договором № 16/0602-KL від 24 липня 2008 р. в розмірі 45930000,00 грн. на предмет іпотеки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “ДОМОВІТ. ДИЗАЙН-ЦЕНТР”(54000, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 82, код ЄДРПОУ 23401635), а саме нежитлову будівлю торговельного центру (складається з літ.А-1-2-3 нежитлова будівля торговельного центру , цегла залізобетон, загальною площею 8014 кв.м., літ. Б - навіс металевий № 1- огорожа, № 1 покриття), що знаходиться за адресою : м.Миколаїв, проспект Миру, 1/1, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_2 за реєстровим № 150 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством “БАНК ФОРУМ” (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, код ЄДРПОУ 21574573).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “ДОМОВІТ. ДИЗАЙН-ЦЕНТР”(54000, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 82, код ЄДРПОУ 23401635) на користь Публічного акціонерного товариства “БАНК ФОРУМ” (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, код ЄДРПОУ 21574573), держмито в сумі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.I.Васильєва

Повний текст рішення складено 29.06.2011 року.