Ухвала суду № 17832, 13.06.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.06.06р.

Справа № 7/5

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю спільного німецько-британо-українського підприємства "Трансгазбуд", м. Дніпропетровськ, на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (постанова від 28.07.2005 р.)

У справі

За позовом Одеської залізниці, м. Одеса

до Товариства з обмеженої відповідальністю спільного німецько-британо-українського підприємства "Трансгазбуд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 4 994 176, 27 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від відділу державної виконавчої служби: державний виконавець Василега І.В., дов. № 9 від 23.05.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне німецько-британо-українське підприємство “Трансгазбуд” (м. Дніпропетровськ) звернулося зі скаргою на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції при примусовому виконанні наказу господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2005р. у справі № 7/5 та просить:

- визнати неправомірними дії органу Державної виконавчої служби –Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції по винесенню постанови від 28.07.2005р. про арешт коштів боржника, вчиненню дій по арешту грошових коштів, що належать боржнику та містяться на рахунку 26001138854001 в ПриватБанку м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код 31659846;

- постанову Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 28.07.2005р. про арешт коштів боржника, що належать боржнику та містяться на рахунку 26001138854001 в ПриватБанку м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код 31659846, скасувати повністю.

Скарга мотивована тим, що постанова про арешт коштів боржника від 28.07.2005р. винесена незаконно, а саме з порушенням вимог ст. 59 Закону України „Про банки та банківську діяльність”.

Одеська залізниця просить залишити скаргу без задоволення. Одеська залізниця посилається на п.8 інформаційного листа Вищого господарського суду України за № 01-8/2229 від 25.11.2005р., в якому зазначено з посиланням на лист Національного банку України від 08.08.2005р. № 18-311/3482-7852, що постанова державного виконавця про арешт коштів, яка винесена на виконання рішення суду про стягнення коштів, є обов’язковою для виконання; винесення судом додаткового рішення про арешт коштів чинним законодавством не вимагається.

Державна виконавча служба у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, що діє замість Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та на виконанні якої знаходиться наказ господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2005р. у справі № 7/5, проти скарги заперечує, посилається на правомірність винесення постанови, що оскаржується.

Скарга прийнята до розгляду 24.01.2006р. та цієї ж дати провадження з розгляду скарги зупинено. 25.04.2006р. провадження поновлено, розгляд скарги призначено в судове засідання на 24.05.2006р. Заявник скарги був належним чином та завчасно попереджений про дату та час розгляду скарги, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 3327510, однак явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Розгляд справи відкладено на 13.06.2006р. До початку судового засідання від заявника скарги надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку представника. Клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню. Заявник скарги не послався на поважність причин неявки в судове засідання, не підтвердив ці причини доказами. Крім того, судове засідання вже було відкладено раніше, в тому числі, в зв’язку з неявкою заявника скарги. Суд враховує також, що згідно зі ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника Державної виконавчої служба у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, господарський суд встановив наступне.

06.07.2005р. Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2005р. у справі № 7/5 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного німецько-британо-українського підприємства “Трансгазбуд” на користь Одеської залізниці боргу на загальну суму 4 938 579, 67 грн. Згідно пункту 2 зазначеної постанови боржнику встановлено строк добровільного виконання рішення - до 13.07.2005р. В пункті 3 зазначено про те, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору 493 857, 97 грн. та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій.

Відповідно до постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 28.07.2005р. про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти, що належать боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю спільному німецько-британо-українському підприємству “Трансгазбуд” та містяться на рахунку 26001138854001 в КБ „ПриватБанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код 31659846.

Заявник скарги не погодився з правомірністю винесення постанови про арешт коштів боржника та оскаржив її.

Відповідно до ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження”, в редакції, що діяв на час винесення оскаржуваної постанови, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на підставі рішення суду накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, в редакції, що діяла на час винесення оспорюваної постанови, арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, а також звільнення такого майна з-під арешту здійснюються виключно за рішенням суду. Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а так само зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється відповідно до законів України на підставі рішення суду. Операції за рахунками відновлюються за рішенням суду.

Оскільки виконавча служба при вчиненні виконавчих дій по арешту коштів виконувала саме рішення господарського суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного німецько-британо-українського підприємства “Трансгазбуд” на користь Одеської залізниці боргу на загальну суму 4 938 579, 67 грн., виконавчою службою не порушено вимог ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження”.

Аналогічна позиція висловлена в листі Вищого господарського суду України від 25.11.2005 N 01-8/2229. Такої ж позиції притримується і Національний банк України (лист Національного Банку України від 08.08.2005 N 18-311/3482-7852).

За викладеного, господарський суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги –відмовити.

Суддя

Л. А. Коваль