Рішення № 17831777, 26.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2011 р. Справа № 6/069-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Флеш” про стягнення боргу за договором № 207095 на виконання робіт від 01 серпня 2007 року,

представники:

позивача: ОСОБА_1. (дов. № 1/239 від 12.05.2010 року);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2011 року Відкрите акціонерне товариство “Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва” (далі ВАТ «Укрводпроект”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Флеш” (далі ТОВ “Флеш”, відповідач) про стягнення боргу за договором № 207095 на виконання робіт від 01 серпня 2007 року.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 207095 на виконання робіт від 01 серпня 2007 року щодо сплати вартості виконаних позивачем робіт. У звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 19620 грн суму основного боргу, 1524,72 грн суму пені, 815,98 грн 3% річних та 7777,76 грн інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17 червня 2011 року порушено провадження у справі № 6/069-11 та призначено її до розгляду на 12 липня 2011 року.

У звязку з неявкою в судове засідання 12 липня 2011 року представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 26 липня 2011 року.

Присутній в судовому засіданні 26 липня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 22 липня 2011 року вдруге не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення за адресою, що вказана в позовній заяві та яка відповідає адресі у довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на відповідача.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством “Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва” (виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Флеш” (замовник, відповідач у справі) укладено договір № 207095 на виконання робіт від 01 серпня 2007 року щодо сплати вартості виконаних позивачем робіт, відповідно до умов якого (п. 1.1.), замовник доручає, а виконавець приймає на себе розробку (передачу) науково-технічної продукції (виконання робіт), а саме, водопостачання та водовідведення житлового масиву (котеджного містечка) на землях ТОВ “Флеш” в с. Вабля Бородянського району, Київської області. Проект.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору за розроблену науково-технічну продукцію (виконану роботу) відповідно до даного договору замовник перераховує виконавцеві 87500 грн, крім того ПДВ -20% - 17500 грн, разом - 105000 грн. Оплата проводиться - на підставі актів виконаних робіт поквартально з авансовим платежем в розмірі 30% в сумі 26250 грн, крім того ПДВ 20% - 5250 грн, разом 31500 грн.

Сторонами погоджено (п. 3.1, п. 5.12 договору), що при завершенні робіт (етапу) згідно умов цього договору виконавець передає виконану роботу замовникові (безпосередньо, або по пошті). Замовник зобов'язаний при отриманні продукції підписати і завірити печаткою накладну, або документ, який замінює її і повернути виконавцеві. У випадку поквартальної (помісячної) оплати згідно п. 2.2. договору замовник зобов'язується підписувати проміжні акти здачі-приймання продукції, направляти її виконавцеві та оплачувати протягом місяця.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що у випадку мотивованої відмови Замовника, сторони протягом 15 днів складають двосторонній акт необхідних доробок, термінів виконання. Якщо протягом цього терміну акт не буде складений, то продукція, передана виконавцем, вважається прийнятою без зауважень.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами взаємних зобов'язань за цим договором в повному обсязі (п. 5.17 договору).

Господарським судом досліджено, що 10 грудня 2007року між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору № 207095 на виконання робіт від 01 серпня 2007 року, якою сторони визначили, що у звязку з відсутністю технічних умов на каналізування та акту обстеження земельної ділянки під будівництво каналізаційних очисних споруд уклали між собою додаткову угоду № 1 від 10 грудня 2007 року термін закінчення робіт через один місяць після отримання вихідних даних.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання положень п. 2.2. договору, 17 серпня 2007 року відповідачем перераховано аванс за водопостачання та водовідведення згідно договору в суму 31500 грн (вартість робіт), що підтверджується довідкою банку № 1502-01-05/3924 від 06 липня 2011 року.

В подальшому, 27 лютого 2008 року відповідачем перераховано кошти за водопостачання та водовідведення згідно договору в суму 32100 грн (вартість робіт), що також підтверджується довідкою банку № 1502-01-05/3924 від 06 липня 2011 року.

Таким чином, відповідачем перераховано позивачу за договором кошти в зальному розмірі 63600 грн.

В свою чергу, на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи на зальну суму 83220 грн, що підтверджується актом здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт за договором № 207095 на виконання робіт від 01 серпня 2007 року за жовтень місяць 2008 року, який підписаний позивачем та відповідачем і скріплений їх печатками (належна копії в матеріалах справи).

З вище зазначеного акту вбачається, що сторонами спору підписано акт на загальну суму виконаних робіт - 83220 грн без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості виконаних підрядних робіт та строків їх виконання за підписаним актом.

Разом з тим, між Відкритим акціонерним товариством “Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Флеш” було підписано акт призупинення проектно-вишукувальних робіт до договору у звязку з відсутністю фінансування, який підписаний позивачем та відповідачем і скріплений їх печатками (належна копії в матеріалах справи).

Так, п. 3.6. договору встановлено, що якщо у процесі виконання робіт з'ясовується неминучість отримання нега тивного результату або недоцільність подальшого проведення роботи, виконавець зобов'язується призупинити виконання роботи і сповістити замовника, який в 10-денний термін розгляне питання про доцільність і напрямки продовження робіт.

Крім того, з даного акту вбачається, що позивачем виконано роботи на суму 83220 грн, з них сплачено відповідачем 63600 грн, належить до сплати 19620 грн.

У відповідності до п. 5.12. договору, подальші розрахунки замовник проводить з виконавцем на підставі акту здачі-приймання продукції протягом місяця.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення своїх зобовязань за договором з оплати вартості виконаних позивачем робіт, згідно акту здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт за жовтень місяць 2008 року в повному обсязі не виконав.

Таким чином, на час вирішення спору вартість неоплачених відповідачем робіт за договором становить 19620 грн, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 19620 грн боргу за виконані роботи.

У звязку з вищевикладеним та беручи до уваги положення п. 5.12. договору, відповідач зобовязаний був оплатити вартість виконаних робіт на підставі акту здачі-приймання продукції протягом місяця.

Водночас, судом встановлено, що в акті здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт за договором № 207095 на виконання робіт від 01 серпня 2007 року за жовтень місяць відсутнє число від якого даний акт був підписаний.

Проте, враховуючи, що даний акт був підписаний жовтнем місяцем 2008 року, суд дійшов висновку про його підписання в останній день цього місяця, тобто 31 жовтня 2008 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як свідчать матеріали справи, доказів сплати боргу в повному обсязі за виконані позивачем роботи по договору № 207095 на виконання робіт від 01 серпня 2007 року відповідач суду не надав.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем вартості виконаних позивачем робіт у розмірі 19620 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором № 207095 на виконання робіт від 01 серпня 2007 року становить - 19620 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати в повному обсязі за виконані позивачем роботи за жовтень 2008 року.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати залишку боргу (19620 грн) за виконані позивачем роботи відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 19620 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1524,72 грн. При цьому, у розрахунку заборгованості позивач наводить період прострочки оплати за період з 03 грудня 2008 року по 20 квітня 2011 року (506 днів), проте просить пеню за період з 20 жовтня 2011 року по 20.04.2011 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач просить стягнути пеню саме за період з 20 жовтня 2011 року по 20.04.2011 року.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що при не оплаті робіт згідно договору замовник сплачує виконавцеві пеню за кожний прострочений день в розмірі 0,1% від суми затриманого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день затримки платежу.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд зазначає, що у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зобовязання з оплати замовник проводить з виконавцем на підставі акту здачі-приймання продукції протягом місяця (п. 5.12. договору), а отже прострочення платежу починається з 01 грудня 2008 року, так як акт здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт за договором № 207095 на виконання робіт від 01 серпня 2007 року за жовтень місяць 2008 року був підписаний 31 жовтня 2008 року + місяць.

Як зазначалось вище, позивачем нараховується пеня в період з 20.10.2010р. по 20.04.2011р.

Проте, судом встановлено, що у позивача зявляється право на нарахування пені, з 01 грудня 2008 року, тобто від дня коли позивач дізнався про порушення свого права (з початку перебігу позовної давності), а відтак, саме з 01 грудня 2008 року + 6 місяців повинна обчислюватися пеня, а не з 20.10.2010р. по 20.04.2010р., як зазначає позивач.

Таким чином, беручи до уваги вимоги вищенаведених правових норм, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», а також те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був провести остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи на підставі акту протягом місяця (п. 6.12. договору), господарський суд зазначає, що період нарахування пені визначається наступним чином:

-період нарахування пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України на суму 63600 грн, як не оплаченої вартості виконаних позивачем робіт за жовтень 2008 року з 01.12.08 року по 31.05.09 року.

Здійснивши розрахунок пені за вищевказаний період господарський суд Київської області встановив, що в період заявлений позивачем (з 20.10.10 року по 20.04.11 року) до стягнення пені не входить шестимісячний період нарахування пені на борг що виник в жовтні 2008р., оскільки початок нарахування пені за виконані позивачем роботи за жовтень 2008 року починається з 01 грудня 2008 року та припиняється через 6 місяців, в той час як 20.10.2010 року є датою початку періоду нарахування пені заявленого позивачем.

Отже, заявлений позивачем період стягнення пені за прострочення оплати виконаних позивачем послуг не потрапляє у період стягнення пені, визначений судом виходячи з положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1524,72 грн за період з 20.10.2010 року по 20.04.2011 року є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, у звязку з простроченням відповідачем зобовязань щодо проведення розрахунку за виконані позивачем послуги, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 03.12.2008р. по 20.04.2011р. у сумі 815,98 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що він є арифметично невірним.

Відтак, враховуючи часткову оплату основного боргу та строки виникнення зобовязання за договором, період нарахування 3% річних, заявлений позивачем, частини 2 статті 625 ЦК України, суд здійснив розрахунок 3% річних згідно формули (С x 3 x Д:365:100, де С сума боргу; Д кількість днів прострочки):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1962003.12.2008 - 20.04.20118693 %1401.35

Оскільки вірна сума 3% річних за розрахунком суду, за вказаний період, складає 1401,35 грн, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 815,98 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобовязання за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційних втрат за період з 03.12.2008р. по 20.04.2011р. у сумі 7777,76 грн.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відтак, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно з повного місяця прострочення платежу, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові у постанові Вищого господарського суду України від 24 листопада 2010 року у справі № 21/108-10 та у постанові Вищого господарського суду України від 15 червня 2011 у справі № 21/108-10/6.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, до простроченого платежу за виконані роботи за жовтень, який повинен бути оплачений до 01 грудня 2008 року, позивач мав застосовувати індекс інфляції, визначений у січні 2009 року за грудень 2008 року і до моменту погашення боргу.

Проте, заявлений позивачем період за який він просить стягнути інфляційні, а саме, починаючи з 03 грудня 2008 року є неповним місяцем, а тому суд вважає його неправильним та необгрунтованим.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищевикладене, строки виникнення зобовязання за договором, період нарахування інфляційних втрат за який нараховується інфляція з урахуванням заявленого позивачем періоду, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за правильний період:

Період нарахуванні втрат від інфляції (повні місяці) з урахуванням періоду заявленого позивачемСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.01.2009 - 31.03.2011196201.2665218.9224838.92

Оскільки вірна сума інфляційних втрат за розрахунком суду, за вказаний період, складає 5218,92 грн, тому господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7777,76 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 5218,92 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 2558,84 грн інфляційних втрат (7777,76 грн 5218,92грн), суд відмовляє.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права на стягнення втрат від інфляції за повні місяці (грудень 2008р. та квітень 2011р. ), в разі звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 19620 грн основного боргу, 815,98 грн 3% річних та 5218,92 грн втрат коштів від інфляції є доведеними, правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Флеш” (код 32630105) на користь Відкритого акціонерного товариства “Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва” (код 01035101) 19620 грн основного боргу, 815,98 грн 3% річних та 5218,92 грн втрат коштів від інфляції, а також 256,54 грн державного мита та 203,59 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині позову про стягнення 1524,72 грн пені та 2558,84 грн інфляційних втрат відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз