Рішення № 17830957, 12.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2011 р. Справа № 12/051-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області

до приватного підприємства «Валжер»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області

про знесення самочинного будівництва та

розірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №475 від 09.03.2011 року);

від відповідача: Жеребцов В.В.директор підприємства (паспорт НОМЕР_1, виданий

23.07.2002 року);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Демченко Т.С. представник (довіреність № 7/10-1238 від 08.07.2011 року),

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області (далі позивач) до приватного підприємства «Валжер»(далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області, про знесення самочинного будівництва та розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди землі №71 від 09 червня 2009 року, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0630 га, у тому числі 0,0630 га під забудовою, яка використовується під розміщення магазину-кафе «Бістро»та знаходиться в межах смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області, вул. Вокзальна, 26 б, на території Глевахівської селищної ради, кадастровий номер 3221455300:01:017:0145.

28 вересня 2010 року від інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області на адресу позивача надійшов лист, у якому повідомлялось про те, що під час здійснення перевірки виявилось, що відповідачем самочинно, без розробки та погодження в установленому порядку проектної документації та одержання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, проведені будівельні роботи зі спорудження фундаменту та цегляних стін магазину-піцерії.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив зобовязати відповідача знести за власний рахунок самочинне будівництво та розірвати договір оренди земельної ділянки.

У позовній заяві містилось клопотання позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу експлуатувати споруду магазину-піцерії, розміщеного за адресою: смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області, вул. Вокзальна, 26 б, в задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на відсутність достатнього документального обгрунтування того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2011 року, справу призначено до розгляду 12 квітня 2011 року.

12 квітня 2011 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи та надсилання йому копії позовної заяви з додатками.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 29 квітня 2011 року.

29 квітня 2001 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, надав документи, що підтверджують надсилання копії позовної заяви з додатками учасникам процесу, а також заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 31.05.2011 року.

31 травня 2011 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Крім цього, надав заяву, в якій стверджував, що позовна заява підписана особою, яка не являється Глевахівським селищним головою. Крім цього, представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заявили клопотання про продовження строку розгляду справи, яке було задоволено судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 21 червня 2011 року.

21 червня 2011 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 12 липня 2011 року.

12 липня 2011 року на адресу суду надійшов витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що позовна заява підписана уповноваженою особою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судовому засіданні надав копію декларації про готовність обєкта до експлуатації.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

09 червня 2009 року між Глевахівською селищною радою Васильківського району Київської області (далі орендодавець) та приватним підприємством «Валжер»(далі орендар) був укладений договір оренди землі №71 (далі договір оренди), згідно з умовами якого орендодавець (далі позивач) передав, а орендар (далі відповідач) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0630 га, у тому числі 0,0630 га під забудовою, яка використовується під розміщення магазину-кафе «Бістро»та знаходиться в межах смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області, вул. Вокзальна, 26 б, на території Глевахівської селищної ради, кадастровий номер 3221455300:01:017:0145, на підставі рішення сесії Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області №641-28-V від 15 квітня 2009 року.

28 вересня 2010 року на адресу позивача надійшов лист від інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області (далі інспекція), у якому повідомлялось про те, що під час здійснення перевірки виявилось, що відповідачем самочинно, без розробки та погодження в установленому порядку проектної документації та одержання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, проведені будівельні роботи зі спорудження фундаменту та цегляних стін магазину-піцерії. У звязку з цим, керівника відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності, про що винесено постанову №1998 від 27.05.2010 року, а також внесено припис про усунення допущеного порушення. При цьому, позивача було повідомлено про те, що відповідачу раніше інспекцією вже вносився припис про усунення вищевказаних порушень №22 від 16.08.2010 року, проте допущені порушення усунуті відповідачем не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з п. 14 договору оренди, земельна ділянка передається в оренду під приміщення магазину-кафе «Бістро».

Цільове призначення земельної ділянки землі громадської забудови (п. 15 договору оренди).

Відповідно до п. 25 договору оренди, на орендовану земельну ділянку, згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу в оренду терміном на 49 років під розміщення магазину-кафе «Бістро» в смт. Глеваха по вул. Вокзальній, 26 б Васильківського району Київської області, розробленої товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Ен»у 2008 році та висновку державної експертизи землевпорядної документації, проведеної Головним управлінням Держкомзему у Київській обл. 10 березня 2009 року №7-284е, встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: згідно висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки, виданого Васильківським районним відділом земельних ресурсів від 14 березня 2006 року земельна ділянка повинна використовуватись з дотриманням обовязків землекористувача згідно ст. 96 Земельного кодексу України та обмежень, встановлених Українським КОПВЗВЗД: дотримання режиму використання земель для охоронних і санітарно-захисних зон; при використанні земельної ділянки забороняється погіршувати хімічний стан грунту, екологічний стан ділянки і навколишньої місцевості;

висновку №112-А про погодження проекту відведення земельної ділянки, виданого відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Васильківської районної державної адміністрації 06 квітня 2006 року земельна ділянка повинна використовуватись з дотриманням обмежень: будівництво будівель і споруд виконувати лише при наявності оформлених документів згідно чинного законодавства; заключити договір сервітуту, щодо обмежень інженерних комунікацій, які проходять через земельну ділянку;

висновку №11/2-13/9 про погодження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданого державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 18 лютого 2009 року земельна ділянка повинна використовуватись за умов: дотримання вимог природоохоронного законодавства, санітарно-захисних зон та обмежень відповідно до проекту землеустрою; надання якісної характеристики грунтового покриву; внесення змін в генеральний план смт. Глеваха Васильківського району Київської області; дотримання вимог постанови №427 від 31.03.2004 року «Про порядок вибору земельних ділянок для розміщення обєктів; дотримання «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», затверджених наказом Міністерства охорони здоровя України від 19.06.1996 року №173, Погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не дає права на вирубку зелених насаджень;

висновку про наявні обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки, виданого Управлінням земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області 29 січня 2009 року за №158/02-19 земельна ділянка повинна використовуватись з дотриманням обовязків землевласників та змісту добросусідства (ст. 91 ЗКУ), за цільовим призначенням (ст. 20 ЗКУ), з вимогами до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності (ст. 35 ЗУ «Про охорону земель»). До використання земельної ділянки можна приступати тільки після встановлення їх меж в натурі (на місцевості), одержання документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації (ст. ст. 125, 126 ЗКУ).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про основи містобудування», будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних і кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних обєктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

Ч. 2 цієї статті вищевказаного Закону передбачає, що будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва обєктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі», орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

У судових засіданнях представник позивача пояснив, що Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області не затверджувала та не погоджувала проектну документацію на будівництво на земельній ділянці, переданій в оренду відповідача, про що подав відповідну заяву.

Також, звернув увагу суду на те, що між комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області та відповідачем, всупереч п. 25 договору оренди, договір сервітуту щодо обмежень інженерних комунікацій, які проходять через земельну ділянку, не укладався, про що надав копію листа комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області №163 від 04.07.2011 року.

Крім цього, ч. 3 ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку»закріплено, що забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширенні, реконструкції та технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

Згідно з вимогами ст. 7 Закону України «Про пожежну безпеку», державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про пожежну безпеку», виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, що вводяться в дію чи в експлуатацію після завершення будівництва або реконструкції, повинні відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки. Забороняється будівництво, реконструкція, об'єктів виробничого та іншого призначення без попередньої експертизи (перевірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки. Введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об'єктів та об'єктів іншого призначення, здійснюються після видачі на це дозволу органу державного пожежного нагляду. Дозвіл видається урядовим органом державного нагляду у сфері пожежної безпеки та територіальними органами державного пожежного нагляду в районах, містах, районах у містах безоплатно. Дозвіл не оформлюється у разі прийняття в експлуатацію об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту державною комісією, утвореною за участю представника органу державного пожежного нагляду у встановленому порядку. Підставами для відмови у видачі дозволу є виявлення за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта чи приміщення порушень правил пожежної безпеки, що може призвести до виникнення пожежі або створення перешкод у її гасінні та евакуації людей. Експертиза проектної та іншої документації на відповідність нормативно-правовим актам з пожежної безпеки та видача дозволів проводяться органами державного пожежного нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Органи державного пожежного нагляду також беруть участь у прийнятті об'єктів в експлуатацію.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, встановленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обгрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об'єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи.

Об'єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти будівництва, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров'я людини, а також діючі об'єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Відповідно до ст. 15 цього Закону, підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати вимог санітарного законодавства. Планування і забудова населених пунктів, курортів повинна передусім передбачати створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і зміцнення здоров'я громадян. Надання земельних ділянок під будівництво, затвердження норм проектування, проектної та нормативно-технічної документації на будівництво, реконструкцію, об'єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення, розробка, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових технологій здійснюється за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою.

Представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, надали копію декларації про готовність обєкта до експлуатації.

Разом з тим, ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а також у звязку з ненаданням представником відповідача інших документів, що підтверджують будівництво обєкту з дотриманням будівельних норм і правил, крім копії декларації про готовність обєкту до експлуатації, суд дійшов висновку про недоведеність доводів відповідача про те, що зазначений обєкт не являється самочинно побудованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача про зобовязання відповідача знести за власний рахунок самочинно збудоване майно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім знесення самочинно побудованої споруди, позивач просив суд розірвати договір оренди, укладений між ним та відповідачем.

Ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України закріплено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. п. 4, 8 ч. 1 ст. 15 цього Закону, істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, а також існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Крім цього, п. 2 ч. 2 ст. 25 цього Закону встановлений обовязок орендаря виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до п. 25 договору оренди, на орендовану земельну ділянку, згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу в оренду терміном на 49 років під розміщення магазину-кафе «Бістро» в смт. Глеваха по вул. Вокзальній, 26 б Васильківського району Київської області, розробленої товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Ен»у 2008 році та висновку державної експертизи землевпорядної документації, проведеної Головним управлінням Держкомзему у Київській обл. 10 березня 2009 року №7-284е, встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: згідно висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки, виданого Васильківським районним відділом земельних ресурсів від 14 березня 2006 року земельна ділянка повинна використовуватись з дотриманням обовязків землекористувача згідно ст. 96 Земельного кодексу України та обмежень, встановлених Українським КОПВЗВЗД: дотримання режиму використання земель для охоронних і санітарно-захисних зон; при використанні земельної ділянки забороняється погіршувати хімічний стан грунту, екологічний стан ділянки і навколишньої місцевості;

висновку №112-А про погодження проекту відведення земельної ділянки, виданого відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Васильківської районної державної адміністрації 06 квітня 2006 року земельна ділянка повинна використовуватись з дотриманням обмежень: будівництво будівель і споруд виконувати лише при наявності оформлених документів згідно чинного законодавства; заключити договір сервітуту, щодо обмежень інженерних комунікацій, які проходять через земельну ділянку;

висновку №11/2-13/9 про погодження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданого державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 18 лютого 2009 року земельна ділянка повинна використовуватись за умов: дотримання вимог природоохоронного законодавства, санітарно-захисних зон та обмежень відповідно до проекту землеустрою; надання якісної характеристики грунтового покриву; внесення змін в генеральний план смт. Глеваха Васильківського району Київської області; дотримання вимог постанови №427 від 31.03.2004 року «Про порядок вибору земельних ділянок для розміщення обєктів; дотримання «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», затверджених наказом Міністерства охорони здоровя України від 19.06.1996 року №173, Погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не дає права на вирубку зелених насаджень;

висновку про наявні обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки, виданого Управлінням земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області 29 січня 2009 року за №158/02-19 земельна ділянка повинна використовуватись з дотриманням обовязків землевласників та змісту добросусідства (ст. 91 ЗКУ), за цільовим призначенням (ст. 20 ЗКУ), з вимогами до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності (ст. 35 ЗУ «Про охорону земель»). До використання земельної ділянки можна приступати тільки після встановлення їх меж в натурі (на місцевості), одержання документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації (ст. ст. 125, 126 ЗКУ).

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»закріплено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Беручи до уваги систематичне порушення відповідачем обовязків, встановлених законом, а також передбачених договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про розірвання договору оренди землі, укладеного між ним та відповідачем.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач в установленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про основи містобудування», ч. 3 ст. 2, ст. ст. 7, 10 Закону України «Про пожежну безпеку», ст. 1, 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», п. 2 ч. 1 ст. 25, п. 2 ч. 2 ст. 25, ст. 13, п. п. 4, 8 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 33, ч. ч. 3, 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області до приватного підприємства «Валжер»про знесення самочинного будівництва та розірвання договору оренди землі задовольнити повністю.

Визнати споруду у вигляді магазина-піцерії, що знаходиться за адресою: смт. Глеваха Васильківського району Київської області, по вул. Вокзальній, 26 б самочинно збудованою та зобовязати приватне підприємство «Валжер»(01032, м. Київ, Шевченківський район, вул. Саксаганського, 117, кв. 6, ідентифікаційний код 22899981) знести її за власний рахунок.

Розірвати договір оренди землі №71 від 09 червня 2009 року, укладений між Глевахівською селищною радою Васильківського району Київської області та приватним підприємством «Валжер».

Стягнути з приватного підприємства «Валжер»(01032, м. Київ, Шевченківський район, вул. Саксаганського, 117, кв. 6, ідентифікаційний код 22899981) до Державного бюджету 85,00 грн. (вісімдесят пять грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 18.07.2011 року