Рішення № 17830099, 01.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/134

01.07.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом

Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна "Агро"

про

стягнення 26761,32 грн.

Представники сторін:

від позивача

Коломієць О.П. - представник;

від відповідача

Боц А.І. - директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна "Агро" заборгованості на загальну суму 26761,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано зобов‘язання щодо поставки товару на суму 26761,32 грн., а тому позивач з посиланням на норми Цивільного кодексу України звернувся до суду за захистом своїх вправ.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки ухвало Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 № 46/29-Б порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, 19.03.2011 в газеті було опубліковано оголошення про порушення справи № 46/29-Б, позивач протягом встановленого строку не звернувся до відповідача із заявою про визнання його кредитором, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26761,32 грн. вважаються такими, що погашені.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

29.09.2008 між Дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" , як покупцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна Агро", як продавцем (відповідач) укладено договір №40-02-08-0117, за умовами якого продавець зобов‘язується поставити, а покупець прийняти і оплатити сою товарну врожаю 2008 року у кількості 500 тон + (-)10% в опції покупця.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобов‘язується здійснювати оплату вартості кожної партії товару згідно рахунків продавця. Датою поставки партії товару є дата, вказана у реєстрі, що свідчить про прийняття партії товару на складі покупця (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Продавець зобов‘язується здійснити поставку товару у повному обсязі 20.10.2008 року.

Позивач на виконання умов договору платіжним дорученням від 29.09.2008 № 132153 перерахував відповідачу кошти на загальну суму 600 000,00 грн.

Відповідач на виконання умов договору здійснив поставку позивачу товару на загальну кількість 417,78 тон на загальну суму 573238,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних за період жовтень –листопад 2008 року та додатковими угодами укладеними між позивачем та відповідачем, в яких сторонами погоджувалась ціна товару. Копії відповідних документів є в матеріалах справи.

Відповідачем не надано доказів поставки товару на загальну суму 26761,32 грн.

За таких обставин, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 21.12.2010 року № 130/12, що була надіслана відповідачу 22.12.2010 року, про повернення суму сплаченої попередньої оплати за товар в сумі 26761,32 грн. Відповідач відповідь на претензію не надав, кошти не повернув.

Оцінивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення вимог з огляду на наступне.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов‘язаний передати товар покупцю у строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, відповідач свій обов’язок по поставці обладнання у строк як до 31.10.2008 так і потім не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що відповідач не виконав свій обов‘язок по договору щодо поставки товарів у кількості, яка була оплачена позивачем, то відповідно позивач набув право вимагати повернення коштів у розмірі 26761,32 грн. за товар який поставлений не був.

Оскільки в договорі позивач та відповідач не погодили строки повернення коштів у разі не поставки товарів у відповідній кількості, то для встановлення строку протягом якого відповідач повинен повернути позивачу кошти слід керуватись положеннями ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було судом встановлено, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти у розмірі 26761,32 грн. від 21.12.2010, яка була надіслана відповідачу 22.12.2010. Отже, з урахуванням строків на поштовий перебіг кореспонденції, відповідач повинен був повернути позивачу кошти до 01.01.2011 року. Однак вказаний обов‘язок не виконав, що стало наслідком звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Проте, як повідомив відповідач в судовому засіданні, 04.02.2011 року порушено провадження у справ № 46/29-Б про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро" банкрутом.

Ухвалою Господарського суду від 28.02.2011 у справі № 46/29-Б введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

16.03.2011 року в газеті "Урядовий кур‘єр" опубліковано оголошення про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 року порушено провадження у справі № 46/29-Б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро" (код 25586892) та зазначено, що заяви кредиторів з вимогами до боржника приймаються протягом 30 днів з дня опублікування оголошення.

Позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогами про повернення 26761,32 грн. до відповідача в процедурі банкрутства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

суб'єкт банкрутства - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є конкурсним кредитором, оскільки вимога до відповідача виникла з 02.01.2011, а провадження у справі про банкрутство відповідача порушена 04.02.2011 року.

Згідно з частиною 15 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідне оголошення було опубліковано у газеті "Урядовий кур’єр" № 47 від 16.03.2011.

Позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів, звернення до боржника, суду із заявою з грошовою вимогою.

Виходячи зі ст. 15 Закону за результатами розгляду реєстру вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 № 46-29-Б затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро"; визнано кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро": Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" на суму 1 217 217,71 грн. (85,00 грн. –перша черга, 867 695,23 грн. –четверта черга, 349 437,48 грн. –шоста черга); Товариство з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс" на суму 44 332,72 грн. (85,00 грн. –перша черга, 39 298,34 грн. –четверта черга та 4 949,38 грн. –шоста черга); Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протон-Агро" на суму 82 945,27 грн. (85,00 грн. –перша черга, 72 771,65 грн. –четверта черга, 10 088,62 грн. –шоста черга; Державну податкову інспекцію у Козелецькому районі Чернігівської області на суму 96 910,42 грн. (44 307,40 грн. –третя черга та 52 603,02 грн. –шоста черга); Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва на суму 194 370,56 грн. (130 082,22 грн. –друга черга та 64 288,34 грн. –шоста черга); Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" на суму 10 669 242,80 грн. (85,00 грн. –перша черга, 9 503 342,41 грн. –перша черга, 1 165 900,39 грн. –шоста черга); Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на суму 1 661 103,33 грн. (перша черга).

Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як про те зазначено у п. 8.12 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. № 04-5/1193 погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону, слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не надано доказів звернення до відповідача протягом строку встановленого з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то вимоги позивача про стягнення 26761,32 грн. вважаються погашеними, а зобов‘язання відповідача щодо повернення позивачу коштів у розмірі 26761,32 грн. припиненими.

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата складення повного рішення 06.07.2011