Рішення № 17829831, 04.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/3504.07.11

За позовомПублічного акціонерного товариства “Кредитпромбанк”

До 1.Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Юність”,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітал Іст”,

3.Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільний дім”

Треті особи1.Товариство з обмеженою відповідальністю “КУА АПФ Ініціатива”;

2.Товариство з обмеженою відповідальністю “Фондова компанія Ініціатива”,

3.Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія Поділля Капітал”

Провизнання договору недійсним

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1. представник за довіреністю від 07.04.2010 р.

Від відповідача-1ОСОБА_2. представник за довіреністю від 10.02.2011 р.

Від відповідача-2не зявився

Від відповідача-3не зявився

Від третьої особи-1не зявився

Від третьої особи-2не зявився

Від третьої особи-3не зявився 04.07.2011 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Кредитпромбанк” звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 29.04.2009 р. № 70-6/09Б, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми “Юність” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автомобільний дім”. Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з даним позовом, позивач вказує на свою заінтересованість як кредитора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Юність” № 5/145-09, що розглядається Господарським судом Вінницької області.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 р. № 46/35.

Ухвалами від 10.05.2011 р., 27.05.2011 р. та 17.06.2011 р. розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, зважаючи на неподання доказів, витребуваних судом за вимогою позивача, вміщеною у позовній заяві.

Строк вирішення спору у справі продовжувався відповідно до клопотань представників сторін в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив визнати недійсним укладений відповідачами-1 та 3 договір купівлі-продажу цінних паперів № 70-6/09Б від 29.04.2009 р., посилаючись на його недійсність та фіктивність через відчуження відповідачем-3 майна без наявності права власності на нього (цінні папери) та без наміру набувача майна отримання правових наслідків через невидачу розпорядження про зарахування цінних паперів на рахунок.

При цьому, своє право на звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору, укладеного іншими особами, позивач обґрунтовує своєю заінтересованістю щодо відповідача-1 як кредитора у справі про його банкрутство, оскільки саме оспорюваний договір став підставою неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Юність”.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи на відсутність підстав для визнання договору недійним та хибність посилань позивача.

Відповідно до вимог суду, викладених в ухвалах у справі № 46/35, до матеріалів справи були залучені додаткові докази по справі, що надійшли від позивача, відповідача-1, 2 та третьої особи-2.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Автомобільний дім” в якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Юність” в якості покупця, від імені та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю “Капітал Іст” (повірений покупця), було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 70-6/09Б, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти і оплатити наступні цінні папери:

вид ЦП, форма випуску - інвестиційні сертифікати, іменні;

форма існування - бездокументарна;

назва емітента - ТОВ “КУА АПФ Ініціатива” (ПЗНВІФ „Венчурний Капітал”);

код ЄДРПОУ - 33097725;

код ISIN UA - 4000024376;

номінальна вартість 1 штуки - 1 000 (одна тисяча гривень);

вартість 1 штуки - 1084,74 гривень;

кількість, штук - 15 672 (п'ятнадцять пять шістсот сімдесят дві) штуки;

загальна номінальна вартість 15672000,00 грн.;

загальна вартість 17000045,28 грн.

Повноваження Товариства з обмеженою відповідальністю на вчинення юридично значимих дій від імені Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Юність” підтверджуються договором-дорученням № 70-5/90/Б від 29.04.2009 р.

Згідно з п. 1.2 договору загальна вартість цінних паперів, зазначена в п. 1.1, складає 17000045,28 грн.

У п. 2.1 оспорюваної угоди сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються між покупцем та продавцем шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця загальної суми договору до 30.04.2010 р. включно та встановили графік внесення платежів, а саме:

до 27.05.2009 включно 2000000,00 грн.;

до 01.08.2009 включно 5000000,00 грн.;

до 01.11.2009 включно 5000000,00 грн.;

до 30.04.2010 включно 5000045,28 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору продавець зобовязався до 30.04.2009 р. включно надати розпорядження на переказ цінних паперів з рахунку № 004447, найменування зберігача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ФК “Ініціатива” (рахунок зберігача в депозитарії системи 1153) на рахунок у цінних паперах № 004450, найменування зберігача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ФК “Ініціатива” (рахунок зберігача в депозитарії системи 1153), який належить покупцю.

Документом, що підтверджує факт здійснення переходу прав власності на цінні папери на імя покупця є виписка з рахунку в цінних паперах (п. 3.3. договору).

30.04.2009 р. сторонами оспорюваного договору № 70-6/09Б складено та підписано акт прийому-передачі, за яким продавець передав, а покупець прийняв цінні папери, обумовлені договором № 70-6/09Б. Загальна вартість цінних паперів, які передані згідно з даним актом становить 17000045,28 грн.

В матеріалах справи міститься копія постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. у справі № 57/223 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Поділля” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільний дім” та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Юність” за участю в якості третьої особи Публічного акціонерного товариства “Кредитпромбанк” про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 29.04.2009 р. № 70-6/09Б (обставини відсутності підстав для залишення позову у справі № 46/35 без розгляду та припинення провадження у справі описані в попередніх ухвалах у даній справі), якою встановлено, що з метою забезпечення виконання грошових зобовязань відповідача-1 перед відповідачем-3 за договором купівлі-продажу цінних паперів № 70-6/09Б, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Автомобільний дім” (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Юність” (заставодавець) 04.05.2009 р. було укладено договір застави, за умовами якого заставодавець передав у заставу заставодержателю цінні папери в кількості 15 672 штук для забезпечення виконання зобовязань заставодавця за договором купівлі-продажу цінних паперів від 29.04.2009 р. № 70-6/09Б.

Також, у зазначеній постанові встановлено, що відповідно до п. 1.3 договору застави право власності заставодавця на цінні папери підтверджується договором купівлі-продажу цінних паперів від 29.04.2009 № 70-6/09Б, актом приймання-передачі від 30.04.2009, випискою зберігача про стан рахунку в цінних паперах № 004450. Пунктом 1.5 договору передбачено, що за ним забезпечується виконання зобовязань заставодавця-боржника за договором від 29.04.2009 № 70-6/09Б протягом всього терміну його дії та до повного розрахунку з заставодержателем-кредитором.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач стверджує, що договір купівлі-продажу цінних паперів № 70-6/09Б підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України з мотивів його фіктивності, оскільки укладений без наміру створення наслідків, через продаж відповідачем-3 майнових активів, якими він не володів та отримання відповідачем-1 їх у власність без зарахування на свої відповідні рахунки. Крім того, відповідач-3, при укладенні спірного договору, порушив положення ст. 658 Цивільного кодексу України, оскільки не був власником цінних паперів, які відчужувалися, адже у договорі не вказано про те, що він є їх власником.

Публічне акціонерне товариство “Кредитпромбанк” зазначає, що є зацікавленою особою в звязку з тим, що Господарським судом Вінницької області 02.07.2009 р. порушено справу № 5/145-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Юність”. Позивач стверджує, що є кредитором боржника відповідача-1 відповідно до кредитного договору № 22/69/07-КЛТ від 17.10.2007 р. Разом з тим, доказів на підтвердження визнання його кредитором банк не подав (в матеріалах справи відсутня ухвала суду або ж письмове підтвердження від керівника підприємства або ж розпорядника майна про визнання банку кредитором боржника).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З системно-правового аналізу наведених приписів законодавства слідує, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 165 Господарського кодексу України, субєкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом міста Києва при вирішення спору у справі № 57/223 встановлено відсутність у відповідача-1 заборгованості у розрахунках з бюджетом станом на дату укладання оспорюваного договору купівлі-продажу, а також факт сплати в повному обсязі відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором від 17.10.2007 р., укладеним з Публічним акціонерним товариством “Кредитпромбанк”.

Доказів зворотнього станом на час вирішення спору у справі № 46/35 суду не подано.

Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Тому дії особи, що вчинені без наміру створити будь-які юридичні наслідки, не призводять до правочинів. Цивільний кодекс називає такі правочини фіктивними.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Факт невиконання сторонами умов правочину не робить правочин фіктивним. Невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною.

Позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 4 ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до преамбули Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” цей Закон визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що бездокументарна форма цінного паперу - здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір, а власник цінних паперів - особа, яка має право власності на цінні папери відповідно до закону та/або договору управління майном.

Згідно зі ст. 5 закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. у справі № 57/223 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Фондова компанія Ініціатива” здійснює свою депозитарну діяльність зберігача цінних паперів на підставі ліцензії серії АВ № 362449, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 02.10.2007 р. Строк дії ліцензії - 02.10.2007 р. - 02.10.2012 р.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору про відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах від 28.04.2009 №4450-Д зберігачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Фондова компанія Ініціатива” було відкрито відповідачу-1 рахунок у цінних паперах № 004450. Обставини відкриття відповідачеві-1 третьою особою 2 рахунку в цінних паперах № 004447 на підставі договору про відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах від 28.04.2009 р. № 004447 встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. у справі № 57/223 (виписки про операції за даними двома рахунками за період з 02.03.2004 р. по 16.06.2011 р. в матеріалах справи).

На виконання п. 3.2 договору купівлі-продажу від 29.04.2009 р. № 70-6/09Б Товариством з обмеженою відповідальністю “Фондова компанія Ініціатива” 30.04.2009 р. видано розпорядження на виконання облікової операції з переказу цінних паперів з рахунку продавця цінних паперів (Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільний дім”) на рахунок покупця (Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Юність”).

Таким чином, цінні папери за умовами договору купівлі-продажу № 70-6/09Б продані Товариством з обмеженою відповідальністю “Автомобільний дім”, яке було їх власником на момент продажу, та згідно з п. 4.1 оспорюваного договору гарантував, що на дату підписання договору і на весь строк передачі права власності на цінні папери покупцеві вони не обтяжені заставою або ж іншими правами третіх осіб, не знаходяться під арештом та не є предметом судового спору.

Станом на час розгляду справи суду не подано фактичних даних, які б свідчили про відсутність у зберігача підстав для переказу цінних паперів з рахунку відповідача-3 на рахунок відповідача-1 або ж наявність підстав на виконання операцій блокування цінних паперів на рахунку у цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Юність”. Також суду не подано доказів на підтвердження неправомірності описаних дій третьої особи-2.

Наведеними вище фактичними обставинами справи спростовуються посилання позивача на недійсність і фіктивність оспорюваного договору. Поряд з цим, слід зауважити, що відсутність у договорі купівлі-продажу вказівки на правові підстави виникнення у продавця права власності на майно, що відчужується, не може бути підставою для визнання недійсним всього договору.

Доказів на підтвердження права власності на цінні папери, що відчужувалися за оспорюваним договором купівлі-продажу у іншої, ніж позивач особи станом на дату укладення такого договору, суду не подано.

Таким чином, позивач не довів суду наявності обставин, з якими законодавець повязує підстави для визнання правочину недійсним, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів суду обґрунтованості своїх вимог.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 07.07.2011 р.