Рішення № 17827374, 15.08.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 серпня 2011 р. Справа 11/66/2011/5003

за позовом Прокурора Замостянського району міста Вінниці в інтересах держави

в особі Вінницької міської ради, м. Вінниця

до приватного підприємства «Карпати», м. Вінниця

про стягнення 586 336 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

прокурор Н. Стецюк;

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 76 від 05.04.2011р.;

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 20.06. 2011р..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства «Карпати»кошти в рахунок пені за порушення терміну сплати вартості земельної ділянки в сумі 53 576, 00 грн. та кошти в рахунок вартості земельної ділянки в сумі 532 760, 00 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22.08.2008р. між Вінницькою міською радою та ПП «Карпати»укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення. За вказаним договором, в якості оплати вартості земельної ділянки, кошти в сумі 535 760 грн. повинні бути сплачені не пізніше 30 календарних днів з моменту укладення договору, тобто до 21.09.2008р..

Сплата платежів здійснювалась відповідачем з порушенням термінів визначених договором і момент звернення до суду з позовом заборгованість по сплаті вартості земельної ділянки становить 532 760 грн..

Відповідач в поясненнях визнає суму основного боргу в розмірі 532760 грн. та вказує, що останній виник в звязку із фінансовими труднощами на підприємстві, повязаними із негативною дією фінансової кризи. Проте заперечує проти розміру пені визначеної позивачем, посилаючись на положення договору та фінансове становище підприємства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

22 серпня 2008 року між Вінницькою міською радою (позивач, за договором Продавець) та приватним підприємством «Карпати»(відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 2702.

Згідно з предметом даного договору, Вінницька міська рада на підставі рішення 27 сесії 5 скликання Вінницької міської ради № 2034 від 04 липня 2008 року зобовязується передати (продати), а приватне підприємство «Карпати» зобовязується прийняти (купити) земельну ділянку площею 6900 кв.м. , що розташована у м. Вінниці по вул. Фрунзе, 4.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору вартість продажу земельної ділянки затверджена рішення міської ради і складає 535760 грн.. Продаж земельної ділянки проводиться за 535760 грн..

Покупець здійснює розрахунки з Продавцем в наступному порядку:

-100% коштів від загальної ціни продажу земельної ділянки отримує Вінницька міська рада. Вартість земельної ділянки має бути перерахована не пізніше 30 календарних днів з моменту укладення цього договору.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, відповідачем проводились розрахунки з порушенням строків визначених цим договором. Прострочено платежі на суму 532 760 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення вартості земельної ділянки в розмірі 532 760 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 53 576 грн. за період з 21.09.2008р. по 21.03.2009р..

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що у разі порушення терміну оплати за земельну ділянку, передбаченого розділом 2 даного договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше 10 відсотків від суми платежу.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі, він є боржником, що прострочив.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявленої до стягнення суми пені суд дійшов висновку, що вказана сума є обґрунтованою.

Разом з цим суд зважає на клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99%.

В порядку п 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд при прийнятті рішення має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), а тому повністю звільнити відповідача від відповідальності за цими платежами суд не може. Право зменшення розміру неустойки передбачено ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зважаючи на наведені положення суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення пені на 50% виходячи з наступного.

Як свідчать фінансові звіти відповідача за період 2008-2009 роки та квартал 2010 року, прибутки підприємства значно зменшились, при цьому збільшились збитки.

Крім того, приватне підприємство «Карпати» є поручителем згідно іпотечного договору № 0002/07/20-КС від 19.10.2007р. по зобовязаннях фізичної особи перед Акціонерним комерційним банком «Форум» за кредитним договором, і як вбачається з матеріалів справи (копії процесуальних документів по справі № 2-330/10) несе відповідальність по зобовязаннях за кредитним договором.

Також судом береться до уваги фінансова криза, яка негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобовязань на всіх без винятку субєктів підприємницької діяльності, що вплинуло і на розрахунки відповідача із позивачем.

Суд вважає такий випадок винятковим, а тому відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір пені на 26 788 грн..

За таких обставин, в позові в частині стягнення пені у сумі 26788 грн. слід відмовити, однак судові витрати із суми позову, зменшеної судом підлягають віднесенню на відповідача.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства «Карпати»(21000, м. Вінниця, вул. Короленка, 7, код 23064416) на користь Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код 25512617) 532 760 (пятсот тридцять дві тисячі сімсот шістдесят) грн. вартості земельної ділянки; 26778 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. - пені за порушення зобовязання за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

3.Стягнути з приватного підприємства «Карпати»(21000, м. Вінниця, вул. Короленка, 7, код 23064416) в дохід Державного бюджету України 5863 (пять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Зменшити розмір пені на 26788 грн. та в позові в цій частині відмовити.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.08.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи