Рішення № 17824133, 29.06.2011, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

29.06.2011

№ 2-966/2011.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого -судді Здоровиці О.В.

при секретарі Руденко Ю.В.

за участю

позивачаОСОБА_1

представника позивачаСергєєвої Р.А.

представника відповідача Білецької Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підприємства «Шахта «Добропільська»про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до ДП „Добропіллявугілля" Відокремлений підрозділ «Шахта «Добропільська»про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що він з лютого 1985 року по серпень 2007 року працював у відповідача гірничим робітником. 10.08.2007 року він звільнився з підприємства по п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоровья. За час праці на даному підприємстві позивач отримав професійне захворювання, що підтверджує акт по формі П-4 від 09.07.2007 року. Лікарями був встановлений діагноз: «хронічна вертеброгена поперико-крисцова радикулопатія у стадіїї загострення». Висновком МСЕК від 17.07.2007 року позивач визнаний інвалідом 3 групи безстроково, з 50% втрати професійної працездатності. Професійне захворювання, на думку позивача, він отримав у зв»язку з тим, що він працював в шкідливих умовах, а також у зв»язку з тим, що відповідачем було порушено його право на безпечні умови праці. У зв»язку з цим позивач вважає, що має право, передбачене ст.237-1 КЗпП України, на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичних, моральних стражданнях внаслідок професійного захворювання. Позивач зазначає, що ушкодження здоров»я призвело до порушення його особистих немайнових прав. Таких як право на охорону здоров»я та на безпечну працю. У зв»язку з захворюванням цілком порушена його нормальна життєдіяльність, він тривалий час знаходився на лікування. Внаслідок захворювання він не може позбавитись постійного болю в спині та в правій нозі. Його хвороба не виліковується, що дуже засмучує останнього. Після захворювання він не може виконувати певні види робіт у побуті. Тому вся важка праця лежить на плечах його дружини. Йому приходиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням його фізичних обмежень, що випливають з наслідків професійного захворювання на виробництві. Враховуючи ступень тяжкості своїх моральних страждань просить стягнути на його користь з відповідача, спричинену йому моральну шкоду, у розмірі 50000 грн.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги, просить суд поновити йому строк для звернення до суду за захистом своїх прав, як пропущений з поважних причин та стягнути з відповідача Державного підприємства „Добропіллявугілля" ВП «Шахта «Добропільська»в рахунок відшкодування моральної шкоди на його користь 50000 гривень. В обґрунтування поважності пропущення строку для звернення до суду позивач вказав, що його законні права з дня визнання його інвалідом 3-ї групи, а саме з 18.12.2007 року, були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про те , що він і повинен звертатися саме до підприємства про відшкодування моральної шкоди йому вчасно повідомлено не було, тому про факт порушення його прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційного Суду України 8 жовтня 2008 року. Крім цього зазначив, що своєчасно не зміг звернутися до суду с заявою про стягнення моральної шкоди, оскільки тривалий час після цього він проходив лікування у зв»язку з професійним захворюванням.

Представник відповідача ДП „Добропіллявугілля" позов не визнала та суду пояснила, що згідно з правилами ст..9 ЗУ «Про охорону праці»відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові, перекладено з роботодавця на страховика. Підприємство сплативши певну суму страхових внесків, надалі не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення, зокрема: главою 67 ЦК України, ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»і тому питання відшкодування моральної шкоди повинно регулюватися саме цим Законом і відшкодування моральної шкоди позивачу повинен здійснювати саме ФСС від нещасних випадків. Зазначила, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди і сума є занадто завищеною. Вважає, що позивач пропустив відведений законом процесуальний строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав і тому просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача. Тому просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 21.02.1985 року по 10.08.2007 року перебував у трудових відносинах з ДП «Добропіллявугілля, працюючи в Відокремленому підрозділу «Шахта «Добропільська»в якості підземного гірничого робітника. Даний факт відповідачем в судовому засіданні не оспорювався і підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.3-7).

За час роботи позивач захворів на професійне захворювання. Даний факт підтверджується актом по формі П-4 розслідування хронічного професійного захворювання від 02 липня 2007 року, який затверджено головним державним санітарним лікарем м.Добропілля 09.07.2007 року, висновком лікарсько-експертної комісії від 15.06.2007 року № 2037 та довідкою МСЕК від 17.07.2007 року.

Висновком МСЕК від 17.07.2007 року ОСОБА_1 встановлено первічно та безстроково з 10.07.2007 року 50% втрати професійної працездатності і останній визнаний інвалідом 3 групи.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці»передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю заподіяно ОСОБА_1 внаслідок професійного захворювання. Вина ДП „Добропіллявугілля" ВП «Шахта «Добропільська» підтверджується актом розслідування нещасного випадку на виробництві (а.с.8) та висновком МСЕК від 17.07.2007 року.

В судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача на шахті «Добропільська»не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки є шкідливими та небезпечними по запиленості повітряного середовища, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання.

Зазначені умови праці стали причиною професійного захворювання позивача.

Так, згідно акту П-4 вбачається, що професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок недосконалості технічних процесів, низького рівня механізації трудомістких процесів, переміщення уручну, в межах робочого місця, тягарів вагою більше 30 кг. Причиною профзахворювання є фізичне навантаження протягом тривалого періода роботи ГРОЗом.

Пошкодженням здоровя внаслідок професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Як вбачається із рішення Конституційного суду від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 по справі № 1-32/2008, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування хронічного професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до ДП „Добропіллявугілля" ВП «Шахта «Добропільська»про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Доводи відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, оскільки позивачем не надані документи зазначені в п. 3.8 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212 , не ґрунтуються на законі.

Згідно п. 1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», який затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, на медико-соціальні експертні комісії дійсно покладено обов'язки встановлення факту спричинення моральної шкоди.

Згідно п. 3 .8 зазначеного Порядку під моральною шкодою розуміють фізичні і моральні страждання, спричинені потерпілому в результаті трудового каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я. При встановленні факту моральної шкоди МСЕК враховує як характер каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, так і залишкову працездатність потерпілого.

Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого.

Такі висновки слід розглядати в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.

Проте, ст. 237-1 КЗпП України не передбачено надання таких висновків медичних органів, як умови відшкодування моральної шкоди.

Крім цього суд зазначає, що в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоровя, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 19 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду суд не приймає, так як відповідно до ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя, позовна давність не поширюється.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір 8,50 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 15,00 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підприємства «Шахта «Добропільська»про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 19000,00 грн. (дев»ятнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля»:

-судовий збір на користь держави в розмірі 8,50 грн (вісім гривень 50 копійок)на р\рахунок 31413537700035, код платежу 22090100, ЄДРПОУ 34686542 МФО 834016, банк отримувач ДУ ДКУ Донецької області;

-витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15,00 грн (пятнадцять

гривень 00 копійок) на р\рахунок 31216259700004, МФО 834016, ОКПО 34686537, отримувач УДК в Донецькій області, призначення ІТЗ Добропільський міськрайсуд 11.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.В.Здоровиця

29.06.2011