Рішення № 17799313, 23.05.2011, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2-4166/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"23" травня 2011 р. Дарницький районний суд міста Києва

в складі : головуючого суддіЛЕОНТЮК Л.К.

при секретаріЗАХАРОВІЙ О.О.

з участю представника

позивачаОСОБА_1

представника відповідача

ДП «УкпНДНЦ»ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до

ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ і НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ПРОБЛЕМ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, СЕРТИФІКАЦІЇ та

ЯКОСТІ» ( ДП «УкрНДНЦ»), третя особа: ОСОБА_3

про оскарження дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, виплату

середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної

шкоди, суд, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»(далі ДП «УкрНДНЦ»), третя особа: ОСОБА_3 про оскарження дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що дисциплінарного проступку він не вчиняв, але до нього все ж таки відповідач застосував дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а також не допустив він і факту грубого порушення трудових обовязків, але його було звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин визначених трудовим договором обовязків та правил внутрішнього трудового розпорядку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги уточнив, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ДП «УкрНДНЦ»ОСОБА_2, уповноважена за довіреністю № 1-10/6-850 від 16.02.2011 року (а.с. 137), заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 допускав дисциплінарні проступки і до нього правильно були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани та звільнення з роботи. У звязку з чим вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не зявився, в своїй письмовій заяві на імя суду від 22 квітня 2011 року просив розглядати справу у його відсутності ( а.с. 170).

У судовому засіданні вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача ДП «УкрНДНЦ»ОСОБА_2, уповноважену за довіреністю № 1-10/6-850 від 16.02.2011 року (а.с. 137), вивчивши письмові заперечення в.о. генерального директора ДП «УкрНДНЦ»ОСОБА_4 (а.с. 31-37), допитавши в судовому засіданні 21.04.2011 року в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с. 159-164), дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з Державним підприємством „Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” (ДП „УкрНДНЦ”), з вересня 2005 року, згідно укладеного між ними на невизначений строк трудовим договором відповідно до ст. ст. 21, 23, 24 КЗпП України, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с. 9-10) та колективним трудовим договором з додатками від 31.05.2010 року (а.с. 54-81). Згідно наказу ДП „УкрНДНЦ” № 317-к від 15.09.2010р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ДП «УкрНДНЦ»в останнє на посаду начальника юридичного відділу (а.с.38).

Наказом ДП „УкрНДНЦ” від 22.12.2010р. №370 (а.с.40) до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни за відсутність на робочому місці 22 грудня 2010 року станом на 10 годину 35 хвилин та за використання ним своєї магнітної перепустки для незаконного проходження на підприємство сторонньої особи на підставі статей 139, 142, 147 КЗпП.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Як вбачається з пояснень позивача, останній 22 грудня 2010 року в період часу з 09 години до 10 години 35 хвили у звязку з виконанням своїх посадових обовязків, знаходився в Окружному адміністративному суді м. Києва, а відповідач помилково був переконаний, що він у цей час знаходився у Держспоживстандарті України - в органі управління ДП „УкрНДНЦ” та приймав участь у підготовці проекту наказу про реорганізацію ДП „УкрНДНЦ” .

Згідно п. 2.6 Посадової інструкції начальника юридичного відділу ДП „УкрНДНЦ”, затвердженої наказом ДП „УкрНДНЦ” від 10.12.2003 року №30 (а.с.43-47) та п. 3.7 Положення про юридичний відділ ДП „УкрНДНЦ”, затвердженого наказом ДП „УкрНДНЦ” від 10.12.2003 року №30 (а.с.48-53) до повноважень начальника юридичного відділу відноситься організація позовної роботи, представництво інтересів підприємства в судах, а також в інших державних і громадських організаціях у процесі розгляду правових питань, отже позивач виконував свої функціональні обов»язки з представлення інтересів ДП „УкрНДНЦ” в суді, що передбачено вищезазначеною посадовою інструкцією та положенням про юридичний відділ. Також не могло б бути порушенням трудової дисципліни, перебуванням позивача у Держспоживстандарті України - в органі управління ДП „УкрНДНЦ” , оскільки на нього покладені функції представництва інтересів підприємства в його органі управління відповідно до п.п.2.4, 2.6, 2.7 Посадової інструкції начальника юридичного відділу ДП „УкрНДНЦ”, п.п. 1.3, 3.7 Положення про юридичний відділ ДП „УкрНДНЦ”.

За відсутності інших встановлених фактів, суд приходить до висновку, що сама по собі відсутність позивача 22.12. 2010 року на роботі, чи на робочому місці, ще не свідчить про порушення ним трудової дисципліни.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, позивач надав свою картку-перепустку одному з членів комісії у складі представників Держспоживстандарту та Кабнету Міністрів України, які на той час проводили перевірку в ДП „УкрНДНЦ”

Доповідна працівника служби охорони Зпорожця ( а.с. 134) свідчить про правомірність дій позивача при прибутті в ДП „УкрНДНЦ” комісії у складі представників Держспоживстандарту та Кабнету Міністрів України.

У своїй діяльності позивач повинен керуватися розпорядженнями Кабнету Міністрів України, наказами та розпорядженнями Держспоживстандарту України згідно з вимогами п.1.3 Положення про юридичний відділ ДП „УкрНДНЦ”.

Дії начальника планово-економічного центру ДП „УкрНДНЦ” з приводу недопущення на підприємство членів комісії, без перевірки їх документів та без ознайомлення з наказом про створення комісії, що вбачається з пояснень у судовому засіданні свідка ОСОБА_9 (а.с. 163, 165), суд вважає, були неправомірними. Оскільки позивач зобов»язаний забезпечити додержання законності у діяльності підприємства згідно п.2.1 Посадової інструкції начальника юридичного відділу ДП „УкрНДНЦ” і за посадою належав до професійної групи „ Керівники” згідно із п.1.1 Посадової інструкції начальника юридичного відділу ДП „УкрНДНЦ”, суд приходить до висновку про вмотивовані та правомірно вжиті позивачем заходи у цьому випадку.

Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лище одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі ( розпорядженні) і повідоммляється працівникові під розписку.

Отже, за таких обставин, суд вважає, що наказ відповідача № 370 є незаконним і як таким, що суперечить ст. ст. 147, 149 КЗпП України, оскільки порушень трудової дисципліни позивач не допускав, дисциплінарне стягнення застосовано до нього за проступки, яких він не вчиняв, від позивача не зажадали яких небуть письмових пояснень перед застосуванням дисциплінарного стягнення.

У запереченнях на позов ( а.с. 31-37) на підтвердження правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення - догани за наказом № 370, відповідач посилається на допущені ним запізнення на роботу у січні 2011 року. Але, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у грудні 2010 року не пов»язувалося, що видно з наказу № 370, і не могло пов»язуватися відповідачем з обставинами у січні 2011 року, таким чином, судом не можуть бути прийняті до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з повідомлення відповідача від 21.01. 2011 року № 1.4 -10/1.4 -288 ( а.с.13) та поштового підтвердження про отримання 24.01. 2011 року кореспонденції ( а.с. 116), позивач дізнався 24 січня 2011 року, що трудові відносини з ним припинені з ініціативи адміністрації наказом ДП „УкрНДНЦ” від 20.01. 2011 року № 26 ( а.с. 111-112).

02 лютого 2011 року позивачу була видана трудова книжка та ознайомлено з наказом № 26 про звільнення його з роботи, копію якого на порушення ст. 47 КЗпП України позивачу не було видано, що в цій частині не спростовує і сам відповідач та про що свідчить подана позивачем 02.02. 2011 року до відповідача заява ( а.с. 14) .

Згідно із наказом № 26 позивача звільнено з роботи з посади начальника юридичного відділу за систематичне невиконання ним без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст. 40 КЗпП України, Як вбачається з вищезазначенеого наказу № 26, підставою до його звільнення став факт грубого порушення ним трудових обов»язків, який полягав у штучній затримці позивачем виконання вимоги Антимонопольного комітету України, зволіканні з виконанням посадових обов»язків та ігноруванні доручення керівника. І за цей факт, разом з оголошеною позивачу раніше доганою за порушення трудової дисципліни згідно з наказом ДП „УкрНДНЦ” від 22.12. 2010 року № 370, його незаконно звільнено з роботи на порушення п.3 ст. 40 КЗпП України, яка передбачає розірвання трудових відносин з ініціативи уповноваженого органу за систематичне невиконання працівником обов»язків, а не за поодинокий факт такого невиконання, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Та й сам відповідач у своїх запереченнях визнає, що невиконання трудових обов»язків повинне мати систематичний характер ( а.с. 35).

Вимога Антимонопольного комітету України від 13.10.2010 року листом № 43-29/09-9395 ( а.с. 84-87) стосувалася інформації щодо вартості забезпечення бланками сертифікатів - складових робіт із забезпечення бланками, розшифровок статей калькуляцій по забезпеченню бланками тощо, і підлягала до виконання відділом економічного аналізу, планування та перспективного розвитку ДП „УкрНДНЦ”.

Як вбачається з матеріалів справи, даний лист надійшов та був зареєстрований у ДП „УкрНДНЦ” 19.10.2010 року за №7674. Відповідно до резолюції генерального директора ДП „УкрНДНЦ” ОСОБА_3 основними виконавцями визначено: ОСОБА_11 директора НДЦ інформаційних систем та ресурсів, ОСОБА_6 начальника відділу економічного аналізу, планування та перспективного розвитку, ОСОБА_1 начальника юридичного відділу, а саме ОСОБА_1 було доручено зробити узагальнення та підготовку кінцевої відповіді ( а.с. 84).

Листом №1-10/13-8481, зареєстрованим в ДП „УкрНДНЦ” 09.11.2010 року, надано відповідь на вимогу, зареєстровану в Антимонопольному комітеті 23.11.2010 року, згідно з відбитком календарного штемпеля на конверті, зазначену відповідь було віддано на пошту 19.10.2010 року, тобто з простроченням терміну виконання на 10 діб. У звязку з простроченням терміну надання відповіді на вимогу Антимонопольним комітетом України за вчинене правопорушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, на ДП „УкрНДНЦ” було накладено штраф у розмірі одного відсотка доходу підприємства, отриманого у 2010 році. Відповідно до наказу ДП „УкрНДНЦ” №25 від 19.01.2011 року комісією підприємства було проведено перевірку факту грубого порушення трудових обовязків посадовими особами, що призвело до порушення підприємством чинного законодавства України та застосування штрафних санкцій (а.с. 100-102). Комісією було встановлено, що лист Антимонопольного комітету був переданий юридичним відділом до відділу економічного аналізу, планування та перспективи розвитку 08.11.2010 року без надання проекту самої відповіді на зазначений лист, тобто в останній день його виконання, у звязку з чим відповідь на лист готувалась відділом економічного аналізу, планування та перспективи розвитку.

За результатами проведеної перевірки було складено висновок від 20.01.2011 року (а.с. 108-110), згідно якого подальше залишення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу суперечить інтересам підприємства, було прийнято рішення про його звільнення з посади начальника юридичного відділу за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, на підставі чого наказом № 26 від 20.01.2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника юридичного відділу (а.с. 111-112). У день звільнення позивач був ознайомлений з наказом, однак відмовився від підпису про ознайомлення (а.с. 113) та розписався про ознайомлення з зазначеним наказом лише 02.02.2011 року. 20.01.2011 року позивачу були нараховані належні йому виплати при звільненні, однак останній не зявився для отримання коштів та трудової книжки, у звязку з чим позивачу було направлено повідомлення про необхідність отримання належно оформленої трудової книжки та 21.01.2011 року перераховано на особовий банківський рахунок позивача належні йому при звільненні кошти у сумі 5590грн. 29коп. (а.с. 114, 115).

Отже, факту грубого порушення трудових обов»язків позивачем, зазначеного у наказі № 26, судом не встановлено.

Як було встановлено в судовому засіданні, лист Антимонопольного комітету було передано до юридичного відділу 08.11.2010 року, що також підтвердила, допитана у судовому засіданні 21.04.2011 року в якості свідка юрисконсульт 2-ї категорії ОСОБА_5 (а.с. 159, 165). Також згідно резолюції генерального директора ДП „УкрНДНЦ” ОСОБА_3 (а.с. 17) основними виконавцями було визначено: ОСОБА_11 директора НДЦ інформаційних систем та ресурсів, ОСОБА_6 начальника відділу економічного аналізу, планування та перспективного розвитку, до компетенції яких відноситься надання зазначеної в листі інформації, та ОСОБА_1 начальника юридичного відділу, якому було доручено зробити узагальнення та підготовку кінцевої відповіді. З незалежних від позивача обставин лист Антимонопольного комітету було передано до юридичного відділу лише 08.11.2010 року, тобто за один день до спливу кінцевого терміну його виконання.

Отже, до підготовки такої інформації, яка потребує спеціальних фахових економічних знань співробітники юридичного відділу відношення не мали, не могли цього зробити. Згідно посадової інструкції начальника юридичного відділу та Положенням про юридичний відділ на позивача не покладено обовязку виконання подібних звернень, а лише здійснює контроль за відповідністю вимогам законодавства проектів, наказів, інструкцій, положень та інших актів правового характеру, які готуються у Центрі, а також у разі потреби бере участь у підготовці цих документів, візує їх за наявності підтвердження цих документів заінтересованими підрозділами Центру.

Фактично ж ця вимога Антимонопольного комітету України була виконана відділом економічного аналізу, планування та перспективного розвитку ДП „УкрНДНЦ”, про що свідчить додане до заперечень відповідача пояснення начальника цього відділу ОСОБА_6 ( а.с.103-104). І у ході судового засідання свідок ОСОБА_6 підтвердила, що поставлені у вимозі Антимонопольного комітету України питання стосувалися планового відділу та бухгалтерії, вимога була виконана її відділом.

Судом не можуть бути прийняти до уваги ствердження відповідача і в цій частині про затримку позивачем, до того ж свідому, виконання вимоги Антимонопольного комітету України , доручення позивачу узагальнити та підготовити кінцеву відповідь за вимогою Антимонопольного комітету України чи надати проект відповіді за вимогою через відсутність підтвердження цьому у матеріалах справи.

А тому суд приходить до висновку, що в діях позивача не вбачається порушення норм трудового законодавства та штучної затримки виконання вимоги Антимонопольного комітету України, зволікання з виконанням посадових обовязків та ігнорування доручення керівника, а тому посилання відповідача на той факт, що саме позивачем було прострочено строк виконання вимоги Антимонопольного комітету є необґрунтованими. А дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи застосовано до позивача за проступки, яких він не вчиняв, суперечить ст. 147, п.3ст. 40 КЗпП України та є незаконним.

З вимоги Антимонопольного комітету України від 13. 10. 2010 року № 43- 29/09-9395 вбачається, що вона підлягала до виконання у строк до 09 листопада 2010 року та була виконана 19 листопада 2010 року, про що було відомо відповідачу вже 19.11. 2010 року.

Тому, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи застосовано до позивача 20 січня 2011 року по перебігу місячного строку, на порушення ст. 148 КЗпП України, і є незаконним.

Із пояснень позивача в судовому засіданні встановлено, що 20 січня 2011 року його з роботи не звільняли, а мало місце намагання адміністрації відповідача спонукати його подати заяву про звільнення за власним бажанням, з чим і на що він не погодився та продовжував працювати. Але, через подібні дії відповідача 21 січня 2011 року позивач захворів, що підтверджується листком непрацездатності серії АВК № 060621 ( а.с. 19).

В судовому засіданні представником відповідача не надано суду переконливих доказів на підтвердження своїх заперечень в частині обґрунтування звільнення позивача за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни за відсутність на робочому місці 22 грудня 2010 року станом на 10 годину 35 хвилин та за використання ним своєї магнітної перепустки для незаконного проходження на підприємство сторонньої особи.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідач фактично звільнив позивача з роботи та видав про це наказ 21 січня 2011 року, про що свідчать: повідомлення відповідача від 21.01. 2011 року № 1.4 -10/1.4-288 про звільнення позивача з роботи; доданий до письмових заперечень реєстр на відправлення позивачу повідомлення про звільнення від 21.01. 2011 року ( а.с. 117); записи у касовій книзі ДП „УкрНДНЦ” станом на 20.01. 2011 року про відсутність у касі грошових коштів для виплати позивачу в між розрахунок від 24.01. 2011 року ( а.с. 115); акт прийому передачі відомості про нарахування позивачу зарплати від 24.01. 2011 року ( а.с. 118); надана у судовому засіданні банківська виписка від 24.01. 2011 року про перерахування позивачу належних до виплати грошових коштів; копія чеку АБ „Брокбізнесбанк” про поступлення 25.01. 2011 року належної позивачу заробітної плати на рахунок банкомату ( а.с. 18). Вказані обставини підтвердив фактично, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12, пояснивши, що наказ про звільнення позивача було зачитано йому в усній формі. До того ж свідок пояснив, що позивача було звільнено на неодноразові порушення та за несвоєчасне надання відповіді на два запити Антимонопольного комітету України, що не відповідає наказу відповідача № 26 і ставить під сумнів достовірність підписаного свідком акту від 20.01. 2011 року про відмову позивача від підпису про ознайомлення з наказом № 26 ( а.с. 113).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що у період з 21.01. 2011 року по 01.02. 2011 року позивач був тимчасово непрацездатний, що підтверджується листком непрацездатності серії АВК № 060621, через що, його звільнення з роботи 21.01. 2011 року чи в інший послідуючий день, з ініціативи адміністрації у період тимчасової непрацездатності позивача суперечить ч.3 ст. 40 КЗпП України та є незаконним.

З наказу № 26 вбачається, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи застосовано до позивача, всупереч вимогам ст. 149 КЗпП України, без врахування ступені тяжкості вчиненого і заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, і попередньої роботи - без врахування того, що позивачу неодноразово виплачувалися відповідачем грошові премії ( а.с. 120 -121), встановлювалася доплата до посадового окладу за належну та інтенсивну роботу ( а.с. 135), позивач нагороджувався Держспоживстандартом України грамотами ( а.с. 11), нагороджений Держспоживстандартом України нагрудним знаком '' За заслуги '' ( а.с. 12), виконував свої трудові обовязки належним чином і на високому професійному рівні, що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_5

У такий спосіб відповідачем порушені вимоги ст. 149 КЗпП України та застосування до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи і з цієї причини є незаконним.

Ствердження відповідача, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення в грудні 2010 року не дало позитивних результатів і він далі продовжував неналежно виконувати свої службові обовязки у жовтні - листопаді 2010 року ( а.с.33), а тому позивача звільнено з роботи через те, що подальше його перебування на посаді начальника юридичного відділу ДП „УкрНДНЦ”, суперечило інтересам підприємства ( а.с. 34) судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються іншими матеріалами справи та приходить до висновку, упередженого ставлення з боку керівника до позивача..

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення його на роботі на посаді начальника юридичного відділу ДП „УкрНДНЦ”, та визнання незаконним застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, наказ № 370 від 22.12. 2010 року про накладення дисциплінарного стягнення - догани та звільнення від 20.01. 2011 року наказ № 26 підлягають скасуванню судом, а позивач підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розрахунок компенсації яка підлягає сплаті позивачу за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до вимог Постанови КМУ № 100 від 08.02. 1995 року „Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати”. Відповідач при поновленні позивача на раніше займаній посаді зобовязаний виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу , без врахування часу тимчасової непрацездатності позивача у період з 21.01. 2011 року по 01.02. 2011 року, а саме: з 02.02. 2011 року по 23.05. 2011 року в сумі 40852, 00 гривні.

Розрахунок заробітної плати за період вимушеного прогулу виконано виходячи з наданої довідки в.о. головного бухгалтера Є.В.Бута щодо нарахованої заробітної плати позивачу за період листопад грудень 2010 року ( 9020,00 грн. + 15820,00 грн.) = 24840,00 грн. : на 45 робочих днів= 552,00 грн. ( розмір середньоденної заробітної плати).

Позивач знаходився у вимушеному прогулі 74 робочі дні. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Тому виходячи з середньоденної заробітної плати за два календарних місяці в розмірі - 552,00 грн, відповідач повинен виплатити позивачу 40852,00 грн. ( сорок тисяч вісімсот пятьдесят дві ) гривні .

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу незаконним звільненням, то вони підлягають частковому задоволденню.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач вказав, що незаконним звільненням йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у незаконному позбавленні гарантованого Конституцією права на працю. Саме праця та отримання заробітної плати було для позивача джерелом нормального життя. Незаконно звільнений з роботи позивач позбувся джерела нормального життєзабезпечення як себе так і своєї сімї. Всі зазначені моральні страждання нанесені позивачу незаконними діями відповідача негативно відобразилися на його здоровї, що спричинили захворювання позивача - гіпертонічний криз, що підтверджується листком непрацездатності (а.с.19), а тому відповідачем завдано позивачу моральної шкоди, яка виражається у погіршенні його самопочуття, приниження його професійної та особистої гідності, втраті нормальних життєвих звязків, що потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. На думку суду позивач поніс і несе з вини відповідача значні моральні страждання, йому було завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Суд вважає, що справедливим відшкодуванням заподіяної позивачу моральної шкоди становить грошова компенсація в розмірі 2000 (двох тисяч) гривень, яка буде сприяти відновленню емоційно- психічного стану позивача та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того відповідач повинен сплатити судовий збір в дохід держави виходячи з розміру задоволених вимог позивача та витрати на інформаційно- технічне забезпечення виходячи з вимог майнового характеру.

Враховуючи викладене, керуючись ст . 43 Конституції України, ст. ст. 10, 57, 60, 208, 209, 212-215, 218, 222, 294 ЦПК України та на підставі п. 3 ст. 40, ст. ст. 147, 148, 149, 150, 232, 235, 237-1 КЗпП України, України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ і НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ПРОБЛЕМ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, СЕРТИФІКАЦІЇ та ЯКОСТІ» ( ДП «УкрНДНЦ»), третя особа: ОСОБА_3 про оскарження дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним застосування до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, дисциплінарного стягнення догани, згідно наказу № 378 від 22.12.2010 року Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” ( ідентифікаційний код 32595752, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2).

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості”, звільненого з роботи згідно наказу № 26 від 20.01.2011 року Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості».

Рішення в цій частині підлягає негайному виконанню.

Стягнути з державного підприємства “ Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 40848, 00грн. ( сорок тисяч вісімсот сорок вісім ) гривень.

Стягнути з державного підприємства “ Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 - компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 2000,00 гривень ( дві тисячі гривень).

Стягнути з державного підприємства “ Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” ( ідентифікаційний код 32595752, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2) на користь держави державне мито у розмірі 428 грн. 28коп. на розрахунковий рахунок 31210259700003, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077885, код бюджетної класифікації 22050001 в банку УДК Дарницького району м. Києва.

Стягнути з державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» ( ідентифікаційний код 32595752, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 ( сто двадцять) гривень, які необхідно сплатити на розрахунковий рахунок 31210259700003, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077885, код бюджетної класифікації 22050001 в банку УДК Дарницького району м. Києва.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯЛ.К.ЛЕОНТЮК