Ухвала суду № 17797737, 09.08.2011, Апеляційний суд Херсонської області

09.08.2011

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2011 року серпня місяця 09 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі: головуючого: Орловської Н.В., суддів: Кутурланової О.В., Майданіка В.В. при секретарі: Шевардіній К.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Бериславського районного управління юстиції на ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 12 липня 2011 року у справі за скаргою комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" до відділу державної виконавчої служби Бериславського районного управління юстиції на неправомірні дії державного виконавця про накладення арешту на кошти, - ВСТАНОВИЛА: 24 червня 2011 року комунальне підприємство "Бериславтеплокомуненерго" (далі КП "Бериславтеплокомуненерго", заявник) звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Заявник просив: визнати дії державного виконавця неправомірними; скасувати постанову державного виконавця від 22.06.2011 року про арешт коштів боржника на рахунку №26009800000309 в Херсонській філії ВАТ "Державний ощадний банк України" м.Херсон МФО банку 352457; зняти арешт з вказаного рахунку, де розміщені кошти, належні КП "Бериславтеплокомуненерго".

Скарга обґрунтована наступним. 22.06.2011 року державним виконавцем ВДВС Бериславського районного управління юстиції було винесено постанову про накладення арешту на кошти підприємства, які знаходяться на вказаному вище розрахунковому рахунку заявника, з якого проводяться платежі за енергоносії, заробітну плату, а також сплачуються податки. Через невідповідність тарифів на тепло вартості природного газу заявник має борги зі сплати податків згідно з рішеннями суду. Накладенням арешту на кошти підприємства останнє позбавлено можливості добровільно погашати борги і одночасно виконувати свої функції, сплачувати зарплату. Виносячи оскаржувану постанову, державний виконавець здійснив це без відповідного рішення суду та не направив боржнику копію постанови.

Ухвалою суду від 12.07.2011 року скаргу було задоволено. Суд ухвалив: визнати дії державного виконавця відділу ДВС Бериславського районного управління юстиції неправомірними; скасувати постанову державного виконавця від 22.06.2011 року про накладення арешту на кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку №26009800000309, МФО 352457, код 21306772 ВАТ "Державний ощадний банк України", належному КП "Бериславтеплокомуненерго"; зняти арешт з вказаного розрахункового рахунку.

В апеляційній скарзі заявник просить скасувати зазначену ухвалу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказав, що суд не врахував ту обставину, що оскаржувана постанова виносилася при виконанні зведеного виконавчого провадження (виконання наказів господарського суду, виконавчих листів у цивільних та адміністративних справах), а тому заявник має право звернутися за захистом свого права до Херсонського окружного адміністративного суду.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на такій підставі.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Згідно копії постанови від 22.06.2011 року державного виконавця державної виконавчої служби Бериславського районного управління юстиції Будзінської О.О., затвердженої начальником виконавчої служби, на виконання виконавчого листа №2-229/11, виданого 07.06.2011 року Бериславським районним судом Херсонської області, про стягнення з КП "Бериславтеплокомуненерго" (боржник) на користь ОСОБА_3 (стягував) недоотриманої заробітної плати державний виконавець постановив: накласти арешт на кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку КП "Бериславтеплокомуненерго" №26009800000309, МФО 352457, код 21306772 ВАТ "Державний ощадний банк України"; стягнені кошти необхідно перераховувати на депозитний рахунок відділу ДВС за відповідними реквізитами, стягнення провести в межах залишку коштів; копію постанови направити на виконання банку та сторонам виконавчого провадження (а.с.7).

Вважаючи, що його право порушено, заявник звернувсь до суду з вказаною скаргою на дії державного виконавця.

Заперечуючи проти скарги, представник ВДВС зазначив зокрема, що всі виконавчі дії проводилися відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч.2 ст.82 Закону України “Про виконавче провадження” в редакції закону від 04.11.2010 року боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

В частині 4 зазначеної норми вказано, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Разом з тим, відповідно до ст.52 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч.1); стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2); на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт (ч.4).

Згідно зі ст.57 вказаного Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах (ч.2); постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети (ч.3); копії постанов державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті (ч.4).

Отже, виносячи оскаржувану постанову, державний виконавець діяв в межах закону.

Посилання суду першої інстанції на ст.377 ЦПК України та ст.1074 ЦК України як на підставу для задоволення скарги є неправильним, оскільки в ст.377 ЦПК України (в редакції закону від 04.11.2010 року) мова йде про грошові кошти, належні боржнику від інших осіб, що знаходяться на рахунках цих осіб, а в ст.1074 ЦК України (в редакції закону від 04.11.2010 року) передбачено обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом. Тобто, зокрема Законом України “Про виконавче провадження”.

Отже, висновок суду про незаконність оскаржуваної постанови є помилковим.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повинен був враховувати вказані норми законів, але цього зроблено не було, що є обовязковою підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та проведення перевірки справи в повному обсязі.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні постанови державний виконавець діяв на підставі і в межах Закону України “Про виконавче провадження”, у зв'язку з чим суд першої інстанції при вирішенні скарги порушив норми процесуального права.

На підставі вказаного відповідно до п.2 ст.312 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312 п.2 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Бериславського районного управління юстиції задовольнити.

Ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 12 липня 2011 року скасувати і постановити ухвалу з цього питання.

В задоволенні скарги комунального підприємства "Бериславтепло-комуненерго" до відділу державної виконавчої служби Бериславського районного управління юстиції на неправомірні дії державного виконавця про накладення арешту на кошти відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

судді